Осип Бойчук "Громадський підхід до громадських справ"

Поточна версія на 07:03, 11 червня 2008

Стаття відомого пластуна Осипа Бойчука ГРОМАДСЬКИЙ ПІДХІД ДО ГРОМАДСЬКИХ СПРАВ З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом, що друкувалася в "Пластовому шляху" (Ч. 1 (4). Мюнхен, жовтень 1950 С. 65-75) не залишить байдужим жодного дослідника історії взаємин СУМу та Пласту.

Окрім особистих вражень секретаря Пласту, в даному матеріалі можна ознайомитися із рідкісними й давно забутими документами, які були укладені між двома організаціями.

Даний матеріал наданий Ст.Пл. Юрком Юзичом (ОЗО)

ГРОМАДСЬКИЙ ПІДХІД ДО ГРОМАДСЬКИХ СПРАВ З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом

Спонтанне відновлення пластової організації після останньої світової війни поставило було пластовий провід перед важке завдання охопити організаційно серед важких післявоєнних обставин численні пластові з'єднання, що виростали на терені Німеччини й Австрії, та надати їм дійсно пластовий зміст.

Було ясним, що забезпечити добрим виховним проводом ці маси молоді, яка проголосилася в пластові ряди, було в даних умовах неможливо. З другого боку, було також очевидним, що не вся молодь, що в початках вступила була до Пласту, зможе відповісти трудним вимогам пластового виховання і, вже хоча б з огляду на свій вік, мусить підлягти природній елімінації за принципом ставлених у Пласті вимог.

І не підлягало, врешті, сумніву, що поза Пластом остала ще дуже поважна кількість української молоді, яка — неохоплена організаційно — була виставлена на небезпеку повної деморалізації в умовах еміґраційного побуту.

Тому, коли постала ідея створити загальну, масову організацію української молоді — СУМ, пластовий провід вважав цей почин наскрізь корисним з громадського погляду і виявив до нової організації свою повну симпатію і підтримку.

СУМ стрінувся теж з прихильністю зверхнього громадського чинника — ЦПУЕ, а керівником Відділу Організацій Молоді ЦПУЕ був ніхто інший, тільки заступник голови Головної Пластової Старшини — мґр. Ярослав Рак.

Також пізніше, в дальшій стадії організаційного закріплення СУМ-у, відносини між обома організаціями були вповні згідливі, і Центральний Комітет СУМ-у містився в одній кімнаті з ГПСтаршиною.

Було зовсім природним явищем, що з бігом часу могли поставати і дійсно поставали між обидвома організаціями, які діяли на спільному терені — терені молоді — деякі різніці думок чи точки тертя. Особливо це давалося відчути на низових щаблях обох організацій. Головною притокою до цього стало від початку питання членства, питання приналежності молоді до одної чи другої організації. Пласт і СУМ були — з огляду на свої завдання, методи дії, організаційну структуру, а навіть традиції (СУМ заявив себе спадкоємцем центральноукраїнської Спілки Української Молоді) — різними організаціями, з яких кожна мала для молоді своєрідну притягаючу силу. Пластовий провід, дивлячись на справу з загально-громадського погляду і беручи до уваги згадану вже неможливість охопити в своїх рядах всю масу української молоді, ніколи не добачував у СУМ-і конкурента, який може приєднати собі членів, що позатим могли б належати до Пласту, але, розуміючи Пласт як виховну організацію, вважав, що рівночасна приналежність молоді до обох організацій є не тільки з організаційного погляду небажана, але в першу чергу з педагогічних оглядів шкідлива. Іншими словами, Пласт не підносив організаційних претенсій до всієї української молоді, але змагав до того, щоб молодь, згуртована в Пласті, була вповні підпорядкована виключно пластовому проводові, бо тільки це давало запоруку правильного виховання за пластовими методами.

