Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди
Події 1917-1920 років, коли український народ використав повалення російської монархії для побудови своєї державності, а відтак став до збройної боротьби на її захист, не проходили без помітної участі молоді. Цьому свідченням є слова сучасника: "Віддало українське студентство українській національній революції всі свої сили; студента-українця можна було побачити скрізь: він усюди навчав, пояснював, організовував, провадив".
Дуже активними були учні середніх шкіл. Ще в червні 1917 року в Києві створено Спілку середньошкільної молоді, в яку вступило понад 2000 учнів. Одним із основних своїх завдань середньошкільники вважали боротьбу за введення та поширення програм з українських предметів. Такі товариства були створені і в інших містах України.
Важливою ділянкою діяльності молоді була допомога урядові у прове¬денні роз'яснювальної роботи серед народу, насамперед військових і селян. Учні роздавали листівки, в яких розповідалося про мету національного руху, вели розмови, пізніше — малювали афіші-заклики до колишніх вояків та молодих чоловіків, у яких закликали їх зголошуватися до українського війська. У серпні 1917 року в Києві відбулося Свято молоді, під час якого молодь присягнула бути вірною Україні та докласти всіх зусиль для відродження державності.
Вірність своїй присязі молодь довела вже в січні 1918 року, коли з Росії посунула Червона армія, щоб завоювати Україну. Без будь-якого вагання молодь відгукнулася на заклик уряду поповнити нечисленні ряди Україн¬ського війська. Учні старших класів II української гімназії імені Кирило-Мефодіївського Братства у повному складі вступили до Студентського куреня і взяли участь у бою під Крутами 29 січня, де полягли геройською смертю.
Учні інших середніх шкіл допомагали українським військам у Києві, де, через кілька днів після проголошення незалежності, вибухнуло більшо¬вицьке повстання проти уряду. Хлопці розносили вістки у військових частинах, а дівчата допомагали санітаркам, що опікувалися пораненими вояками.
Товариства середньошкільників змушені були припинити діяльність, коли Україну захопили більшовики. Ворог відразу ж взявся до морального розкладу молоді, до використання її в придушенні національних ідей та релігії. Нагальною стала потреба боротьби за душу української молоді. Свого часу керівник Спілки Української Молоді Микола Павлушков у своїх свідченнях навів цікаві думки академіка Сергія Єфремова щодо оцінки тогочасного молодого покоління: "Дивлячись на наше сучасне покоління, теперішню молодь, Єфремов вважав, що з неї доброго громадянству нічого сподіватися не можна. За поодинокими випадками, все то є некультурна, неосвічена маса, незвична ні до чого доброго й покірна лише брутальній силі. Комсомол — то було для нього найсправжнісіньке болото, на якому пишним цвітом процвітали підлість, зрадництво, безпринципова тупість і в кращому випадкові тільки кар’єризм та фанатична відданість большевизмові."
Провід Київської Спілки середньошкільної молоді складався насамперед із учнів І Української гімназії ім. Тараса Шевченка. Українські гімназії почали створюватися в Києві з літа 1917 року на противагу більшості російськомовних, вчителі яких чинили спротив введенню української мови та українських предметів. Гімназія ім. Тараса Шевченка. Першим директором її був відомий український діяч Петро Холодний, а після того, коли він виїхав на еміграцію, його місце заступив Володимир Дурдуківський, визначний український педагог і науковий співробітник Всеукраїнської Академії Наук.
Керівника школи В. Дурдуківського непокоїла доля "його дітей", як він завжди звав своїх учнів. Він вважав, що всі вони недосить підготовані до життя й можуть в ньому розгубитися, піддатися негативному впливу збільшовичених, русифікованих вищих шкіл та комсомолу. Це йому дало думку, про заснування ТЄЗ (Товариство Єднання й Згоди).
Отож, у травні 1923 року, за порадою Володимира Дурдуківського, група випускників створила об'єднання під назвою "Товариство Єдності і Згоди". Товариство об'єднало близько 60 осіб. Тоді ж відбулися організаційні збори, складено статут. Праця ТЄЗ провадилася в такий спосіб: збиралося воно регулярно, 11 числа щомісяця в приміщенні школи. На чолі товариства стояло обране бюро, що складалося з 5 осіб. Бюро збиралося щотижня. На чолі ТЄЗ протягом 1923-24 рр. були: почесний голова — Володимир Дурдуківський, дійсним голова — Сава Малашук, секретар — Микола Павлушков, скарбник — Борис Матушівський; Наталія Сабко й Вітя Мазуренко — члени. Крім того було 5 кандидатів. Крім В. Дурдуківського на почесних членів було обрано увесь педагогічний персонал школи.
Крім того існували гуртки. В. Дурдуківський вів драматичний гурток. На цей гурток приходила частина тезівців, більше зацікавлених гуманітарними науками і прихильників літератури. Наголос робився на всесвітню класичну літературу. Дурдуківський читав твори Шекспіра й Шілера, Гофмана, Ібсена та інших. Існував також гурток літературний, до якого був запрошений академік Сергій Єфремов, щоб він, як знавець літератури, ознайомив тезівців з деякими, більш визначними, загальноєвропейськими творами літератури. Історично-філософський гурток провадив Йосип Гермайзе, відомий громадський діяч і професор Інституту Народної Освіти. Тут не раз проходили гарячі дискусії на політичні теми — частина учасників була марксистських поглядів. Влаштовувались також екскурсії пам'ятними місцями України.
1 червня 1924 р. мали відбутися загальні збори ТЄЗ, що повинні були обрати склад нового бюро. Мав бути зібраний весь випуск Шевченківської школи. Перед тим сталася несподівана річ. Член бюро ТЄЗ Вітя Мазуренко, яка вчилася на педагогічних курсах ім. Грінченка, повідомила М. Павлушкова, що в той час, коли відбувалася перевірка складу студентів цього технікуму й дійшла черга до неї, член комісії запитав її: "Ви член бюро ТЄЗу, а чи знаєте, що таке ТЄЗ? Напевно знаєте, що це організація, яка поставила собі за мету боротися з комсомолом?.."
Негайно були скликані збори розширеного бюро ТЄЗу в домі Павлушкова, де були присутні Дурдуківський, Гермайзе та Єфремов. На цих зборах було поставлене питання, про небезпечне становище організації, що організація фактично нелегальна й за це може потерпіти в першу чергу сама школа, яка дозволила в своєму приміщенні осісти такій організації. Бюро ухвалило, що на загальних зборах, які мають відбутися 1 червня, потрібно негайно ліквідувати ТЄЗ. Ця постанова була прийнята, але поруч з цим висловлювалися побажання, щоб члени ТЄЗу не поривали зв'язок поміж собою, а утворили б якусь нову організацію у вужчих колах. 1 червня відбулося ліквідаційне засідання. Щоб підтримувати зв'язок між членами, було обране тимчасове бюро у складі 3-ох осіб. Тєзівці продовжували збиратися 1-2 рази на рік, востаннє — в лютому 1927 року під час святкування десятирічного ювілею Шевченківської гімназії. Цю зустріч, на яку з'їхалося багато колишніх випускників з різних міст України, використав, до речі, Микола Павлушков для поширення СУМ, яка існувала вже два роки.
