CYMwiki - Внесок користувача [uk]

Григорій Ващенко "Виховний ідеал"

2008-06-03T17:33:56Z

92.112.55.183: Нова сторінка: left Григорій Ващенко - визначний український педагог написав для потреб...

[[{{ns:image}}:Vyhovnyj_ideal.jpg|left]]

[[Григорій Ващенко]] - визначний український педагог написав для потреб Спілки Української Молоді фундаментальну працю "Виховний ідеал". В цих двох словах закладено величезний зміст сумівської виховної системи.

Перше видання "Виховного ідеалу" з'явилося у світ в 1950 році у Мюнхені, на замовлення Спілки Української Молоді.

Друге видання вийшло офсетним друком в 1976 році в Брюсселі, в серії "Записки виховника" й призначалося для виховних потреб СУМу.

Третє видання (обкладинка якої зображена) побачила світ у 1994 році в Полтаві.

Ця книжка стала основним підручником для виховників, і на її науці та ідеях формувався світогляд української молоді в світі, поза Україною.

Тепер таку можливість має молодь в Україні.

Головна сторінка

2008-06-03T17:06:35Z

92.112.55.183: /* Література про СУМ */

__NOTOC__
== Гартуйсь! ==

Ви попали на головну сторінку '''СУМвікі''' - Сумівську Енциклопедію Он-лайн!

== Спілка Української Молоді (1925-1930) ==
{|
|
* [[Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди ]]
* [[Заснування і діяльність СУМу]]
|
* [[Харківський процес над СВУ-СУМ]]
* [[Основні постаті СУМ 1925-1930рр.]]
|}

== СУМ в підпіллі ==
* [[Існування СУМ в підпіллі]]
* [[Створення та діяльність СУМ в Кошляках]]
* [[Члени СУМ в Кошляках]]

== СУМ на еміграції (від 1946) ==
{|
|
* [[Передумови та створення СУМ на еміграції]]
* [[Поширення СУМ у світі та динаміка кількості членства]]
* [[Виховна діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[Громадсько-політична діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Культурно-освітня діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Видавнича діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[«Авангард» та «Крилаті»]]
* [[СУМівські оселі]]
* [[СУМнет]]
|}
== СУМ в Україні ==
* [[Створення та діяльність СНУМу]]
* [[СУМ (1991-1994)]]
* [[СУМ в Україні (від 1995 року) ]]

== Конгреси СУМ (інформація, обрані члени управ, надання ІV ступенів та почесного членства) ==
* Загальна інформація про [[Конгреси СУМ]]
{|
|
* [[І Конференція СУМ (Авсбург 1946)]]
* [[І Конгрес СУМ (Німеччина 1947)]]
* [[ІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1948)]]
* [[ІІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1949)]]
* [[ІV Конгрес СУМ (Бельгія 1952)]]
* [[V Конгрес СУМ (Торонто 1955)]]
|
* [[VІ Конгрес СУМ (Торонто 1958)]]
* [[VIІ Конгрес СУМ (Париж-Нью-Йорк 1962)]]
* [[VIІІ Конгрес СУМ (Британія-Канада 1966)]]
* [[ІХ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1969 - Лондон 1970)]]
* [[Х Конгрес СУМ (Торонто 1973)]]
* [[ХІ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1978)]]
|
* [[ХІІ Конгрес СУМ (Торонто 1983)]]
* [[ХІІІ Конгрес СУМ (Торонто 1988)]]
* [[XIV Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1992)]]
* [[ХV Конгрес СУМ (Торонто 1996)]]
* [[ХVI Конгрес СУМ (Чикаго 2001)]]
* [[ХVII Конгрес СУМ (Торонто 2006)]]
|}

== Світові Злети СУМ ==
* Загальна інформація про [[Світові Злети СУМ]]
{|
|
* [[І Світовий Злет СУМ (Мюнхен 1972)]]
* [[ІІ Світовий Злет СУМ (Монреаль 1976)]]
* [[ІІІ Світовий Злет СУМ (Лос Анжелес 1984)]]
|
* [[ІV Світовий Злет СУМ (Рим-Константинопіль 1988)]]
* [[V Світовий Злет СУМ (Мельбурн 1992)]]
|
* [[VІ Світовий Злет СУМ (Україна 2001)]]
* [[VIІ Світовий Злет СУМ (Україна 2006)]]
|}

== Символи СУМу та структура організації ==
{|
|
* [[Велика та мала емблеми СУМ]]
* [[Гасло й привіти СУМ]]
* [[Покровитель СУМу]]
* [[Прапор СУМ]]
|
* [[Гімн СУМ]]
* [[Молитва]]
* [[Слово, Обітниця, Приречення, Присяга члена СУМ]]
* [[Програма СУМ]]
|
* [[Сумівський однострій]]
* [[Інформація про правильники СУМ]]
* [[Організаційна структура СУМ]]
|}

== Література про СУМ ==
{|
|
* [["СУМ на чужині"]]
* [["Коротка історія Спілки Української Молоді"]]
* [["50-ліття Спілки Української Молоді в Діяспорі"]]
|
* [["Під прапором СУМА"]]
* [["25 років СУМ Канади"]]
* [["Спілка Української Молоді в Канаді (1948-1988)"]]
|
* [["Спілка Української Молоді у Великій Британії"]]
* [[Осередкові видання про історію СУМ]]
|}

== Митці та науковці для СУМу ==
{|
|
* [[Микола Бідняк. Художні твори]]
* [[Григорій Ващенко "Виховний ідеал"]]
|
* [[Дмитро Донцов "Стати подібними до Них!"]]
* [[Роман Завадович "Три букви"]]
|}

== СУМ у спогадах ==
{|
|
* [[Степан Мечник "Спілка Української Молоді - СУМ"]]
* [[Василь Шушко "Організуємо СУМ!"]]
|
* [[Василь Шушко "Про СУМ, літні табори і мого друга Володимира Леника"]]
* [[Євген Побігущий-Рен "В таборах Сумівської молоді"]]
|}

== Сумівці та сумівки ==
* [[Григорій Ващенко]]
* [[Симон Вожаківський]]
* [[Іван Скала]]

== Посібник для всіх, хто користується сумівською енциклопедією ==

Тут знайдеш інструкції для редагуання існуючих статтей та створення нових сторінок і статтей: http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:Contents або http://www.mediawiki.org/wiki/Help:Contents

Дмитро Донцов "Стати подібними до Них!"

2008-06-03T17:03:50Z

92.112.55.183:

[[{{ns:image}}:Dontsov.jpg|left]]

'''Дмитро Донцов''' ''є відомим українським мислителем та ідеологом. Цікаво, що серед його творів є й один, присвячений Спілці Української Молоді, який розміщуємо нижче:''

'''СТАТИ ПОДІБНИМИ ДО НИХ!'''

''(Промова д-ра Д. Донцова виголошена на святочній академії у Монтреалі в залі Плято 10.ІХ.1950 в пам’ять процесу Спілки Визволення України і СУМ-у в Харкові)''

Молодь нашу, яка 20 літ тому повстала проти Москви, згадуємо з почуттям гордості за націю. Кілька лиш років по Крутах і Базарі, коли рвали й гризли Україну московські собаки, молодь знов готується до зриву, знов розгортає національний прапор: свідоцтво незнищимої сили нашої Правди.