З другої сторони, ГПСтаршина розуміла, що СУМ як організація молода потребував вироблених робітників, яких чимало було в рядах старшого пластунства. Уважаючи діяльність СУМ-у корисною і цінною з громадського становища, ГПСтаршина погодилася на те, щоб старші пластуни активізувалися в СУМ-і, виконуючи там свій обов'язок позапластової громадської праці, однак не як члени, а тільки як інструктори в поодиноких ділянках.

Для з'ясовання повищих проблем відбулися з ініціятиви ГПСтаршини восени 1946 р. наради проводів обох організацій. Становище ГПСтаршини найшло повне зрозуміння в представників ЦК СУМ-у, і спільні наради закінчилися домовленням, з'ясованим у комунікаті з дня 15.11.1946 наступного змісту:

Комунікат Центрального Комітету СУМ і Команди СУПЕ

Проводи обидвох організацій устійнили на засіданні своїх делеґатів дня 7.11.1946 у Мюнхені такі точки порозуміння:

1. Обидві організації признають взаємно одна о дній, громадську повновартість та велике національно-виховне значення; зокрема Пласт вітає радо організацію СУМ і бажає їй найкращих успіхів в охопленні найбільшої частини тієї молоді, що з будь-яких причин стоїть осторонь Пластового Руху.

2. Приналежність молоді у віці її фізичного й духового формування одночасно до обидвох організацій з погляду педагогічного й організаційного недоцільна; тому пластуни-юнаки і старші пластуни не належать до СУМ.

3. Команда СУПЕ доручає усім пластунам сеніорам, як теж усім скавтмастрам, що тільки мають для цього змогу, — взяти участь в діяльності СУМ у характері чи то членів, чи то співпрацівників.

4. Усі справи в терені між обома організаціями, що не дадуться поладнати на місці, треба полагоджувати службовою дорогою через свої централі.

5. Проводи обидвох організацій закликають усі підчинені їм частини й окремих членів співпрацювати гармонійно в низах і остеріга¬тися непотрібних і шкідливих непорозумінь.

Мюнхен, дня 15 листопада 1946.

За Центральний Комітет СУМ:

Інж. Михайло Сердюк, голова

Аркадій Шупер, орг. референт

За Команду СУПЕ:

Д-р Атанас Фіґоль, командант

Інж. Роман Рогожа, секретар

Домовлення, з'ясовані в цьому комунікаті, стали основою дальшого співжиття обох організацій на найближчий час.

Устійнене розмежування членства між Союзом Українських Пластунів і Спілкою Української Молоді було переведене. Однак життя і вимоги практичної роботи сказали теж своє слово. Деякій кількості старших пластунів, особливо тих, що вже в пізнішому віці приступили до Пласту, припала до вподоби більше можливість безпосередньої дії в СУМ-і, чим важка, повільна, обчислена на довший час виховна робота в Пласті. У висліді ці старші пластуни, не пориваючи організаційних зв'язків з Пластом, заанґажувалися в працю в СУМ-і, займаючи з часом в цій організації визначні, провідні місця.

Головна Пластова Старшина не вважала цього розвитку подій злом. Але розуміючи Пласт як цупку організацію, яка не тільки дає приємність своїм членам, але в першу чергу вимагає від них виповнення численних і доволі важких обов'язків, з чисто організаційних оглядів вважала потрібним ввести лад у цю нову фазу співжиття із СУМ-ом.

Рівно рік після першого спільного комунікату, — в листопаді 1947 р., — відбулися знову спільні наради представників ГПСтаршини з представниками ЦК СУМ-у, на яких об¬говорено положення, що витворилося. У висліді цих нарад потверджено знову засаду розмежування членства між обома організаціями, але ГПСтаршина, рахуючись з існуючим станом і потребами СУМ-у, зобов'язалася дати кільканадцятьом старшим пластунам, які стояли вже на провідних становищах у СУМ-і, часовий дозвіл належати до СУМ-у, а загал старшого пластунства візвати, щоб він реалізував пластовий обов'язок громадської активно сти на терені СУМ-у як інструктори.

