Осип Бойчук "Громадський підхід до громадських справ" (част.1)
Стаття відомого пластуна Осипа Бойчука ГРОМАДСЬКИЙ ПІДХІД ДО ГРОМАДСЬКИХ СПРАВ З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом, що друкувалася в "Пластовому шляху" (Ч. 1 (4). Мюнхен, жовтень 1950 С. 65-75) не залишить байдужим жодного дослідника історії взаємин СУМу та Пласту.
Окрім особистих вражень секретаря Пласту, в даному матеріалі можна ознайомитися із рідкісними й давно забутими документами, які були укладені між двома організаціями.
Даний матеріал наданий Ст.Пл. Юрком Юзичом (ОЗО)
ГРОМАДСЬКИЙ ПІДХІД ДО ГРОМАДСЬКИХ СПРАВ З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом (част.1)
Спонтанне відновлення пластової організації після останньої світової війни поставило було пластовий провід перед важке завдання охопити організаційно серед важких післявоєнних обставин численні пластові з'єднання, що виростали на терені Німеччини й Австрії, та надати їм дійсно пластовий зміст.
Було ясним, що забезпечити добрим виховним проводом ці маси молоді, яка проголосилася в пластові ряди, було в даних умовах неможливо. З другого боку, було також очевидним, що не вся молодь, що в початках вступила була до Пласту, зможе відповісти трудним вимогам пластового виховання і, вже хоча б з огляду на свій вік, мусить підлягти природній елімінації за принципом ставлених у Пласті вимог.
І не підлягало, врешті, сумніву, що поза Пластом остала ще дуже поважна кількість української молоді, яка — неохоплена організаційно — була виставлена на небезпеку повної деморалізації в умовах еміґраційного побуту.
Тому, коли постала ідея створити загальну, масову організацію української молоді — СУМ, пластовий провід вважав цей почин наскрізь корисним з громадського погляду і виявив до нової організації свою повну симпатію і підтримку.
СУМ стрінувся теж з прихильністю зверхнього громадського чинника — ЦПУЕ, а керівником Відділу Організацій Молоді ЦПУЕ був ніхто інший, тільки заступник голови Головної Пластової Старшини — мґр. Ярослав Рак.
Також пізніше, в дальшій стадії організаційного закріплення СУМ-у, відносини між обома організаціями були вповні згідливі, і Центральний Комітет СУМ-у містився в одній кімнаті з ГПСтаршиною.
Було зовсім природним явищем, що з бігом часу могли поставати і дійсно поставали між обидвома організаціями, які діяли на спільному терені — терені молоді — деякі різніці думок чи точки тертя. Особливо це давалося відчути на низових щаблях обох організацій. Головною притокою до цього стало від початку питання членства, питання приналежності молоді до одної чи другої організації. Пласт і СУМ були — з огляду на свої завдання, методи дії, організаційну структуру, а навіть традиції (СУМ заявив себе спадкоємцем центральноукраїнської Спілки Української Молоді) — різними організаціями, з яких кожна мала для молоді своєрідну притягаючу силу. Пластовий провід, дивлячись на справу з загально-громадського погляду і беручи до уваги згадану вже неможливість охопити в своїх рядах всю масу української молоді, ніколи не добачував у СУМ-і конкурента, який може приєднати собі членів, що позатим могли б належати до Пласту, але, розуміючи Пласт як виховну організацію, вважав, що рівночасна приналежність молоді до обох організацій є не тільки з організаційного погляду небажана, але в першу чергу з педагогічних оглядів шкідлива. Іншими словами, Пласт не підносив організаційних претенсій до всієї української молоді, але змагав до того, щоб молодь, згуртована в Пласті, була вповні підпорядкована виключно пластовому проводові, бо тільки це давало запоруку правильного виховання за пластовими методами.