Нині, коли повінь туподумства, трусості, еґоїзму і зради заливає світ; коли лицеміри кричать про мир, затикаючи вуха, щоб не чути стогону мордованих націй; коли розбійники зі Сходу сидять у Раді народів, замість висіти на шибеницях; коли світ трясеться, мов крілик, перед червоним давуном – Україна не бере участи в цім божевіллі. У підземеллі, у боротьбі, громадить дальше свої сили. Як двадцять, як тридцять літ тому.

З затиснутим віддихом прислухалися ми у Львові радійовим звітам з комедії харківського процесу Спілки Визволення України та СУМ-у; хотіли збагнути, що сталося з молоддю, яка була здесяткована ще перед фарсом судової розправи. Це був для нас болісний, але й кріплячий доказ, що Україна не стане на коліна, не цілуватиме руку ката, – хоч це й робили деякі перекінчики; що Хрест і Отчизна все будуть на нашім прапорі, хоч би мільйони людської комашні в модерних хмародрапах поклонялися золоту й мамоні.

Пам’ять жертв харківської розправи заповажна річ, щоб виголошувати святочні балачки, які забувають, вернувши додому. Скільки ж то буває святочних обходів, на які з’являються як на забаву, розривку, як на концерт, де пам’ять згадуваних є лиш претекстом. І як такі обходи нагадують ті, проти яких гремів пророк Ісая:

"Нащо мені множество жертв ваших – говорить Господь, – сходин святочних не можу більш стерпіти... Бо беззаконність іде разом з святами вашими! Ненавидить душа моя ваші свята. Тягарем вони стали мені, важко мені зносити їх! Молитов ваших не чую… Обмийтесь, станьте чистими! Геть відкиньте ледачі вчинки ваші, перестаньте чинити зло! Шукайте Правди, рятуйте пригноблених, а тоді прийдіть до мене!"

"Станьте чистими!" Чи не цього ж вимагає від нас нинішній день? Замало хоч би й години щирого, духового скупчення. Не сплатимо тим нашого боргу тому юнацтву. Коли той борг прагнемо сплатити; справді віддати шану їх пам’яти – мусить нас стати на щось більше. Мужністю, шляхетністю, фанатичною вірою в свою Правду, треба дорівняти їм! Так, лиш пам’ять їх вшануємо! Так, лиш віддамо поклін їх тіням! Так, лиш сповнимо їх, кров’ю списаний, Заповіт, стати охоронним валом проти східних варварів.

Не один спитає: де ж тут ті варвари? Ми ж по цей бік залізної заслони! До нас не дійдуть! Це ж тисячі миль! Не дійдуть? Їх передові стежі вже серед вас! Від Владивостоку до Індії менше більше так далеко, як від Аляски до Мексики, та цей простір за один рік перескочила Москва, яка вже тримає в пазурах Китай, вдерлася до Кореї й Тибету, є вже на границях Бірми й Індії. Завтра може бути в Парижі, над Атлантиком.

Ми, що кожному з нас смерть заглядала в вічі, ми знаємо як це робиться! Хоч і стрічали усмішками наші перестороги в щасливих країнах Заходу і тепер і по першій війні: у Львові, в Варшаві, в Букарешті, в Празі, у Відні. Що було їм до наших осторог?! Так, недавно ще ті веселі безжурні міста сліпили очі морем рекламних вогнів! Так само глушив там вуха варварський там-там джезбенду! І тисячі пар у танці відбивали закаблуки! Так само вулицями шмигляла жадібна гроша і насолоди розбавлена юрба! І так само з журналів до вас шкірили зуби задоволено-безглузді обличчя боксерів, голлівудських зірок, оголених повій, гангстерів, "бізнесменів", і – певних себе – політиків. Все було "окей"!

І нагло… У вогонь і в дим, в попіл і кров, обернулася та пишнота. З грюком впала залізна заслона. А з-за неї лунали крики катованих, стогін рабів і брязкіт кайданів. Як у дні Ноя, коли теж розбавлені люди їли, пили, женилися й плодилися, сміялися й веселилися, аж поки потоп не знищив всіх. Хто по першій війні, над Вислою, над Дунаєм, над Влтавою, цікавився тими, що впали під Крутами чи Базаром? Або молоддю з СУМ-у? Хто по другій війні, над Тібром, над Сеною, над Темзою, цікавиться ними, або акцією УПА? Хто думає, що там, на розлогих полях і степах України, рішалася і їх справа? Справа їх свободи й незалежності? Що наше Вчора це їх Сьогодні, або Завтра?

Мир вже скінчився! Не лиш за залізною заслоною, не лиш в Кореї й Китаї, – але вже у Франції, в Сицілії, над Ельбою, в Дельги, на Філіпінах, в Брюсселі, в Індонезії, – вже поллялась і ллється кров, падають трупи. Мільйони червоних варварів в усіх столицях Заходу готуються до різанини й убивств. Десятки тисяч явних і замаскованих наймитів комуни готуються, мов зв’язану худобу, кинути вільні ще народи, як жертву, до ніг московського тирана. У кожнім народі утворилися два табори, ворожі собі на життя і смерть. Світ стоїть під знаком громадянської війни, і бідні ті, які мріють, що її удасться оминули! Те, що переходила недавно Еспанія, переходила й переходить Україна та інші країни під московським п’ястуком, – загрожує всій земній кулі. Степінач, Міндшенті, – це було тільки повторення того, що сила диявола чинила з греко-католицькою Церквою на галицькій, і з греко-православною Церквою на Наддніпрянській Україні раніше. А те, що відбувалося на розправі – і поза розправою – з українською молоддю в 1930 році, – хто знає, чи не загрожує завтра тутешній молоді теж? Чи не час зрозуміти це? Чи не час скінчити танець на вулкані? Припинити бенкет під час чуми, яка вже швендає з лопатою довкола? Чи не час і юнакам нового покоління і тутешній молода приглянутися минулому? Приглянутися юнацтву, яке – двадцять літ тому – каралося й змагалося за свою і вашу свободу? Рятуючи ваші достатки тут, ваш спокій, ваш комфорт теж? Чи не час навчитися від тої молоді – як жити і як вмирати? Навчитися її гарту й посвяти? Подумати – в цю ІІ-у годину – про те, які дороговкази вона лишила? – на тому страшному шляху, який Господь простелив їй тоді, а європейській молоді нині? А завтра може ще якійсь?

Що ж це були за дороговкази?

Мертвих мовчать уста. Не словами промовляють вони до нас, а ділами. І коли б ті діла їх нагло встали перед вашим духовим зором; коли б у серцях ваших спалахнуло полум'я, яке горіло в них і гнало до чину, – ви б зрозуміли – що, вмираючи, переказали вам ті, що „без пори скінчили свій тернистий шлях". Вони б сказали:

Брешуть слуги диявола, говорячи про мир, бо безнастанну війну несуть вони в родини, в народи, в континенти. Бо гірше війни їх мир, бо в часі незахмареного миру вмирає від зорганізованого Москвою голоду на Україні біля 7 мільйонів людей.

Вони б сказали вам: не думайте, що в сусідстві з царством жаху і темряви довго зазнаватимете радості спокою. Бо в день радості над тими розпадеться кара, які – як Пилат – для святого спокою, умивали руки в крови невинних народів, мовчки приглядаючись, як на Голготу вступала одна нація за другою.