Ці домовлення проводів обох організацій велися у приявності керманича відділу молоді ЦПУЕ і були стверджені спільним протоколом з 20. 11. 1947, який звучить:

Протокол спільних сходин ЦК СУМ та Головної Пластової Старшини

що відбулися в Мюнхені дня 20 листопада 1947—у справі справлювання діяння спільного Комунікату обох організацій з дня 15.11.1946.

Після виміни думок Проводів обох організацій рішено:

1. вдержати в силі згаданий вище Комунікат;

2. Головна Пластова Старшина зобов'язується:

а) дати винятково кільканадцятьом старшим пластунам, що стоять на провідних становищах у СУМ-і, часовий дозвіл належати до СУМ-у,

б) візвати старших пластунів реалізувати пластовий обов'язок громадської активности на терені СУМ-у як інструктори.

3. Центральний Комітет СУМ-у зобов'язується видати внутрішній комунікат, в якому візве своїх членів придержуватися комунікату з 15.11.1946 р. та роз'ясните постанови оцеї конференції.

4. Проводи обох організацій зобов'язуються подавати собі взаємно до відома прізвища своїх членів, виключених за проступки проти моралі й особистої та національної чести, і взаємно такі свої рішення респектувати.

Мюнхен, дня 20.11.1947.

За Ц. К. СУМ-у:

М. Сердюк

Г. Турчик

За Головну Пластову Старшину:

Ц. Паліїв

Д-р А. Фіґоль

Керманич Відділу Молоді ЦПУЕ:

Я. Рак

Головна Пластова Старшина подала цей протокол до відома своїм членам у своєму офіційному віснику („Пластові Вісті" з 21.12. 1947, ч. 5, черга 38) і додала до нього таке вияснення:

„У взаєминах між Пластом і СУМ-ом не йдеться ні про одну, ні про другу організацію, а тільки про українську молодь. Не зважаючи на деякі початкові сумніви, практика виказала, що одночасне подвійне членство (в обох організаціях) є з виховного боку шкідливе.

В деяких випадках, де СУМ-ові недоставало робітників, заанґажувалися до праці в СУМ-і старші пластуни. Щоб не задержувати роботи відкликанням цих пластунів, Пластовий Провід може на прохання — в кожнім індивідуальнім випадку — дозволити старшим пластунам часово належати до СУМ-у, якщо вони без закиду виконують свої пластові обов'язки. Врешті не буде ніякою нечестю, якщо пластун виступить з Пласту й перейде до СУМ-у.

Незалежно від згаданих вище поодиноких випадків часового подвійного членства — пластуни мають дружньо співпрацювати й помагати СУМ-ові. Вони повинні творити під проводом, наглядом і контролею своїх провідників гуртки, які свій обов'язок громадської праці реалізують власне в першій мірі на терені СУМ-у. Однак все те під умовою бездоганного виконування обов'язків, накладаних Пластом."

Перебране Головною Пластовою Старшиною супроти СУМ-у зобов'язання було виконане, і всі старші пластуни, що заанґажувалися були в працю в СУМ-і, одержали від Головного Команданта Пластунів індивідуальні дозволи часово належа¬ти до СУМ-у і в ньому працювати, — під умовою виконування їхніх пластових обов'язків.

Це друге домовлення, яке було виразною концесією Пласту в користь СУМ-у, нормувало взаємовідносини обох організацій впродовж чергових двох років. В тому часі СУМ скріпився внутрішньо, скристалізував свої власні напрямні діяльности і розрісся у велику організацію з власними осередка¬ми в усіх країнах нового поселення. Співжиття обох організацій у цей період було далі бездоганне. Коли Пласт найшовся був у тому вигідному становищі, що одержав на ви¬давання свого журналу ліцензію, якої не мав СУМ, — ГПСтаршина уможливила ЦК-ві СУМ-у видавання сумівського журналу, відступаючи йому безкорисно ліцензію і частину призначеного для Пласту тиражу. Свідчать про це ті числа сумівського журналу, які виходили під традиційною назвою пластового журналу „Молоде Життя" як Серія „Б".

