Передумови та створення СУМ на еміграції

Організація громадського життя та його політизація стали головною рисою української еміграції в повоєнні роки. Зважаючи на присутність в таборах ДП (переміщених осіб) великої кількості молоді, цей процес неминуче мав охопити молодіжне середовище.

Згідно з статистичними даними на 1.01.1946 року в англійській, американській і французькій окупаційних зонах Німеччини та Австрії нараховувалось 102 тисячі українців, з них віком від 10 до 29 років - 44,1% молоді. За данимии дослідника з діаспори Володимира Маруняка ця кількість є майже вдвічі більшою - на березень 1946 року 198 673 українців.

Отож, цілком зрозуміло, що в умовах скупченості української молоді по таборах переселенців виникає потреба заснування молодіжної організації, котра могла б охопити своїм членством максимальну кількість людей. За свідченням Миколи Климишина, тогочасного теренового провідника ОУН Німеччини, розглядалося 2-і можливості розбудови молодіжної організації в діаспорі: 1) на основі Пластової структури 2) відновивши існуючу під радянською окупацією у 1925-1929рр. Спілку Української Молоді. Враховуючи, що багато вихідців із Наддніпрянщини схилялися до другого варіанту, а також той факт, що молоді була така велика кількість, яка б вистачила й для двох організацій, було прийнято рішення розбудовувати дві організації.

6-го липня 1946 року в Мюнхені відбулося засідання групи організаторів СУМ з представниками існуючих тоді осередків СУМ в американській зоні Німеччини під керуванням Ярослава Рака (провідний діяч ОУН та Пласту). На цей час СУМ нараховував 7 осередків з двома сотнями членів. З'являється потреба творення центрального органу, вироблення статуту і надання організації напрямку діяльності.

З цією метою створюється Центральне Організаційне Бюро, з наступним розподілом обов'язків:

М. Сердюк - голова,

К. Кохно - секретар,

Є. Стахів - орг. референт,

О. Калинник - керівник Відділу Преси,

Євтушенко - член.

Розподіливши між собою обов'язки, члени ЦОБ СУМ, без жодних засобів і допомоги від існуючих центральних громадських товариств чи установ, розпочали активну діяльність в розбудові СУМ у Німеччині. Вже під кінець серпня 1946 року створено 24 ініціативні комітети та осередки СУМ, що налічували 1829 осіб і які були представлені на першій конференції СУМ (4 вересня 1946 р., Авгсбург).

Через півроку відбувається перший Конгрес СУМ (20-24 березня 1947 р.), делегати якого репрезентували 46 осередків і 3700 членів. На Конгресі було затверджено статут та програму СУМ, а також сумівський прапор та емблему, ухвалено напрями дальшої розбудови Спілки та обрано Центральний Комітет на чолі з М. Сердюком. Організатори Спілки підкреслювали, що СУМ є ідейно-національно-соборницькою організацією усієї української молоді з обов'язковими складовими - українським традиціоналізмом та християнською мораллю.

У перших програмах СУМ вказувалось на позашкільне виховання найширших кіл молоді віком від 18 до 30-ти років життя та її "національну мобілізацію". Згодом вплив Спілки поширюється на шкільну молодь середніх і фахових шкіл, шляхом творення від 1948 року юнацьких відділів, що охоплювали молодь від 12-ти річного віку. Це загострило непорозуміння, що виникли між Пластом та СУМ. Внаслідок міжорганізаційної конкуренції, в основному на низах, проводи обох організацій були змушені підписувати аж тричі протоколи порозуміння (1946, листопад 1947, червень 1950), щоб не допустити до фронтального протистояння (див.нижче).

До конфлікту дійшло також між шкільними властями ЦПУЕ (Центральне Представництво Української Еміграції) і ЦК СУМ. Відділ культури і освіти ЦПУЕ під головуванням проф. Леоніда Білецького намагався здійснити процес деполітизації середньошкільної молоді, натомість СУМ робив заходи охопити цю молодь своїм впливом. В результаті - у деяких місцевостях (напр. в Новому Ульмі) директори середніх шкіл заборонили своїм учням вступати в ряди СУМ.