Вони сказали б вам: нема миру, де нема Божої справедливості. Нема миру, де в одній половині світа проститується душу людини; де купується і продається її совість; де запльовується її честь, де в болото топчеться її людську гідність. Не буде мира й там, де пактується з Нечистим, бо правитель, який такий пакт підписує, губить свою душу і свого народу, розхитуючи його установи, нищучи традиції і мораль, заражуючи його бакцилами брехні, розкладу і зради.

Та наша молодь, що її пам’ять згадуємо, сказала б вам: не вірте, що комунізм бореться за ту чи іншу систему, політичну або соціальну. Він бореться проти Розп’ятого, проти Христа. Він хоче, щоб не світилось Його ім’я між нами. Щоб не була воля Його. Щоб царство Сатани почалося на нашій землі. Хто вміє поза тілесну обологу глянути в духове лице слуг комунізму, той в кожнім з них уздрів би обличчя чорта. Тому й найбільше своїх слуг вербує він середи тих, які виреклися Христа або Його ніколи не визнавали.

Тому в війні, яка вже запалила світ, не може бути нейтральних, що несуть і Богові свічку, і чортові кочергу. З двох стін, що зударяться, одна впаде, друга зостанется. Але нейтральних витовчуть всіх вершинки Апокаліпси, що за ними йде пекло і смерть. Від них не відкупитеся! Не відпроситеся! Їм можна лише служити, або їх взяти за горло.

Коли б тих, чию пам'ять згадуємо, могли б почути ми голос, – вони б сказали нам: марно плачете й нарікаєте, що віддані на поталу злу, що відступив від вас Господь. Подумайте краще, чи то не ми або батьки наші, від Нього відступили? „Бог люті зла не діє без вини нікому!” – ні одиницям, ні народам. І чуд не сподівайтеся, коли віри не матимете. Лиш там, де є віруючі, творяться дива.

Вони сказали б вам: не дайте себе баламутити дрібним або фальшивим ідейкам федерацій, світових урядів, об’єднаних націй і т.п., ні соціалізмові. Марксист соціалістичний, не видовбає ока марксистові комуністичному! Або „людовий фронт” з ним робитиме, або ласки його запобігатиме, завше знаходячи з ним спільну платформу – безбожництва. Ідіть під одним гаслом, під одним прапором – Хреста і Рідної Землі, як ішла СУМ-івська молодь тоді, як іде УПА тепер, як ішли вояки української армії й повстанці визвольних змагань тридцять літ тому, як ішли Мазепинці й Хмельничани, як ішли воїни Ігоря-князя.

Сказали б вони вам: не вірте в Росію, – червону, білу чи зелену. Вогненною чертою від неї мусить відгородитися Україна! Зробити все, щоб довести до поділу потворної імперії, яка живе розбоєм, грабунком і мордуванням народів. Не вірте, що шлях до визволення – це шлях крутійства або капітуляції, шлях Тичин, Крушельницьких, Студинських або Костельників. Шлях визволення, це шлях, якім ішла та СУМ-івська молодь, шлях тих, що вірять в себе, в свою велику ідею; що вірять, змагаються, падають і встають знов.

Особливо ті, що народилися в цій країні, – нехай не думають, що справа, за яку накладали головами члени СУМ-у на Україні, це справа давньої історії, далекої країни. Повторяю: їх Вчора може статися вашим Завтра! З одного дня на другий кожний з вас може стати віч-на віч з завданням, що перед ним стояв двадцять літ тому СУМ. Кожний шмат землі є нині тереном боротьби. Київ, Львів, Відень, Париж, Монтреаль. Коли хочете дорівняти тим юнакам з України, відкривайте тут незрячим справжнє обличчя Москви! Кричіть глухим! Рідним, знайомим, чужим і своїм! Вдома, у товаристві, в пресі – коли ви працюєте пером! З трибуни – коли ви трибун! З казальниці церковної – коли ви священик! Демаскуйте брехню! Не слухайте в вашім середовищі приятелів червоних, ні теперішніх, ані „бувших”! Тих, які в трагічний час для нації, були остільки дурні або нікчемні, щоби тут, у вільній країні, – служити москалям. Не слухайте фальшивих гуманітаристів, які в ім’я „людяності”, милосердяться над аґентами 5-ої колони, навіть на гарячім вчинку прилапаними, – як над „заблудшими братами!”

Колись, коли – як нині Заходові московський деспот, загрожував свободі Еллади, Пилип Македонський, великий Атенський трибун Демостен, перестерігав земляків: „не удасться вам побороти ворога зовнішнього, поки не приборкаєте його агентів в середині міста!” Не майте милосердя до них! Не толеруйте в своїх товариствах, не заничищуйте себе приставанням з ними! Не вірте їх брехням, каяттю і побожним мінам! По ділах пізнавайте їх! Бо завше, як лиш починається акція протесту проти комунізму, – кричать вони, що це „не на часі”, що „тут так не робиться”, що тим „пошкодимо собі”; що брати участь в протесті не обов’язково, хто хоче, нехай, а хто не хоче, най вдома сидить.... Або з-за плота кидають нам колоди під ноги, дуже аґресивні й „принципіальні", коли йде про дрібну партійну гризню, і „нейтральні", коли йде про антикомуністичну акцію.

Коли б юнаки з СУМ-у, яких пам’ять згадуємо, могли промовити до нас; коли б відкинули на бік свою скромність героїв, – вони б сказали вам: станьте такими як ми! Хай не гасне у вас вогонь завзяття й посвяти! Хай в десятеро могутнішою стане ваша сила духова! Знаєте, що біснуваті, коли в них вселився дух зла, стають в десятеро сильниші. Цей дух зла, що вселився в червоних, – можна збороти не скорше аж протиставите йому ще сильнішу духову міць, міцнішу волю, упертішу думку! Хай непохитним буде ваше „вірую”! Тут – друзі, там – вороги! Одним – приязнь, помста – другим! Одним – любов, другим – ненависть! Тут – біле, там – чорне! Тут – наша Правда, там – брехня диявола, „отця лжи”. Не вживайте крутійської мови раба! Хай буде ваше слово – „єй-єй, ні-ні” бо решта „від лукавого”! Не грішіть словоблудством хай ваш язик, плямуйте зло! Беріть за взір слова Івана Вишенського: „навчився я від Христа Істини, без похлібства, лож ложжю, вовка вовком, злодія злодієм, розбійника розбійником, диявола дияволом звати!” – хоч би й всі сильні світу цього падали перед ним на коліна. Нехай не заломлюється завзяття у вашім серці! Не будьте літеплими, в яких і мертвий гнів, і нежива любов. В яких замість вогню у серці – лиш чад і дим. Сказано бо, що їх виригне Господь з уст своїх. Хай горить, не гаснучи вогонь посвяти й боротьби в ваших душах. Пам'ятайте: хто гнівом і любов’ю хоче запалити інших, мусить сам горіти! Мусить і згоріти, коли хоче, як смолоскип, світити іншим у тьмі!