Однак після двох років заіснували причини, які заставили ГПСтаршину наново зайнятися відношенням пластової організації до СУМ-у. Ці причини були:

1) Факт, що ті старші пластуни, які одержали були дозвіл часово належати до СУМ-у, пірнули з головою в діяльність у цій організації й виразно занедбували свої пластові обов'язки. Це явище було для ГПСтаршини зрозумілим, але воно самим собою поставило вимогу упорядкувати під організаційним оглядом ці відносини. Актуалізувало цю конечність ще й те, що СУМ впровадив для своїх членів окрему присягу, яка зобов'язувала їх до послуху органам СУМ-у. ГПСтаршина вважала, що складання подвійної присяги (в обох організаціях) може, а навіть з часом мусить довести до конфліктів сумління тих пластунів, які складуть і пластову, і сумівську присягу. З педагогічних оглядів це являлося недопустимим.

2) Друга причина була більш засадничого характеру. На переломі 1948/49 років СУМ постановив поширити свою діяльність на молодь у віці 10-18 літ і створити т. зв. „Юний СУМ", Ця акція не стрінулася б з ніяким спротивом ГПСтаршини, якби не те, що випрацюваний старшим пластуном В. Маркусем Правильник Юного СУМ-у був побудований виразно на пластових виховних методах і введення його в життя довело б без сумніву до постання другої, паралельної до Пласту виховної організації молоді. ГПСтаршина вважала творення такої другої, квазі-пластової організації з загально-громадського погляду акцією не тільки непотрібною, але й шкідливою. Бо ця організація, вправді оперта на пластових виховних методах, але позбав¬ена повноти пластового світогляду, без потрібного виховного досвіду й без кадрів підготованих виховників, — дотого ще впроваджуючи елітарні принципи до масової організації, якою за призначенням був і якою залишається СУМ, — довела б до виховних вислідів, яких не можна б розцінювати позитивно.

ГПСтаршина вважала, що розподіл між Пластом як суто виховною організацією, з твердими вимогами до членів, і СУМ-ом як організацією масовою, загальною, культурно-освітньою (а через те також виховною), — був з громадсько¬го погляду правильний і не було потреби його міняти. Створення організаційної підбудови для сумівського доросту було добрим правом проводу СУМ-у, але це могло і повинно було статися іншим шляхом, як той, що його вводив згаданий вище Правильник Юного СУМ-у.

Станувши перед фактом започаткування організації ЮСУМ-у, ГПСтаршина в першу чергу простудіювала докладно правильник цієї організації. Аналіза його призвела до висновку, що він без сумніву побудований на пластових організаційних і діяльно стевих виховних методах.

Беручи до уваги вище з'ясовані причини і рахуючись з тим, що діяльні в СУМ-і старші пластуни в теперішню пору не є вже там такі необхідні, як це було в попередніх роках, ГПСтаршина постановила на своїх пленарних сходинах дня 17.2.1950 перевести тим разом категорично повний розділ членства між обома організаціями. ГПСтаршина не мала при тому на меті в ніякому разі впливати на тих пластунів, що діяли в СУМ-і, щоб вони покинули цю організацію. Вже у вище наведеному поясненні до спільного протоколу з 20. 11. 1947 ГПСтаршина підкреслила, що з пластового боку немає ніяких не то формальних, але й моральних перепон, щоб ті пластуни, яким більше підходить праця в СУМ-і, перейшли цілковито до тієї організації. Одиноке, що мала на меті ГПСтаршина, це було намагання завести лад у існуючім фактичнім стані, зліквідувати „сидження на двох стільцях" деяких старших пластунів, яке ні з виховного, ні з організаційного огляду не могло довше тривати.

