Ярослав Пришляк "Спілка Української Молоді в Бельгії"

Поточна версія на 11:32, 5 червня 2008

Ярослав Пришляк відомий український громадський і політичний діяч, журналіст і письменник.

В його біографії є членство в УВО та ОУН, відбуття покарання у Березі Картузькій, діяльність в УПА.

З 1944 року - член ЗП УГВР. Основну частину свого життя Ярослав Пришляк прожив у Канаді, проте у своїй книхі спогадів "ЗА УКРАЇНУ! Записки члена ЗП УГВР" основну увагу приділи першим рокам становлення та діяльності СУМ в Бельгії.

Спілка Української Молоді в Бельгії

Спілка Української Молоді в Бельгії — це перша крайова одиниця, що повстала поза Німеччиною, де в 1946 році відновлено СУМ на чужині.Вже в 1947 році, з приїздом українських ДП-істів з таборів ІРО в Німеччині до праці в копальнях вугілля Бельгії, були створені перші осередки СУМ-у, щоб в березні 1948 року оформитися під одним проводом Крайового Комітету.

Основоположниками СУМ-у, що вклали чималий труд на початках творення й розвитку, були перший голова інж. Володимир Мацьків (1948), який виїхав вкоротці до Канади, другий голова інж. Генріх Цимбала (1949 — 1951) виїхав до США, інж. Зенон Янківський, кол. фінансовий референт, виїхав до Канади, д-р Кирило Митрович, кол. культурно-освітний референт і його дружина Марія Столяр, референт Юного СУМ-у, вибули на постійний побут до Парижу. Інші колишні члени Крайового Комітету (КК), та багато керівних членів поодиноких Осередків, пороз'їздилось по різних країнах, де звичайно включились в громадську роботу на місцях. Небагато осіб з членів основників залишилось у Бельгії. Трьох з них, а це мґр. Омелян Коваль, д-р Володимир Попович і мґр. Григорій Ощипко були аж до мого виїзду до Канади в складі керівних органів КК, в тому О.Коваль від 1952 року незмінно як голова. На особливе відмічення заслуговує перший голова СУМ-у інж. В.Мацьків, народжений 1923 року в Станиславові, тепер Івано-Франківськ. Його коротка біографія, згідно з Енциклопедією Українознавства. Це хемік-металург, що закінчив студії в Ерлянґентському університеті, Німеччина. Директор відділу дослідів і розбудови та член директорської Ради фірми Шерітт-Гордон Майне у Канаді, третьої фірми в світі за обсягом продукції нікелю, що добуває його методою ним винайденою. Дійсний член НТШ (від 1994 року голова НТШ в Канаді) та багатьох чужинецьких наукових товариств. Винахідник близько ЗО патентів у різних країнах світу й автор близько ЗО праць з ділянки металургії нікелю, кобальту, міді, цинку, порошкової металургії тощо.

Про розмір і засяг праці СУМ-у в Бельгії вказують деякі статистичні цифри. В 1950 році, коли відбувався ІІІ-ий Крайовий з'їзд, СУМ нараховував 760 членів у 23 Осередках. За підзвітний діловий рік відбуто 293 звичайних сходин, 120 святочних сходин, академій чи імпрез, прочитано 134 рефе¬ратів, відбуто 5 обласних Здвигів та один величавий Крайовий Здвиг з 570 сумівцями. Впродовж ділового року діяло 11 хорів, 5 танцювальних балетів, 9 драматичних гуртків, відбувались 3 курси французької мови та два курси для неписьменних.

В 1951 році цетральною проблемою в культосвітній роботі було нивчення українознавства. Розроблено програму, основано іспитові комісії, переведено перші іспити. Успішно склали іспити 150 сумівців. В загаль¬ному в Осередках відбулося 141 лекцій українознавства, 84 гутірок, 67 святочних сходин або академій, 48 концертів, прочитано 98 рефератів. В терені було діяльних 12 драматичних, 8 хорових і 6 балетних гуртків. Три Осередки провадили шоферські курси, з практичними їздами включно. За ініціятивою проф. І. Витязя основано в Шарлеруа Народній Університет, в якому навчалося 35 сумівців. Проф. І. Витязь , починаючи від 6 квітня 1952 року, коли утворено Виховну раду при КК СУМ-у, був довгі роки головою Ради.

В тих роках СУМ виявився в Бельгії найбільш динамічною і життєздатною організацією. На жаль, її дальший ріст був постійно перериваний еміграційною течією, яка забирала переважно найактивніший елемент. Приходилось завжди працювати над створеними дальшою еміґрацією прогалинами, щоб втримати організацію в дії.

В 1954 році стан членства зменшився до 390 сумівців, згуртованих в 17 Осередках. В праці найбільше уваги присвячено культосвітній ділянці. В поодиноких осередках діяли курси українознавства, що дали можливість піднести освітній рівень сумівців. Осередки відбули разом 215 святочних і вишкільних сходин, 55 сумівців здали іспити українознавства і склали присягу. Тільки в двох осередках діяли хори і драматичні гуртки.