А молодь СУМ-ська нехай знає, що перебрання нею старого прапору СУМ-у, її зобов'язує. Не бійтесь, що ви ще самітні; що мало вас. В цім ваша сила! В самітності! Не журіться, що наклепами й брехнею обкидатимуть вас, що вас ненавидітиме світ. Бо й ті юнаки, які вмерли, щоб вічно жити, знали, і ви повинні знати, що, хто є з цього світу, того й світ цей любить. І він мусить ненавидіти тих, які забігають небезпечно на перід; які не йдуть широким, битим шляхом безжурної, спілої людської отари. Але тільки ті, що рвуться на перід, що йдуть вузькою, стежкою, серед наклепів і глуму дурних, – тільки ті не дають спати катам! Тільки такі свідчать перед світом і своїм народом, що наша справа ще не вирішена! Тільки такі, мов магніт, притягнуть нерішучих, запалять хитких, згуртують завзятих! Тільки такі виведуть народ в землю обіцяну із тьми, із смороду, із неволі! Як тії Левити, які привели народ у вільну землю, через пустиню, через голод і зневагу, через зраду фальшивих вождів й тупої голоти, що кинула Бога й воліла вертати в фараонове ярмо.

Не будьте розпачливі, що залізна долоня Божа немилосердно товче вас, як товче і цілу Україну вашу і батьків ваших! Не знаємо задумів Провидіння. Та коли його удари сиплються на нашу країну ось вже 33 роки, немилосердні, не зломивши її духа, ні завзяття, – то чи не є наша нація з того шляхетного металу, що з нього куються леза мечів? Чи не б’є нас доля, щоб зробити чистими, зробити шляхетнішими, зробити твердими і гострими для тої великої місії, що нас жде?

Молоде нове покоління, яке зросло на заповітах старого СУМ-у, вже перейняте вірою в це післанництво нації і своє. Ось маніфест одного з многих з тої молоді, що перейшли страхіття війни, революції і вирвались із пекла, поета Бори:

"По світі всім розбрелись ми, мов діти,

в вогні згоріли нам батьки і хати,

Мільйони інших гинуть в казематах...

Там кожний вмре, як ще досі не вмер.

По світі ідемо мов пророки,

Втерявши все, не ласі земних благ,

Чужино! Вір нам! Квіти кинь під кроки

Й не став запор на наш тернистий шлях

По світі цім ідемо в білих тоґах,

Нам Правда світить з віч,

її ми слово сієм по дорогах,

Несемо смолоскипи в темну ніч!

Бо доля нам судила,

Незрячим путь в життя вказать,

Щоб наша сурма всіх зі сну будила,

В останній бій із Сатаною стать!

Позір чужино! Ми свідки пекла на землі, І лиш ми

Бо сталлю стопи наших ніг підбиті,

В вогні гартовані з кривавих літ,

В чужину йдем, щоб рідний край любити

Й вогнем відплати запалити світ.

Нехай кричать про мир, хай радять над спокоєм.

Хай дебатують, діляться жерлом,

Ми ж до кінця будемо йти пробоєм,

З вогнем в руках, з піднесеним чолом,

Бо духом – ми пани!"

Оцим духом, духом не плебеїв, а вільної нації, горить нинішня молодь України. Цей же ж дух і тих, які – безконечною чергою – двадцять літ тому, воліли втратити голову, ніж схилити її перед катом. Це їх кличний дзвін! Це їх Заповіт! Це борг їм, який має сплатити покоління, що прийшло після них, на якім би відтинку фронту їх не поставила Доля… Стати подібними до них! Коли таких наших Левитів знайдеться хоч трохи серед байдужої юрби, – це буде справжній і гідний поклін перед тими незабутніми тінями.

Кожна країна, тепер і ця, – живе на вулкані. Завтра може він вибухнути. Завтрашній день може покликати всіх нас, старих і молодих, мужчин і жінок, піти їх слідами. Перед обличчям того самого неситого ворога. Вчімся від них, від тих, чию пам’ять нині згадуємо! Борімся з власною неміччю, з маловірством, з оспалістю, з розкладом серед нас самих! Борімся безнастанно, щодня! Хай молодь СУМ-івська стане гідною старого прапору, хай гуртує коло нього відважних, завзятих і гідних! Чесних, чистих і сильних! Розгортайте широко ваш Стяг! Яскравими знаками виписуйте на нім ваші букви – С–У–М, не ховайтеся з ним, не виступайте анонімно! Бо коли так робитимете, кого ж згуртує ваш прапор?

Хай буде емблемою вашою не заплакана мати, не покинута дитинка, а ті мужі, які, їх визволяють, скупі на слова, багаті на чини. Ганьбою є безсилий плач і журба! Борці не квилять, а борються. Хай яснітиме на вашім прапорі той Хрест, що яснів на козацьких прапорах, над Трузубом. Пам'ятайте, що патрона Києва, архистратига Михаїла малюють з мечем! Його духа плекайте в собі! І силу душевну. Щоб як отару овець бездумних не передушили тут нас завтра вовки, що тридцять літ гризуть нашу країну! Щоб злучити ваші зусилля з зусиллями тих, що боролися й гинули, встають і борються там!

Щоб в пожарі світовім, в змагу з царством диявола, зайняла Україна належне їй, місце передове! Щоб гідно сповнила Післанництво, яким благословив її Господь.

Щоб сповнився Заповіт Шевченків! Щоб вражою, злою кров'ю волю окропила Україна! Щоб вас, молодих, які ще діждуть того дня, – вітав вас вільний Київ дзвоном перемоги!

Дмитро Донцов "Стати подібними до Них!"

2008-06-03T17:02:39Z

92.112.55.183:

[[{{ns:image}}:Dontsov.jpg|left]]

'''Дмитро Донцов''' ''є відомим українським мислителем та ідеологом. цікаво, що сереж його творів є й один, який присвячений Спілці Української Молоді, який розміщуємо нижче:''

'''СТАТИ ПОДІБНИМИ ДО НИХ!'''

''(Промова д-ра Д. Донцова виголошена на святочній академії у Монтреалі в залі Плято 10.ІХ.1950 в пам’ять процесу Спілки Визволення України і СУМ-у в Харкові)''

Молодь нашу, яка 20 літ тому повстала проти Москви, згадуємо з почуттям гордості за націю. Кілька лиш років по Крутах і Базарі, коли рвали й гризли Україну московські собаки, молодь знов готується до зриву, знов розгортає національний прапор: свідоцтво незнищимої сили нашої Правди.

Нині, коли повінь туподумства, трусості, еґоїзму і зради заливає світ; коли лицеміри кричать про мир, затикаючи вуха, щоб не чути стогону мордованих націй; коли розбійники зі Сходу сидять у Раді народів, замість висіти на шибеницях; коли світ трясеться, мов крілик, перед червоним давуном – Україна не бере участи в цім божевіллі. У підземеллі, у боротьбі, громадить дальше свої сили. Як двадцять, як тридцять літ тому.

З затиснутим віддихом прислухалися ми у Львові радійовим звітам з комедії харківського процесу Спілки Визволення України та СУМ-у; хотіли збагнути, що сталося з молоддю, яка була здесяткована ще перед фарсом судової розправи. Це був для нас болісний, але й кріплячий доказ, що Україна не стане на коліна, не цілуватиме руку ката, – хоч це й робили деякі перекінчики; що Хрест і Отчизна все будуть на нашім прапорі, хоч би мільйони людської комашні в модерних хмародрапах поклонялися золоту й мамоні.