Насвітлення цього питання з пластового погляду появилося в ч. 3-4 „Молодого Життя" в статті п. н. Чи пластун може належати до іншої організації молоді?, де виразно з'ясовано, що Пласт є не тільки організацією, але виховним середовищем в роді родини, і так, як молода людина не мо¬же мати двох родин, так і не може вона рівночасно належа¬ти „з серцем" до двох молодняцьких організацій того типу, що Пласт і СУМ.

Передбачаючи, що деякі старші пластуни, заанґажовані в СУМ-і на відповідальних становищах, рішаться все таки остати в Пласті і тим самим покинути членство в СУМ-і, а це могло б викликати некорисні наслідки для діяльности СУМ-у, якби це сталося раптово, —ГПСтаршина повідомила про своє рішення ЦК СУМ-у, прохаючи його порозумітися з ГПСтаршиною про практичне переведення її постанови про розподіл членства.

Для повноти картини наводимо тут текст відповідного письма:

Лист Головної Пластової Старшини СУП до Центрального Комітету СУМ

Союз Українських Пластунів

Головна Пластова Старшина

Знак: 106-1 Мюнхен, дня 21 лютого 1950.

До Центрального Комітету

Спілки Української Молоді

Мюнхен

Високоповажані Панове!

На своєму пленарному засіданні дня 17 лютого 1950 Головна Пластова Старшина розглядала питання подвійного членства пластунів: приналежність до Союзу Українських Пластунів і рівночасно до подібної виховної організації молоді. Однозгідне переконання всіх членів ГПСтаршини висловлено рішенням, що пластун — байдуже, якого уладу — не може бути членом другої виховної організації молоді.

Цією постановою унормовано теж остаточно й однозначно організаційне відношення пластунів до Спілки Української Молоді: рівночасне членство в обидвох організаціях є неможливе.

Для Вашої інформації подаємо коротку мотивацію повищого рішення:

Постання СУМ-у як всенаціональної (надпартійної, надгрупової) організації молоді, неохопленої з будь-яких причин Уладом Старших Пластунів, привітала ГПСтаршина як позитивне явище нашого суспільного життя. За відомом ГПСтаршини працювали для скріплення цієї організації на переходовий час у рядах СУМ-у деякі члени СУП.

— В останньому році СУМ поширив свою діяльність також і на юнацтво, стаючи зовсім виразно на шлях одної з виховних організацій молоді. Видавжй нещодавно правильник т. зв. „Юного СУМ-у"

— виготовлений старшим пластуном д-ром В. Маркусем — має в собі цілий ряд подібностей з зовнішніми виявами діяльности і з формальними постановами пластової організації та її виробленою і точно окресленою термінологією. ГПСтаршина розцінює появу нього правильника як внутрішню справу СУМ-у, як його спробу знайти форму і зміст для своєї молодняцької підбудови, і — всупереч деяким сумнівам, наскільки практично можливим і об'єктивно доцільним є таке далекойдуче наближення масової організації молоді, якою є СУМ, до методів і форм елітарної організації, якою є Пласт,

— ГПСтаршина може тільки радіти, якщо справді деякі пластові методи й форми плекатимуться і в організації СУМ із користю для української молоді.

Але подвійне членство в того роду двох виховних організаціях (зарівно вихованків, як і виховників) мусить доводити до неминучих конфліктів і, що важливіше, таке подвійне членство суперечить основним засадам педагогіки й організації, на яких мусить спиратися кожна виховна праця.

Практика останніх місяців нотує цілий ряд таких конфліктів: подвійне складання присяги (заприсяжені пластуни-юнаки складають вдруге присягу в СУМ-і); перехід юнацтва з одної організації до другої через недіяльність проводу, занятого повністю в другій організації; закривання бездіяльності членства удаваною чи тільки заявлюваною діяльністю в другій організації і т. ін. Того роду явища не бажані ні одній, ні другій організації, вони для них обидвох шкідливі.