З другої сторони, ГПСтаршина розуміла, що СУМ як організація молода потребував вироблених робітників, яких чимало було в рядах старшого пластунства. Уважаючи діяльність СУМ-у корисною і цінною з громадського становища, ГПСтаршина погодилася на те, щоб старші пластуни активізувалися в СУМ-і, виконуючи там свій обов'язок позапластової громадської праці, однак не як члени, а тільки як інструктори в поодиноких ділянках.
Для з'ясовання повищих проблем відбулися з ініціятиви ГПСтаршини восени 1946 р. наради проводів обох організацій. Становище ГПСтаршини найшло повне зрозуміння в представників ЦК СУМ-у, і спільні наради закінчилися домовленням, з'ясованим у комунікаті з дня 15.11.1946 наступного змісту:
Комунікат Центрального Комітету СУМ і Команди СУПЕ
Проводи обидвох організацій устійнили на засіданні своїх делеґатів дня 7.11.1946 у Мюнхені такі точки порозуміння:
1. Обидві організації признають взаємно одна о дній, громадську повновартість та велике національно-виховне значення; зокрема Пласт вітає радо організацію СУМ і бажає їй найкращих успіхів в охопленні найбільшої частини тієї молоді, що з будь-яких причин стоїть осторонь Пластового Руху.
2. Приналежність молоді у віці її фізичного й духового формування одночасно до обидвох організацій з погляду педагогічного й організаційного недоцільна; тому пластуни-юнаки і старші пластуни не належать до СУМ.
3. Команда СУПЕ доручає усім пластунам сеніорам, як теж усім скавтмастрам, що тільки мають для цього змогу, — взяти участь в діяльності СУМ у характері чи то членів, чи то співпрацівників.
4. Усі справи в терені між обома організаціями, що не дадуться поладнати на місці, треба полагоджувати службовою дорогою через свої централі.
5. Проводи обидвох організацій закликають усі підчинені їм частини й окремих членів співпрацювати гармонійно в низах і остеріга¬тися непотрібних і шкідливих непорозумінь.
Мюнхен, дня 15 листопада 1946.
За Центральний Комітет СУМ:
Інж. Михайло Сердюк, голова
Аркадій Шупер, орг. референт
За Команду СУПЕ:
Д-р Атанас Фіґоль, командант
Інж. Роман Рогожа, секретар
Домовлення, з'ясовані в цьому комунікаті, стали основою дальшого співжиття обох організацій на найближчий час.
Устійнене розмежування членства між Союзом Українських Пластунів і Спілкою Української Молоді було переведене. Однак життя і вимоги практичної роботи сказали теж своє слово. Деякій кількості старших пластунів, особливо тих, що вже в пізнішому віці приступили до Пласту, припала до вподоби більше можливість безпосередньої дії в СУМ-і, чим важка, повільна, обчислена на довший час виховна робота в Пласті. У висліді ці старші пластуни, не пориваючи організаційних зв'язків з Пластом, заанґажувалися в працю в СУМ-і, займаючи з часом в цій організації визначні, провідні місця.
Головна Пластова Старшина не вважала цього розвитку подій злом. Але розуміючи Пласт як цупку організацію, яка не тільки дає приємність своїм членам, але в першу чергу вимагає від них виповнення численних і доволі важких обов'язків, з чисто організаційних оглядів вважала потрібним ввести лад у цю нову фазу співжиття із СУМ-ом.
Рівно рік після першого спільного комунікату, — в листопаді 1947 р., — відбулися знову спільні наради представників ГПСтаршини з представниками ЦК СУМ-у, на яких об¬говорено положення, що витворилося. У висліді цих нарад потверджено знову засаду розмежування членства між обома організаціями, але ГПСтаршина, рахуючись з існуючим станом і потребами СУМ-у, зобов'язалася дати кільканадцятьом старшим пластунам, які стояли вже на провідних становищах у СУМ-і, часовий дозвіл належати до СУМ-у, а загал старшого пластунства візвати, щоб він реалізував пластовий обов'язок громадської активно сти на терені СУМ-у як інструктори.