Але завдяки ініціативності та активності своєї верхівки, дисциплінованості членства і не в останню чергу завдяки пасивності інших політичних структур щодо молоді, - в 1946-48 рр. СУМ серйозно розгорнув організаційну роботу, про що свідчать дані з діяльності Спілки в цей період, коли в системі СУМ діяло: 52 спортивних гуртки, 30-хорових, 36-драматичних, 2-літературних, 3-теренознавства, 3-машинопису, 5-радіотехнічних, 15-слюсарських, 14-шоферських, 3-медсестер, 15-ліквідації неписемності, 10-загально-освітніх, 3-технічних,24-чужих мов. СУМ мав 60 власних бібліотек з загальною кількістю 12 102 книжок. В 1948 р. СУМ нараховував 313 курсів та гуртків, а протягом двох років силами СУМ зіграно 110 драматичних вистав, влаштовано 32 концерти, 2 виставки народного мистецтва, 35 екскурсій, прочитано 520 рефератів, влаштовано 282 національних свят, опубліковано низку пресових видань чи додатків до тижневиків ("Авангард", "Сумівець", "Соборниик", "В поході", "Сурмач", "Когорти" тощо).

Особливе місце в діяльності Спілки займали Здвиги - масове свято сумівської молоді, на яких демонструвались досягнення з самодіяльності, показ організованості та дисциплінованості членства. Перший такий загальний Злет СУМ відбувся у вересні 1947 р. в Мюнхені, у ньому взяло участь понад 2000 сумівців. З ініціативи СУМ у 1948 р. широко відзначено п'ятнадцятиріччя голоду в Україні і з цього приводу видано англійською і іншими мовами десятки тисяч листівок.

Кінець 1940-х років характеризувався великим переселенням українців з Німеччини та Австрії. Усі відділи Спілки нараховували в 1947 р. - 5493 членів.

Договір між СУМ і ПЛАСТ

Представники Центрального Комітету Спілки Української Молоді і Головної Старшини Союзу Українських Пластунів, продовжуючи традицію дотеперішної співпраці і порозуміння між обома організаціями, на спільному засіданні в Мюнхені дня 24 червня 1950 р. договорилися згідно в наступних питаннях:

1. Попередні домовлення Проводів обох організацій, а то з 15 листопада 1947 р. і 20 листопада 1947 року про те, що приналежність молоді у віці її фізичного й духового формування одночасно до обох організацій з погляду педагогічного й організаційного є недоцільна, — остають надальше в силі. Тому пластуни не належать до СУМ-у, а члени СУМ-у не належать до СУП.

2. Центральний Комітет СУМ-у стверджує потребу замінити Тимчасовий Правильник Юного СУМ-у з квітня 1949 р., який не вповні відповідає вимогам ЮСУМ-у, - новим правильником, в якому не має бути збіжностей з пластовою системою виховання. Для цієї мети Проводи обох організацій будуть порозуміватися між собою.

3. Тому, що рівночасне членство в обох організаціях є з педагогічних причин недопускальне, всі випадки вже існуючого подвійного членства будуть унормовані – в змислі розмежування – Головною Пластовою Старшиною чи Центральним Комітетом СУМ-у індивідуально, з увагою на особисті бажання тих членів і на добро обох організацій.

4. Головна Пластова Старшина вважає доцільним, щоб старші пластуни-сеніори там, де того вимагають умови – працювали в міру сил і можливостей для СУМ-у, під умовою бездоганного виконування їхніх пластових обв’язків.

5. Поводи обох організацій закликають свої низові клітини і надальше уникати всіх можливих непорозумінь і співпрацювати згідливо для добра української молоді.

Підписали:

За СУМ: 0.Калинник, М.Кушнір, Г.Наняк.

За СУП: А.Фіголь, О.Бойчук, В.Янів, І.Манасширський.