Подаючи Вам, ВП. Панове, до відома повище рішення ГПСтаршини та його мотивацію, ми певні — на основі ведених на ці теми розмов з поодинокими членами ЦК СУМ-у — що й Ви поділятимете наше становище. Ми бажали б, як і досі, видати в цій справі викопні доручення після остаточного устійнення з Вами всіх технічних питань, зв'язаних з переведенням в життя вище згаданої постанови ГПСтаршини. Тому прохаємо вислати в найближчих днях Вашого Уповноваженого для обміну думок та устійнень у повищій справі.

З товариським привітом

За Головну Пластову Старшину:

Д-р А. Фіґоль, голова

Осип Е. Бойчук, секретар

Таким чином прийшло до третіх з черги переговорів між проводами обох організацій, які закінчилися і тим разом спільним договоренням і комунікатом наступного змісту:

Комунікат

Представники Головної Старшини Союзу Українських Пластунів і Центрального Комітету Спілки Української Молоді, продовжуючи традицію дотеперішньої співпраці й порозуміння між обидвома орга¬нізаціями, на спільному засіданні в Мюнхені дня 24 червня 1950 договорилися згідно в наступних питаннях:

1. Попередні домовлення Проводів обох організацій, а то з 15 листо¬пада 1946 і 20 листопада 1947 про те, що приналежність молоді у віці її фізичного й духового формування одночасно до обох орга¬нізацій з погляду педагогічного й організаційного є недоцільна, — остають надальше в силі. Тому пластуни не належать до СУМ-у, а члени СУМ-у не належать до СУП.

2. Центральний Комітет СУМ-у стверджує потребу замінити Тимчасовий Правильник Юного СУМ-у з квітня 1949 р., який не вповні відповідає вимогам ЮСУМ-у, новим правильником, в якому не має бути збіжностей з пластовою системою виховання. Для цієї мети Проводи обох організацій будуть порозуміватися між собою.

3. Тому, що рівночасне членство в обох організаціях є недопустиме і всі випадки вже існуючого подвійного членства будуть унормовані — в змислі розмежування — Головною Пластовою Старшиною чи Центральним Комітетом СУМ-у індивідуально, з увагою на особисті бажання тих членів і на добро обох організацій.

4. Головна Пластова Старшина вважає доцільним, щоб старші пластуни і пластуни-сеніори там, де того вимагають умови, працювали в міру сил і можливостей для СУМ-у, під умовою бездоганного виконування їхніх пластових обов'язків.

5. Проводи обох організацій закликають свої низові клітини і надальше уникати всіх можливих непорозумінь і співпрацювати згідливе для добра української молоді.

Мюнхен, для 24 червня 1950.

Підписали:

За С. У. М.:

О. Калинник, в. о. голови СУМ

М. Кушнір

Г. Наняк

За С. У. П.:

А. Фіґоль, голова ГПС

О. Бойчук

В. Янів

І. В. Манастирський

Головна Пластова Старшина і Центральний Комітет СУМ-у ствердили собі взаємно, що вони приймають до відома повищу домову і вважають її обов'язуючою в своїх організаціях.

Повищий комунікат є, на нашу думку, документом великої ваги так з уваги на інтерес обох організацій, як і з загально-громадського погляду.

З громадського становища є він доказом, що серед су¬часного розбиття й розсварення майже на всіх відтинках нашого еміґраційного життя можливо знайти спільну мову, не дивлячись на існуючу колізію інтересів, і з честю уникнути чергового поділу на два поборюючі себе табори. Що загроза такого поділу поважно існувала, того були свідомі обидві сторони. Що він не заіснував — це з громадського боку успіх, який годі належно розцінити.

Про користі договорення для СУМ-у нам важко говорити. Це краще може оцінити сам провід цієї організації. Ми добачуємо двояку користь для СУМ-у у зв'язку з договореннями:

Перше, безперечно корисним буде для СУМ-у, якщо в ділянці членства буде між обидвома організаціями проведена виразна лінія, якщо ті старші пластуни, яким дорожча праця в СУМ-і, стануть і формально, і серцем, і душею членами виключно цієї одної організації і віддадуть їй усі свої сили й увесь свій молодечий запал.

