Створення та діяльність СНУМу

Версія за 12:14, 20 квітня 2008

Кінець 80-х років у визвольній боротьбі українців пов'язаний з масовими акціями на площах і вулицях міст України. Проведення масових заходів за участю молоді починається з розгортанням у 1989 році діяльності Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), яка об'єднувала різні соціальні верстви молоді.

Ідея створення молодіжної організації самостійницького напряму виникла серед молодих членів Української Гельсінської Спілки у червні 1989 року. 17 червня у Харкові був створений ініціативний комітет для відновлення Спілки Української Молоді. 19 серпня 1989 року на гору Маківку, в Карпатах, де Українські Січові Стрільці здобули перемогу над російськими військами, з'їхалась молодь Львівщини і проголосила створення Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ). Цими зборами прийнято Програму і Статут СНУМ та обрано Провід, співголовами якого обрано Ігоря Деркача та Олега Вітовича. В Статуті було записано: "Керуючись принципами гуманізму та демократії, СНУМ ставить собі за мету патріотичне виховання молоді в дусі відданості справі побудови незалежної, демократичної Української Держави". У вересні утворюється організація СНУМ у Києві. На обласній конференції Народного Руху України за перебудову 27-28 жовтня 1989 р. організаційно оформився Тернопільський СНУМ. У жовтні ц.р. виникає СУМ у Луцьку, у листопаді - на Буковині та в Івано-Франківську.

Починаючи з літа 1989 р. по травень 1990 кількість снумівських обласних організацій збільшується до 18. Загальна чисельність членів СУМ/СНУМ на той час становила понад тисячу молоді. Існував також осередок СНУМ у Перемишлі, в Польщі, який був пов'заний з Львівським СНУМом.

Цікавим є питання про взаємини між снумівськими структурами та подвійності назв цих організацій, відповіді на які ми можемо отримати з інтерв'ю, яке дав І. Деркач Українському пресовому агенству в Лондоні у вересні 1989 р. Відповідаючи на запит про стосунки між осередками він заявив: "В нас постійно, щомісяця, збирається координаційна рада УГС в Києві. Приїжджають на її засідання представники молодіжних організацій. Фактично харківська СУМ існує при харківській УГС, СНУМ чернівецька при чернівецькій УГС, СНУМ Івано-франківська при Івано-франківській УГС, київська СНУМ при київській УГС."

При цій нагоді Деркач докладніше з'ясував також ставлення СНУМу до харківського та закордонного СУМу. Вказавши на те, що харків'яни хотіли конче відновити СУМ, Деркач мовив: "От, наприклад, чому ми не хотіли назвати СУМ? Ми радились з В'ячеславом Чорноволом та іншими членами УГС. Справа в тому, що відновивши сьогодні стару назву, накликаємо на себе біду. Фактично таким чином оголошуємо підтримку СУМу американського, а американський СУМ партійний, він існує при ОУНб".

В осінньо-зимовий період 1989-1990 років снумівські організації влаштовують релігійно-політичні заходи, вуличні походи, театралізовані заходи (наприклад, 1 жовтня 1989 р., у Львові, вулицями міста йшла колона снумівців, яка зображала окупацію Західної України радянськими військами у 1939р.), антикомсомольські акції з прилюдним знищенням комсомольських квитків у Києві, Львові, Рівному, Тернополі, Дубно та інших містах. Навесні 1990 р. сумівські організації ініціюють проведення антиленінських акцій. Символічні "похорони ленінізму і комунізму" з покладанням вінків з колючого дроту, відбувалися у містах Луцьку, Рівному, Києві, Житомирі, Дрогобичі, та ін. Снумівські організації бойкотують весняний призов до Радянської Армії, виступаючи за те, щоб призовники з України залишалися служити на її території. З цією метою влаштовуються вуличні протиармійські походи, пікетування й голодування біля військкоматів, організовується мітинг біля будинку Верховної Ради України, де висувається вимога: " Україні - професійну національну армію!"

21 квітня 1990 року у Львові відбулася міжрегіональна нарада представників обласних організацій СУМ/СНУМ з міст Львова, Івано-Франківська, Луцька, Вінниці, Хмельницького, Києва, Чернівців, Рівного, на якій приймається рішення про поширення агітації серед населення щодо обов'язкового проходження військової служби призовниками з України тільки на її території. З цією метою СНУМ сприяє утворенню громадських комітетів захисту молоді від примусової служби за межами України.

Від серпня 1989 р. до травня 1990 р. снумівські організації зорганізували 27 масових акцій ( з них 23 заборонених владою ), в яких взяли участь понад 64 тисячі молоді.

Головним завданням громадсько-політичих організацій в той час, зокрема і снумівських, стає організація політичної підготовки молоді, проведення політичних дискусій, нарад з актуальних проблем державотворення. З цією метою снумівські організації влаштовують для своїх членів та молоді лекції, семінари, диспути з різних актуальних проблем суспільно-політичного життя України, зустрічі з діячами правозахисного руху, авторитетними політиками, письменниками, екологами. З метою сприяння політичній освіті молоді осередки СНУМ створюють самодіяльні бібліотеки. З цією ж метою газета Львівського СНУМу "Молода Україна", яка друкувалася в Литві і нелегально завозилася в Україну, на своїх шпальтах подає серію матеріалів історіографічного характеру, під рубрикою "Заочний університет СНУМу".