Пам’ять жертв харківської розправи заповажна річ, щоб виголошувати святочні балачки, які забувають, вернувши додому. Скільки ж то буває святочних обходів, на які з’являються як на забаву, розривку, як на концерт, де пам’ять згадуваних є лиш претекстом. І як такі обходи нагадують ті, проти яких гремів пророк Ісая:

"Нащо мені множество жертв ваших – говорить Господь, – сходин святочних не можу більш стерпіти... Бо беззаконність іде разом з святами вашими! Ненавидить душа моя ваші свята. Тягарем вони стали мені, важко мені зносити їх! Молитов ваших не чую… Обмийтесь, станьте чистими! Геть відкиньте ледачі вчинки ваші, перестаньте чинити зло! Шукайте Правди, рятуйте пригноблених, а тоді прийдіть до мене!"

"Станьте чистими!" Чи не цього ж вимагає від нас нинішній день? Замало хоч би й години щирого, духового скупчення. Не сплатимо тим нашого боргу тому юнацтву. Коли той борг прагнемо сплатити; справді віддати шану їх пам’яти – мусить нас стати на щось більше. Мужністю, шляхетністю, фанатичною вірою в свою Правду, треба дорівняти їм! Так, лиш пам’ять їх вшануємо! Так, лиш віддамо поклін їх тіням! Так, лиш сповнимо їх, кров’ю списаний, Заповіт, стати охоронним валом проти східних варварів.

Не один спитає: де ж тут ті варвари? Ми ж по цей бік залізної заслони! До нас не дійдуть! Це ж тисячі миль! Не дійдуть? Їх передові стежі вже серед вас! Від Владивостоку до Індії менше більше так далеко, як від Аляски до Мексики, та цей простір за один рік перескочила Москва, яка вже тримає в пазурах Китай, вдерлася до Кореї й Тибету, є вже на границях Бірми й Індії. Завтра може бути в Парижі, над Атлантиком.

Ми, що кожному з нас смерть заглядала в вічі, ми знаємо як це робиться! Хоч і стрічали усмішками наші перестороги в щасливих країнах Заходу і тепер і по першій війні: у Львові, в Варшаві, в Букарешті, в Празі, у Відні. Що було їм до наших осторог?! Так, недавно ще ті веселі безжурні міста сліпили очі морем рекламних вогнів! Так само глушив там вуха варварський там-там джезбенду! І тисячі пар у танці відбивали закаблуки! Так само вулицями шмигляла жадібна гроша і насолоди розбавлена юрба! І так само з журналів до вас шкірили зуби задоволено-безглузді обличчя боксерів, голлівудських зірок, оголених повій, гангстерів, "бізнесменів", і – певних себе – політиків. Все було "окей"!

І нагло… У вогонь і в дим, в попіл і кров, обернулася та пишнота. З грюком впала залізна заслона. А з-за неї лунали крики катованих, стогін рабів і брязкіт кайданів. Як у дні Ноя, коли теж розбавлені люди їли, пили, женилися й плодилися, сміялися й веселилися, аж поки потоп не знищив всіх. Хто по першій війні, над Вислою, над Дунаєм, над Влтавою, цікавився тими, що впали під Крутами чи Базаром? Або молоддю з СУМ-у? Хто по другій війні, над Тібром, над Сеною, над Темзою, цікавиться ними, або акцією УПА? Хто думає, що там, на розлогих полях і степах України, рішалася і їх справа? Справа їх свободи й незалежності? Що наше Вчора це їх Сьогодні, або Завтра?

Мир вже скінчився! Не лиш за залізною заслоною, не лиш в Кореї й Китаї, – але вже у Франції, в Сицілії, над Ельбою, в Дельги, на Філіпінах, в Брюсселі, в Індонезії, – вже поллялась і ллється кров, падають трупи. Мільйони червоних варварів в усіх столицях Заходу готуються до різанини й убивств. Десятки тисяч явних і замаскованих наймитів комуни готуються, мов зв’язану худобу, кинути вільні ще народи, як жертву, до ніг московського тирана. У кожнім народі утворилися два табори, ворожі собі на життя і смерть. Світ стоїть під знаком громадянської війни, і бідні ті, які мріють, що її удасться оминули! Те, що переходила недавно Еспанія, переходила й переходить Україна та інші країни під московським п’ястуком, – загрожує всій земній кулі. Степінач, Міндшенті, – це було тільки повторення того, що сила диявола чинила з греко-католицькою Церквою на галицькій, і з греко-православною Церквою на Наддніпрянській Україні раніше. А те, що відбувалося на розправі – і поза розправою – з українською молоддю в 1930 році, – хто знає, чи не загрожує завтра тутешній молоді теж? Чи не час зрозуміти це? Чи не час скінчити танець на вулкані? Припинити бенкет під час чуми, яка вже швендає з лопатою довкола? Чи не час і юнакам нового покоління і тутешній молода приглянутися минулому? Приглянутися юнацтву, яке – двадцять літ тому – каралося й змагалося за свою і вашу свободу? Рятуючи ваші достатки тут, ваш спокій, ваш комфорт теж? Чи не час навчитися від тої молоді – як жити і як вмирати? Навчитися її гарту й посвяти? Подумати – в цю ІІ-у годину – про те, які дороговкази вона лишила? – на тому страшному шляху, який Господь простелив їй тоді, а європейській молоді нині? А завтра може ще якійсь?

Що ж це були за дороговкази?

Мертвих мовчать уста. Не словами промовляють вони до нас, а ділами. І коли б ті діла їх нагло встали перед вашим духовим зором; коли б у серцях ваших спалахнуло полум'я, яке горіло в них і гнало до чину, – ви б зрозуміли – що, вмираючи, переказали вам ті, що „без пори скінчили свій тернистий шлях". Вони б сказали:

Брешуть слуги диявола, говорячи про мир, бо безнастанну війну несуть вони в родини, в народи, в континенти. Бо гірше війни їх мир, бо в часі незахмареного миру вмирає від зорганізованого Москвою голоду на Україні біля 7 мільйонів людей.

Вони б сказали вам: не думайте, що в сусідстві з царством жаху і темряви довго зазнаватимете радості спокою. Бо в день радості над тими розпадеться кара, які – як Пилат – для святого спокою, умивали руки в крови невинних народів, мовчки приглядаючись, як на Голготу вступала одна нація за другою.

Вони сказали б вам: нема миру, де нема Божої справедливості. Нема миру, де в одній половині світа проститується душу людини; де купується і продається її совість; де запльовується її честь, де в болото топчеться її людську гідність. Не буде мира й там, де пактується з Нечистим, бо правитель, який такий пакт підписує, губить свою душу і свого народу, розхитуючи його установи, нищучи традиції і мораль, заражуючи його бакцилами брехні, розкладу і зради.

Та наша молодь, що її пам’ять згадуємо, сказала б вам: не вірте, що комунізм бореться за ту чи іншу систему, політичну або соціальну. Він бореться проти Розп’ятого, проти Христа. Він хоче, щоб не світилось Його ім’я між нами. Щоб не була воля Його. Щоб царство Сатани почалося на нашій землі. Хто вміє поза тілесну обологу глянути в духове лице слуг комунізму, той в кожнім з них уздрів би обличчя чорта. Тому й найбільше своїх слуг вербує він середи тих, які виреклися Христа або Його ніколи не визнавали.