Друге — заміна теперішнього Правильника ЮСУМ-у заставить ЦК СУМ-у призадуматися над ориґінальною, своєрідною організаційною формою для своєї молодняцької підбудови, формою, яка організаційною структурою і виховним змістом буде відповідати завданням, характерові і методам діяння СУМ-у. Договорення про поро¬зуміння обох проводів при складанні нового правильника має на меті не тільки забезпечити цей правильник перед збіжно¬стями з пластовими виховними методами, але заключає в собі й моральний обов'язок пластового проводу зі свого боку допомогти найти правильну розв'язку цього питання.

Врешті з пластового погляду останні договорення мають — поза аналогічними користями, які вони приносять СУМові, себто користями організаційного порядку — один незвичайно важливий успіх.

Майже в усіх народів, що живуть власним державним життям, форми й методи їхніх скавтських організацій є хоронені державними законами. Пласт — по своїй суті скавтська організація, але вона витворила впродовж своєї вже небаром 40-літньої діяльности свої власні, питомі, просякнуті українським духом і пристосовані до української психіки форми й методи діяння. Вони виправдали себе повністю, бо в зустрічі з чужонаціональними скавтінґами українські пластуни вияв¬ляються без сумніву не гіршими скавтами від других. А з погляду українських виховних потреб Пласт не від сьогодні находить признання української суспільности.

Брак законної охорони пластових виховних і організаційних методів у власній державі мусить заступити моральна охорона їх в еміґраційній суспільності.

І саме з цього погляду важливими є для Пласту останні договорення зі СУМ-ом. Оце вже вдруге в історії Українського Пласту заіснувала була можливість постання другої, пара-пластової організації і вдруге найшлося в українській громадськості зрозуміння, що реалізація цієї справи не сталася б із користю для загального добра.

Люди злої волі могли б закинути ЦК СУМ-у, що він без явної конечности зробив поступку Пластові, зобов'язуючися замінити теперішній правильник ЮСУМ-у новим. Такий закид був би не тільки несправедливий, але передусім з громадського погляду невиправданий. Ми мусимо вказати на те, що ціла вище з'ясована історія взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом опиралася саме на взаємних уступках під кутом добре зрозумілого громадського інтересу: добра молоді. Так, напр., договорення з листопада 1947 р. було виразною поступкою Пласту в користь СУМ-у, коли то ГПСтаршина відступила ряд старших пластунів до праці в СУМ-і, бачучи, що це принесе користь другій молодечій організації, яка находилася в стадії внутрішньої консолідації, а через те буде корисним з загально-громадського погляду.

Тому — якщо провід СУМ-у вважав тепер зі свого боку вказаним шукати власних доріг для свого доросту, залишаючи за Пластом його виховні методи, щоб через те уникнути роздвоєння у виховній ділянці, — то це треба вважати дійсно громадським підходом до проблеми і належним розумінням загально-громадського інтересу.

Натомість цілість взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом та спосіб поладнування спірних питань між цими організаціями треба поставити як зразок тим нашим громадським кру¬гам, які не можуть найти спільної мови і, говорячи про загальне добро, думають про свої власні, вузькі, групові інтереси.

Насвітлюючи цілість взаємовідносин між Пластом і СУМ-ом, було б легкодушністю твердити, що ці взаємовідносини забезпечені перед усякими ускладненнями в сучасну пору, а зокрема в майбутньому.

Теоретично небезпека таких ускладнень загрожує з двох сторін: По-перше, особовий склад проводів обох організацій не вічний, і він напевно буде мінятися. Від особистих вартостей і громадської постави осіб, що ввійдуть у майбутньому в склад цих проводів, буде великою мірою залежати, чи теперішні добрі взаємовідносини між обома організаціями будуть надалі вдержані. По-друге — і це головне — вирішним у цьому питанні буде воля обидвох сторін виконати спіль¬ні постанови. Обидва проводи стоять перед іспитом громадської зрілости.