Навесні 1990 р. СНУМ бере активну участь у виборчій кампанії. 4 березня 1990 р. до Верховної Ради України обрано провідного члена СУМ Ігоря Деркача, депутатами обласних та міських Рад стали снумівці М. Солдат, О. Вітович, Т. Чорновіл, А. Соколов, І. Шкарпінець, І. Симчич, Т. Гентош, та ін.

Суспільно-політична ситуація в Україні на початку 1990 р. вимагала більш скоординованих дій снумівських організацій, кожна з яких була незалежною від інших у плануванні своєї діяльності та вирішенні організаційних питань. Всеукраїнська організація СУМ/СНУМ утворилася 26-27 травня 1990 р. в місті Івано-Франківську. Делегатами Першого Великого Збору СУМ/СНУМ були 220 представників осередків з 23 областей України. Статут Всеукраїнського СУМ/СНУМ передбачав федеративний устрій Спілки, автономний статус кожної обласної організації. Збором обрано Центральний Провід на чолі з депутатом Верховної Ради України Ігорем Деркачем. В ході Збору відбулася ідеологічна дискусія, в результаті якої прихильники "інтегрального націоналізму" проголосили утворення "революційної фракції в СНУМ" на чолі з О. Вітовичем.

3-4 листопада 1990 р. на з'їзді цієї фракції який відбувся у Києві, утворилася нова організація - Українська Націоналістична Спілка (УНС).

Влітку 1990 р. в рамках акції "Дзвін" та святкування 500-ліття козацтва СНУМ організовує пропагандивні рейди на Східну Україну. Снумівці організовували мітинги, концерти патріотичних пісень, вели роз'яснювальну роботу серед населення Сходу і Півдня України.

23-24 серпня 1990 р. делегація СНУМу взяла участь у Першій Світовій Конференції Українських Молодіжних Організацій (СКУМО), яка проходила у Білому Борі, в Польщі. Там представники СНУМу вперше зустрілися з членами Спілки Української Молоді з діаспори. СКУМО обрала Координаційно Раду, яка мала повноваження скликати Другу Світову. Конференцію Українських Молодіжних Організацій. Головою Координаційної Ради обрано Ігоря Деркача, голову СНУМ в Україні; від Центральної Управи СУМ до Координаційної Ради була обрана Віра Гайдамаха.

Після цього, 27-29 вересня 8 членів СНУМ на чолі з Ігорем Деркачем взяли участь у Світовій Конференції Дружинників СУМ у Мюнхені. Почалася співпраця СУМ і СНУМ в діаспорі, налагоджувалися добрі стосунки.

На початку осені 1990 р. по Україні прокотилася хвиля мітингів протесту проти нового Союзного договору. СНУМівські організації вдаються до проведення спільних з іншими молодіжними організаціями акцій протесту, прийняття заяв-звернень до вищих інституцій влади з цього приводу. Вершиною політичної активності молоді того періоду стало голодування студентів на Майдані Незалежності у Києві від 2 до 17 жовтня 1990 р. Серед найактивніших учасників цієї акції були студенти-снумівці з Києва, Львова, Запоріжжя, Тернополя та ін.

Мобілізуючим фактором піднесення громадсько-політичної активності молоді у 1991 році стає проведення всесоюзного референдуму 17 березня, який був зорганізований з метою збереження "оновленого Союзу". СНУМ разом з іншими молодіжними організаціями бере активну участь у акції на протидію його проведення, агітує за повний його бойкот. Своє негативне ставлення до нового союзного договору висловлюють учасники Другої СКУМО, яка відбулася 3-4 серпня 1991 р. у Києві. Програмові доповіді на цій Конференції виголосили сумівці Роман Зварич, Ігор Деркач, Ірка Мицак. Головою Координаційної Ради знову обрано Ігоря Деркача, членом Координаційної Ради від ІДУ СУМ - Євгена Чолія. Після закінчення роботи Конференції, СНУМ і Спілка Українського Студенства (СУС) уклали угоду про створення коаліції для проведення спільних акцій протидії підписання Україною нового союзного договору.

Під час спроби державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. СНУМ виявив себе рішучою і активною організацією. Негайно були випущені листівки, прокламації до військовиків із закликом не підкорятися наказам з Москви. До військових частин ходили агітатори, роз'яснюючи ситуацію і роздаючи листівки. А 24 серпня було організовано масовий виїзд молоді до Києва на Всеукраїнське віче біля будинку Верховної Ради України, щоб домогтися від українських парламентарів проголошення Самостійної Української Держави.

Проголошення незалежності України та підтвердження цього рішення Всеукраїнським референдум 1 грудня 1991 року стало поштовхом до перегляду мети й завдань Спілки. Відтак, 14-15 грудня 1991 року у Києві, на Другому Великому Зборі СНУМу прийнято рішення про виховну діяльність організації та зміну назви на «Спілка Української Молоді».

Серед відомих сьогодні діючих народних депутатів, а колись активних снумівців є Андрій Шкіль (БЮТ) та Тарас Чорновіл (ПР), а також керівник Державного Управління Справами (ДУСі) Ігор Тарасюк

див. СУМ (1991-1994) та СУМ в Україні (від 1995 року)