Тому в війні, яка вже запалила світ, не може бути нейтральних, що несуть і Богові свічку, і чортові кочергу. З двох стін, що зударяться, одна впаде, друга зостанется. Але нейтральних витовчуть всіх вершинки Апокаліпси, що за ними йде пекло і смерть. Від них не відкупитеся! Не відпроситеся! Їм можна лише служити, або їх взяти за горло.

Коли б тих, чию пам'ять згадуємо, могли б почути ми голос, – вони б сказали нам: марно плачете й нарікаєте, що віддані на поталу злу, що відступив від вас Господь. Подумайте краще, чи то не ми або батьки наші, від Нього відступили? „Бог люті зла не діє без вини нікому!” – ні одиницям, ні народам. І чуд не сподівайтеся, коли віри не матимете. Лиш там, де є віруючі, творяться дива.

Вони сказали б вам: не дайте себе баламутити дрібним або фальшивим ідейкам федерацій, світових урядів, об’єднаних націй і т.п., ні соціалізмові. Марксист соціалістичний, не видовбає ока марксистові комуністичному! Або „людовий фронт” з ним робитиме, або ласки його запобігатиме, завше знаходячи з ним спільну платформу – безбожництва. Ідіть під одним гаслом, під одним прапором – Хреста і Рідної Землі, як ішла СУМ-івська молодь тоді, як іде УПА тепер, як ішли вояки української армії й повстанці визвольних змагань тридцять літ тому, як ішли Мазепинці й Хмельничани, як ішли воїни Ігоря-князя.

Сказали б вони вам: не вірте в Росію, – червону, білу чи зелену. Вогненною чертою від неї мусить відгородитися Україна! Зробити все, щоб довести до поділу потворної імперії, яка живе розбоєм, грабунком і мордуванням народів. Не вірте, що шлях до визволення – це шлях крутійства або капітуляції, шлях Тичин, Крушельницьких, Студинських або Костельників. Шлях визволення, це шлях, якім ішла та СУМ-івська молодь, шлях тих, що вірять в себе, в свою велику ідею; що вірять, змагаються, падають і встають знов.

Особливо ті, що народилися в цій країні, – нехай не думають, що справа, за яку накладали головами члени СУМ-у на Україні, це справа давньої історії, далекої країни. Повторяю: їх Вчора може статися вашим Завтра! З одного дня на другий кожний з вас може стати віч-на віч з завданням, що перед ним стояв двадцять літ тому СУМ. Кожний шмат землі є нині тереном боротьби. Київ, Львів, Відень, Париж, Монтреаль. Коли хочете дорівняти тим юнакам з України, відкривайте тут незрячим справжнє обличчя Москви! Кричіть глухим! Рідним, знайомим, чужим і своїм! Вдома, у товаристві, в пресі – коли ви працюєте пером! З трибуни – коли ви трибун! З казальниці церковної – коли ви священик! Демаскуйте брехню! Не слухайте в вашім середовищі приятелів червоних, ні теперішніх, ані „бувших”! Тих, які в трагічний час для нації, були остільки дурні або нікчемні, щоби тут, у вільній країні, – служити москалям. Не слухайте фальшивих гуманітаристів, які в ім’я „людяності”, милосердяться над аґентами 5-ої колони, навіть на гарячім вчинку прилапаними, – як над „заблудшими братами!”

Колись, коли – як нині Заходові московський деспот, загрожував свободі Еллади, Пилип Македонський, великий Атенський трибун Демостен, перестерігав земляків: „не удасться вам побороти ворога зовнішнього, поки не приборкаєте його агентів в середині міста!” Не майте милосердя до них! Не толеруйте в своїх товариствах, не заничищуйте себе приставанням з ними! Не вірте їх брехням, каяттю і побожним мінам! По ділах пізнавайте їх! Бо завше, як лиш починається акція протесту проти комунізму, – кричать вони, що це „не на часі”, що „тут так не робиться”, що тим „пошкодимо собі”; що брати участь в протесті не обов’язково, хто хоче, нехай, а хто не хоче, най вдома сидить.... Або з-за плота кидають нам колоди під ноги, дуже аґресивні й „принципіальні", коли йде про дрібну партійну гризню, і „нейтральні", коли йде про антикомуністичну акцію.

Коли б юнаки з СУМ-у, яких пам’ять згадуємо, могли промовити до нас; коли б відкинули на бік свою скромність героїв, – вони б сказали вам: станьте такими як ми! Хай не гасне у вас вогонь завзяття й посвяти! Хай в десятеро могутнішою стане ваша сила духова! Знаєте, що біснуваті, коли в них вселився дух зла, стають в десятеро сильниші. Цей дух зла, що вселився в червоних, – можна збороти не скорше аж протиставите йому ще сильнішу духову міць, міцнішу волю, упертішу думку! Хай непохитним буде ваше „вірую”! Тут – друзі, там – вороги! Одним – приязнь, помста – другим! Одним – любов, другим – ненависть! Тут – біле, там – чорне! Тут – наша Правда, там – брехня диявола, „отця лжи”. Не вживайте крутійської мови раба! Хай буде ваше слово – „єй-єй, ні-ні” бо решта „від лукавого”! Не грішіть словоблудством хай ваш язик, плямуйте зло! Беріть за взір слова Івана Вишенського: „навчився я від Христа Істини, без похлібства, лож ложжю, вовка вовком, злодія злодієм, розбійника розбійником, диявола дияволом звати!” – хоч би й всі сильні світу цього падали перед ним на коліна. Нехай не заломлюється завзяття у вашім серці! Не будьте літеплими, в яких і мертвий гнів, і нежива любов. В яких замість вогню у серці – лиш чад і дим. Сказано бо, що їх виригне Господь з уст своїх. Хай горить, не гаснучи вогонь посвяти й боротьби в ваших душах. Пам'ятайте: хто гнівом і любов’ю хоче запалити інших, мусить сам горіти! Мусить і згоріти, коли хоче, як смолоскип, світити іншим у тьмі!

А молодь СУМ-ська нехай знає, що перебрання нею старого прапору СУМ-у, її зобов'язує. Не бійтесь, що ви ще самітні; що мало вас. В цім ваша сила! В самітності! Не журіться, що наклепами й брехнею обкидатимуть вас, що вас ненавидітиме світ. Бо й ті юнаки, які вмерли, щоб вічно жити, знали, і ви повинні знати, що, хто є з цього світу, того й світ цей любить. І він мусить ненавидіти тих, які забігають небезпечно на перід; які не йдуть широким, битим шляхом безжурної, спілої людської отари. Але тільки ті, що рвуться на перід, що йдуть вузькою, стежкою, серед наклепів і глуму дурних, – тільки ті не дають спати катам! Тільки такі свідчать перед світом і своїм народом, що наша справа ще не вирішена! Тільки такі, мов магніт, притягнуть нерішучих, запалять хитких, згуртують завзятих! Тільки такі виведуть народ в землю обіцяну із тьми, із смороду, із неволі! Як тії Левити, які привели народ у вільну землю, через пустиню, через голод і зневагу, через зраду фальшивих вождів й тупої голоти, що кинула Бога й воліла вертати в фараонове ярмо.