Ці домовлення проводів обох організацій велися у приявності керманича відділу молоді ЦПУЕ і були стверджені спільним протоколом з 20. 11. 1947, який звучить:
Протокол спільних сходин ЦК СУМ та Головної Пластової Старшини
що відбулися в Мюнхені дня 20 листопада 1947—у справі справлювання діяння спільного Комунікату обох організацій з дня 15.11.1946.
Після виміни думок Проводів обох організацій рішено:
1. вдержати в силі згаданий вище Комунікат;
2. Головна Пластова Старшина зобов'язується:
а) дати винятково кільканадцятьом старшим пластунам, що стоять на провідних становищах у СУМ-і, часовий дозвіл належати до СУМ-у,
б) візвати старших пластунів реалізувати пластовий обов'язок громадської активности на терені СУМ-у як інструктори.
3. Центральний Комітет СУМ-у зобов'язується видати внутрішній комунікат, в якому візве своїх членів придержуватися комунікату з 15.11.1946 р. та роз'ясните постанови оцеї конференції.
4. Проводи обох організацій зобов'язуються подавати собі взаємно до відома прізвища своїх членів, виключених за проступки проти моралі й особистої та національної чести, і взаємно такі свої рішення респектувати.
Мюнхен, дня 20.11.1947.
За Ц. К. СУМ-у:
М. Сердюк
Г. Турчик
За Головну Пластову Старшину:
Ц. Паліїв
Д-р А. Фіґоль
Керманич Відділу Молоді ЦПУЕ:
Я. Рак
Головна Пластова Старшина подала цей протокол до відома своїм членам у своєму офіційному віснику („Пластові Вісті" з 21.12. 1947, ч. 5, черга 38) і додала до нього таке вияснення:
„У взаєминах між Пластом і СУМ-ом не йдеться ні про одну, ні про другу організацію, а тільки про українську молодь. Не зважаючи на деякі початкові сумніви, практика виказала, що одночасне подвійне членство (в обох організаціях) є з виховного боку шкідливе.
В деяких випадках, де СУМ-ові недоставало робітників, заанґажувалися до праці в СУМ-і старші пластуни. Щоб не задержувати роботи відкликанням цих пластунів, Пластовий Провід може на прохання — в кожнім індивідуальнім випадку — дозволити старшим пластунам часово належати до СУМ-у, якщо вони без закиду виконують свої пластові обов'язки. Врешті не буде ніякою нечестю, якщо пластун виступить з Пласту й перейде до СУМ-у.
Незалежно від згаданих вище поодиноких випадків часового подвійного членства — пластуни мають дружньо співпрацювати й помагати СУМ-ові. Вони повинні творити під проводом, наглядом і контролею своїх провідників гуртки, які свій обов'язок громадської праці реалізують власне в першій мірі на терені СУМ-у. Однак все те під умовою бездоганного виконування обов'язків, накладаних Пластом."
Перебране Головною Пластовою Старшиною супроти СУМ-у зобов'язання було виконане, і всі старші пластуни, що заанґажувалися були в працю в СУМ-і, одержали від Головного Команданта Пластунів індивідуальні дозволи часово належа¬ти до СУМ-у і в ньому працювати, — під умовою виконування їхніх пластових обов'язків.
Це друге домовлення, яке було виразною концесією Пласту в користь СУМ-у, нормувало взаємовідносини обох організацій впродовж чергових двох років. В тому часі СУМ скріпився внутрішньо, скристалізував свої власні напрямні діяльности і розрісся у велику організацію з власними осередка¬ми в усіх країнах нового поселення. Співжиття обох організацій у цей період було далі бездоганне. Коли Пласт найшовся був у тому вигідному становищі, що одержав на ви¬давання свого журналу ліцензію, якої не мав СУМ, — ГПСтаршина уможливила ЦК-ві СУМ-у видавання сумівського журналу, відступаючи йому безкорисно ліцензію і частину призначеного для Пласту тиражу. Свідчать про це ті числа сумівського журналу, які виходили під традиційною назвою пластового журналу „Молоде Життя" як Серія „Б".
