Сумівський однострій
На перших етапах діяльності СУМ не було одностроїв. Спілка була заснована у 1925 році групою молоді для боротьби за незалежність України. СУМ була таємною організацією, існування якої залежало від конспірованості її членів.
Після тяжких років підпілля в Україні у кінці 1920-х та на початку 1930-х, СУМ відродився на еміґрації після ІІ Світової Війни. У 1946 році в Німеччині організація прийняла однострій, що складався з білої сорочки з комірцем і погонами. Чоловіки вдягали темно-сині штани, а жінки - спідниці того самого кольору. Цей стиль прийнято з практичних причин - в перших роках після відновлення СУМ-у було тяжко координувати стиль, крій, колір матеріалів по всіх країнах, де СУМ існував. Припускалося, що всі сумівці зможуть придбати білі сорочки і гранатові штани або спідниці. В цей час, всі сумівці носили темно синю краватку, незалежно від віку.
Невдовзі після того, починаючи з 1955 року, білу сорочку відкинули, замінивши її блакитною. При цьому залишилися незмінними темно-сині штани й спідниці. Всі інші частини однострою також не змінилися.
В Америці стандартом став "синій з білим", а одночасно, в 1948 році, Центральний Комітет СУМ (котрий існував до створення Центральної Управи, яку пізніше названо Світовою Управою) вирішив прийняти інакший стандарт для однострою. В офіційних документах Центрального Комітету, виданих в 1948 р., описується вигляд сумівського однострою – чорні штани з манжетами (чорна з вовняного матеріалу спідничка для жінок), сорочка кольору хакі з чорною краваткою (для всіх вікових груп), темно-коричневі панчохи жінкам (літом білі шкарпетки), мазепика кольору хакі з пасками різних кольорів (відзначення старшин). Хоч цей вид однострою описується в листах Центрального Комітету ще навіть до 1953 року, його носили сумівці тільки в Європі, а в інших теренах він не був прийнятий.
З часом серед членства виринуло бажання змінити однострій, створивши єдиний відповідний стандарт для всіх країн світу. В середині 1950-х років запропоновано декілька різних проектів, але організація довго обдумувала важливе рішення, щоб не вибрати дизайн, який був би ані надто мілітарним на вигляд, ані занадто спортивним. В Канаді прийнято новий вигляд однострою, а за короткий час і в Америці, але дещо інший варіант. Через рік Центральна Управа визнала канадійсько-американський дизайн однострою: штани або спідничка кольору темного хакі, світлішого кольору хакі сорочка з погонами, беретка та темносиня краватка.
Першого року після прийняття цього однострою його носили тільки повнолітні члени, тобто дружинники, а юнацтво ще носило темносиній (старий) варіант. До кінця року вирішено, що навіть юнацтво повинно носити новий однострій кольору хакі.
Наприкінці 1950-х років, провідна група сумівців запропонувала останню (на те десятиліття) зміну до однострою, і однострій став таким, яким ми сьогодні його знаємо. Яка це буля зміна? – впровадження різних кольорів краваток, що означали вікову категорію членства: зелений для наймолодших дітей, малиновий для підлітків, синій для повнолітньої молоді та коричневий для старших за віком (понад 35 років). Ці кольори краваток залишилися незмінними дотепер (тільки вікові групи змінилися, бо сеньйорами сумівці тепер стають від 50 років).
Від середини 1990-х років в одностроях сумівців з різних частин світу можна помітити ряд відмінностей в кольорі та крої, як наслідок замовлення різним виробникам, доступності деяких матеріалів та зміни сприйняття і моди на одяг. Світова Управа вирішила дослідити можливі шляхи розв'язання проблем, що виникли із існуючими одностроями. Незадовго перед XV Світовим Конґресом 1996 року Світова Управа закликала подавати пропозиції щодо змін в одностроях, які й були представлені на Конґресі.
Коли в травні 2001 року на СУМнеті почалося голосування, перше питання намагалося з'ясувати, чи сумівці справді потребують зміни одностроїв. Із 253 учасників цього ненаукового опитування 198 (близько 78%) висловилися за якусь часткову зміну, але не прослідковувалося спільної згоди щодо того, як саме змінити однострій.