Не будьте розпачливі, що залізна долоня Божа немилосердно товче вас, як товче і цілу Україну вашу і батьків ваших! Не знаємо задумів Провидіння. Та коли його удари сиплються на нашу країну ось вже 33 роки, немилосердні, не зломивши її духа, ні завзяття, – то чи не є наша нація з того шляхетного металу, що з нього куються леза мечів? Чи не б’є нас доля, щоб зробити чистими, зробити шляхетнішими, зробити твердими і гострими для тої великої місії, що нас жде?

Молоде нове покоління, яке зросло на заповітах старого СУМ-у, вже перейняте вірою в це післанництво нації і своє. Ось маніфест одного з многих з тої молоді, що перейшли страхіття війни, революції і вирвались із пекла, поета Бори:

"По світі всім розбрелись ми, мов діти,

в вогні згоріли нам батьки і хати,

Мільйони інших гинуть в казематах...

Там кожний вмре, як ще досі не вмер.

По світі ідемо мов пророки,

Втерявши все, не ласі земних благ,

Чужино! Вір нам! Квіти кинь під кроки

Й не став запор на наш тернистий шлях

По світі цім ідемо в білих тоґах,

Нам Правда світить з віч,

її ми слово сієм по дорогах,

Несемо смолоскипи в темну ніч!

Бо доля нам судила,

Незрячим путь в життя вказать,

Щоб наша сурма всіх зі сну будила,

В останній бій із Сатаною стать!

Позір чужино! Ми свідки пекла на землі, І лиш ми

Бо сталлю стопи наших ніг підбиті,

В вогні гартовані з кривавих літ,

В чужину йдем, щоб рідний край любити

Й вогнем відплати запалити світ.

Нехай кричать про мир, хай радять над спокоєм.

Хай дебатують, діляться жерлом,

Ми ж до кінця будемо йти пробоєм,

З вогнем в руках, з піднесеним чолом,

Бо духом – ми пани!"

Оцим духом, духом не плебеїв, а вільної нації, горить нинішня молодь України. Цей же ж дух і тих, які – безконечною чергою – двадцять літ тому, воліли втратити голову, ніж схилити її перед катом. Це їх кличний дзвін! Це їх Заповіт! Це борг їм, який має сплатити покоління, що прийшло після них, на якім би відтинку фронту їх не поставила Доля… Стати подібними до них! Коли таких наших Левитів знайдеться хоч трохи серед байдужої юрби, – це буде справжній і гідний поклін перед тими незабутніми тінями.

Кожна країна, тепер і ця, – живе на вулкані. Завтра може він вибухнути. Завтрашній день може покликати всіх нас, старих і молодих, мужчин і жінок, піти їх слідами. Перед обличчям того самого неситого ворога. Вчімся від них, від тих, чию пам’ять нині згадуємо! Борімся з власною неміччю, з маловірством, з оспалістю, з розкладом серед нас самих! Борімся безнастанно, щодня! Хай молодь СУМ-івська стане гідною старого прапору, хай гуртує коло нього відважних, завзятих і гідних! Чесних, чистих і сильних! Розгортайте широко ваш Стяг! Яскравими знаками виписуйте на нім ваші букви – С–У–М, не ховайтеся з ним, не виступайте анонімно! Бо коли так робитимете, кого ж згуртує ваш прапор?

Хай буде емблемою вашою не заплакана мати, не покинута дитинка, а ті мужі, які, їх визволяють, скупі на слова, багаті на чини. Ганьбою є безсилий плач і журба! Борці не квилять, а борються. Хай яснітиме на вашім прапорі той Хрест, що яснів на козацьких прапорах, над Трузубом. Пам'ятайте, що патрона Києва, архистратига Михаїла малюють з мечем! Його духа плекайте в собі! І силу душевну. Щоб як отару овець бездумних не передушили тут нас завтра вовки, що тридцять літ гризуть нашу країну! Щоб злучити ваші зусилля з зусиллями тих, що боролися й гинули, встають і борються там!

Щоб в пожарі світовім, в змагу з царством диявола, зайняла Україна належне їй, місце передове! Щоб гідно сповнила Післанництво, яким благословив її Господь.

Щоб сповнився Заповіт Шевченків! Щоб вражою, злою кров'ю волю окропила Україна! Щоб вас, молодих, які ще діждуть того дня, – вітав вас вільний Київ дзвоном перемоги!

Дмитро Донцов "Стати подібними до Них!"

2008-06-03T16:55:54Z

92.112.55.183: Нова сторінка: '''СТАТИ ПОДІБНИМИ ДО НИХ!''' ''(Промова д-ра Д. Донцова виголошена на святочній академії у Монт...

'''СТАТИ ПОДІБНИМИ ДО НИХ!'''

''(Промова д-ра Д. Донцова виголошена на святочній академії у Монтреалі в залі Плято 10.ІХ.1950 в пам’ять процесу Спілки Визволення України і СУМ-у в Харкові)''

Молодь нашу, яка 20 літ тому повстала проти Москви, згадуємо з почуттям гордості за націю. Кілька лиш років по Крутах і Базарі, коли рвали й гризли Україну московські собаки, молодь знов готується до зриву, знов розгортає національний прапор: свідоцтво незнищимої сили нашої Правди.

Нині, коли повінь туподумства, трусості, еґоїзму і зради заливає світ; коли лицеміри кричать про мир, затикаючи вуха, щоб не чути стогону мордованих націй; коли розбійники зі Сходу сидять у Раді народів, замість висіти на шибеницях; коли світ трясеться, мов крілик, перед червоним давуном – Україна не бере участи в цім божевіллі. У підземеллі, у боротьбі, громадить дальше свої сили. Як двадцять, як тридцять літ тому.

З затиснутим віддихом прислухалися ми у Львові радійовим звітам з комедії харківського процесу Спілки Визволення України та СУМ-у; хотіли збагнути, що сталося з молоддю, яка була здесяткована ще перед фарсом судової розправи. Це був для нас болісний, але й кріплячий доказ, що Україна не стане на коліна, не цілуватиме руку ката, – хоч це й робили деякі перекінчики; що Хрест і Отчизна все будуть на нашім прапорі, хоч би мільйони людської комашні в модерних хмародрапах поклонялися золоту й мамоні.

Пам’ять жертв харківської розправи заповажна річ, щоб виголошувати святочні балачки, які забувають, вернувши додому. Скільки ж то буває святочних обходів, на які з’являються як на забаву, розривку, як на концерт, де пам’ять згадуваних є лиш претекстом. І як такі обходи нагадують ті, проти яких гремів пророк Ісая:

„Нащо мені множество жертв ваших – говорить Господь, – сходин святочних не можу більш стерпіти... Бо беззаконність іде разом з святами вашими! Ненавидить душа моя ваші свята. Тягарем вони стали мені, важко мені зносити їх! Молитов ваших не чую… Обмийтесь, станьте чистими! Геть відкиньте ледачі вчинки ваші, перестаньте чинити зло! Шукайте Правди, рятуйте пригноблених, а тоді прийдіть до мене!”

„Станьте чистими!” Чи не цього ж вимагає від нас нинішній день? Замало хоч би й години щирого, духового скупчення. Не сплатимо тим нашого боргу тому юнацтву. Коли той борг прагнемо сплатити; справді віддати шану їх пам’яти – мусить нас стати на щось більше. Мужністю, шляхетністю, фанатичною вірою в свою Правду, треба дорівняти їм! Так, лиш пам’ять їх вшануємо! Так, лиш віддамо поклін їх тіням! Так, лиш сповнимо їх, кров’ю списаний, Заповіт, стати охоронним валом проти східних варварів.