Щоб заповнити прогалини, Крайовий Комітет вирішив розгорнути інтенсивну працю для виховання Юного СУМ-у. Вже за два роки праця на тому відтинкові увінчалась належним успіхом. В 1955 році, хоч чисельний стан СУМ-у зменшився до 225 осіб, то стан ЮСУМ-у осягнув числа 152 юнаків і юначок. Це ті нові кадри, що виростають у лавах ЮСУМ-у, які прийдуть на зміну «старшому» СУМ-ові і переберуть у свої міцні руки прапор української вільної молоді, щоб понести його несплямленим у вільну Україну. З признанням треба відмітити, що головними активістами у виховній Праці СУМ-у були українські студенти з Лювену, між ними, крім уже згаданих, М.Когут, І.Левицький, Є.Гановський, Б.Витязь, А.Гончарів, Т.Кіс, Б.Ващук, Б.Марченко, О.Лесів та інші.

Зовнішним виявом виховної діяльности СУМ-у були величаві Здвиги, що відбувалися кожного року деінде, з різними програмами і з іншим характером.

Перший Здвиг відбувся 1948 р. у Льєжі, це була перша масова маніфестація українства в цій країні. Молодь ставила тут тільки перші свої кроки і тому символічно звучала тоді назва Здвигу — «Міжосередкове Свято Весни». Це була справжня весна організованого молодечого життя в Бельгії. Незабутнім залишився також другий сумівський Здвиг в 1949 році в Шарлеруа, під гаслом «Бог і Батьківщина», на якому був присутній Владика Кир Іван Бучко. Третій Здвиг в 1950 році в Отраж був вершком організаційного закріплення сумівського руху в Бельгії, де було зложене перше приречення сумівців, що пройшли іспити українознавства першого ступеня. Четвертий Здвиг в 1951 році в Льєжі відбувся в присутності членів Центрального Комітету СУМ-у, що в той час відбував свою конференцію в Бельгії. П'ятий Здвиг в 1952 році в Ля Лювієр, під гаслом «Честь України — Готов Боронити», відзначався тим, що проходив під час зливного дощу, що одначе не міг перешкодити в його відбуттю. Виступ хору і балету «Гомін України» з Ліль (Франція) надав був справді мис¬тецького завершення тому здвигові.

Шостий Здвиг, що відбувся ЗО серпня 1953 р. в Намюр, проходив під гаслом «Воля України — наша мета». На цьому Здвизі 58 сумівців по іспитах українознавства, зложили приречення скріпити й освятити своє бажання боротись за волю України. На цьому здвизі вперше українська дітвора, на закінчення Дитячої Оселі, виступила з пописом у мистецькій програмі. Шостим Здвигом закінчено п'ятилітній шлях сумівської праці в Бельгії і розпочато новий етап з новою вірою в остаточне осягнення своєї, мети.

Сьомий Здвиг відбувся 29 серпня 1954 р. в Намюр, в присутності понад 600 учасників. Тим Здвигом відзначено тристаліття боротьби України з Москвою. Мистецьку програму Здвигу виповнили учасники Дитячої Оселі не тільки співами й деклямаціями, але також ритмічними вправами, танцями й хороводами. Виступали два відомі співаки баритони Т. Хітченко й Олег Нижанківський зі Швейцарії.

Восьмий Здвиг вже втрете відбувся 28 серпня 1955 року в Намюр, в присутності понад 600 учасників. Тим Здвигом відзначувалося 1000-ліття прийняття християнства княгинею України св.Ольгою. Величавість цього Здвигу позначилась присутністю Архипастиря скитальців Кир Івана Бучка. Участь у Богослужбі представника місцевого Єпископа, радника міста І Іамюр і багатьох інших вищих духовних і світських достойників свідчили про шану, яку прийшли вони зложити українській спільноті. На Здвиг Знову прибули з Івуар учасники Дитячої Оселі і своїм мистецьким пописом (іули в центрі уваги.Програму концерту збагатили своїми точками баритон Т.Хітченко і тенор-бандурист В.Луців з Лондону.

Дев'ятий Здвиг відбувся 19 серпня 1956 р. в Дінав, яким відзначено Ю-тиліття існування СУМ-у на чужині та 100-ліття народження Івана Франка. На Здвиг прибуло біля 400 осіб з усіх осередків Бельгії та 93 дітей, що в тому часі закінчили свій побут на Дитячій оселі в Івуар, їхній пиступ з маршовими піснями, ритмічними вправами й вежами захоплював усіх присутних. Проф. М. Ломацький у своїй доповіді змалював в яскравих красках духову постать Івана Франка і цитуючи його твори вказав на нічні заповіти, які він лишив сучасним і майбутнім поколінням.

СУМ зі своїми Здвигами й участю в усіх національних маніфестаціях надавав нашому громадському життю в Бельгії елементу організованости і дисципліни, що приковувало також увагу чужого оточення, а тим самим залишило раз на завжди для нас марку найкраще організованої національної групи.