Не один спитає: де ж тут ті варвари? Ми ж по цей бік залізної заслони! До нас не дійдуть! Це ж тисячі миль! Не дійдуть? Їх передові стежі вже серед вас! Від Владивостоку до Індії менше більше так далеко, як від Аляски до Мексики, та цей простір за один рік перескочила Москва, яка вже тримає в пазурах Китай, вдерлася до Кореї й Тибету, є вже на границях Бірми й Індії. Завтра може бути в Парижі, над Атлантиком.

Ми, що кожному з нас смерть заглядала в вічі, ми знаємо як це робиться! Хоч і стрічали усмішками наші перестороги в щасливих країнах Заходу і тепер і по першій війні: у Львові, в Варшаві, в Букарешті, в Празі, у Відні. Що було їм до наших осторог?! Так, недавно ще ті веселі безжурні міста сліпили очі морем рекламних вогнів! Так само глушив там вуха варварський там-там джезбенду! І тисячі пар у танці відбивали закаблуки! Так само вулицями шмигляла жадібна гроша і насолоди розбавлена юрба! І так само з журналів до вас шкірили зуби задоволено-безглузді обличчя боксерів, голлівудських зірок, оголених повій, гангстерів, ,,бізнесменів”, і – певних себе – політиків. Все було „окей”!

І нагло… У вогонь і в дим, в попіл і кров, обернулася та пишнота. З грюком впала залізна заслона. А з-за неї лунали крики катованих, стогін рабів і брязкіт кайданів. Як у дні Ноя, коли теж розбавлені люди їли, пили, женилися й плодилися, сміялися й веселилися, аж поки потоп не знищив всіх. Хто по першій війні, над Вислою, над Дунаєм, над Влтавою, цікавився тими, що впали під Крутами чи Базаром? Або молоддю з СУМ-у? Хто по другій війні, над Тібром, над Сеною, над Темзою, цікавиться ними, або акцією УПА? Хто думає, що там, на розлогих полях і степах України, рішалася і їх справа? Справа їх свободи й незалежності? Що наше Вчора це їх Сьогодні, або Завтра?

Мир вже скінчився! Не лиш за залізною заслоною, не лиш в Кореї й Китаї, – але вже у Франції, в Сицілії, над Ельбою, в Дельги, на Філіпінах, в Брюсселі, в Індонезії, – вже поллялась і ллється кров, падають трупи. Мільйони червоних варварів в усіх столицях Заходу готуються до різанини й убивств. Десятки тисяч явних і замаскованих наймитів комуни готуються, мов зв’язану худобу, кинути вільні ще народи, як жертву, до ніг московського тирана. У кожнім народі утворилися два табори, ворожі собі на життя і смерть. Світ стоїть під знаком громадянської війни, і бідні ті, які мріють, що її удасться оминули! Те, що переходила недавно Еспанія, переходила й переходить Україна та інші країни під московським п’ястуком, – загрожує всій земній кулі. Степінач, Міндшенті, – це було тільки повторення того, що сила диявола чинила з греко-католицькою Церквою на галицькій, і з греко-православною Церквою на Наддніпрянській Україні раніше. А те, що відбувалося на розправі – і поза розправою – з українською молоддю в 1930 році, – хто знає, чи не загрожує завтра тутешній молоді теж? Чи не час зрозуміти це? Чи не час скінчити танець на вулкані? Припинити бенкет під час чуми, яка вже швендає з лопатою довкола? Чи не час і юнакам нового покоління і тутешній молода приглянутися минулому? Приглянутися юнацтву, яке – двадцять літ тому – каралося й змагалося за свою і вашу свободу? Рятуючи ваші достатки тут, ваш спокій, ваш комфорт теж? Чи не час навчитися від тої молоді – як жити і як вмирати? Навчитися її гарту й посвяти? Подумати – в цю ІІ-у годину – про те, які дороговкази вона лишила? – на тому страшному шляху, який Господь простелив їй тоді, а європейській молоді нині? А завтра може ще якійсь?

Що ж це були за дороговкази?

Мертвих мовчать уста. Не словами промовляють вони до нас, а ділами. І коли б ті діла їх нагло встали перед вашим духовим зором; коли б у серцях ваших спалахнуло полум'я, яке горіло в них і гнало до чину, – ви б зрозуміли – що, вмираючи, переказали вам ті, що „без пори скінчили свій тернистий шлях". Вони б сказали:

Брешуть слуги диявола, говорячи про мир, бо безнастанну війну несуть вони в родини, в народи, в континенти. Бо гірше війни їх мир, бо в часі незахмареного миру вмирає від зорганізованого Москвою голоду на Україні біля 7 мільйонів людей.

Вони б сказали вам: не думайте, що в сусідстві з царством жаху і темряви довго зазнаватимете радості спокою. Бо в день радості над тими розпадеться кара, які – як Пилат – для святого спокою, умивали руки в крови невинних народів, мовчки приглядаючись, як на Голготу вступала одна нація за другою.

Вони сказали б вам: нема миру, де нема Божої справедливості. Нема миру, де в одній половині світа проститується душу людини; де купується і продається її совість; де запльовується її честь, де в болото топчеться її людську гідність. Не буде мира й там, де пактується з Нечистим, бо правитель, який такий пакт підписує, губить свою душу і свого народу, розхитуючи його установи, нищучи традиції і мораль, заражуючи його бакцилами брехні, розкладу і зради.

Та наша молодь, що її пам’ять згадуємо, сказала б вам: не вірте, що комунізм бореться за ту чи іншу систему, політичну або соціальну. Він бореться проти Розп’ятого, проти Христа. Він хоче, щоб не світилось Його ім’я між нами. Щоб не була воля Його. Щоб царство Сатани почалося на нашій землі. Хто вміє поза тілесну обологу глянути в духове лице слуг комунізму, той в кожнім з них уздрів би обличчя чорта. Тому й найбільше своїх слуг вербує він середи тих, які виреклися Христа або Його ніколи не визнавали.

Тому в війні, яка вже запалила світ, не може бути нейтральних, що несуть і Богові свічку, і чортові кочергу. З двох стін, що зударяться, одна впаде, друга зостанется. Але нейтральних витовчуть всіх вершинки Апокаліпси, що за ними йде пекло і смерть. Від них не відкупитеся! Не відпроситеся! Їм можна лише служити, або їх взяти за горло.

Коли б тих, чию пам'ять згадуємо, могли б почути ми голос, – вони б сказали нам: марно плачете й нарікаєте, що віддані на поталу злу, що відступив від вас Господь. Подумайте краще, чи то не ми або батьки наші, від Нього відступили? „Бог люті зла не діє без вини нікому!” – ні одиницям, ні народам. І чуд не сподівайтеся, коли віри не матимете. Лиш там, де є віруючі, творяться дива.

Вони сказали б вам: не дайте себе баламутити дрібним або фальшивим ідейкам федерацій, світових урядів, об’єднаних націй і т.п., ні соціалізмові. Марксист соціалістичний, не видовбає ока марксистові комуністичному! Або „людовий фронт” з ним робитиме, або ласки його запобігатиме, завше знаходячи з ним спільну платформу – безбожництва. Ідіть під одним гаслом, під одним прапором – Хреста і Рідної Землі, як ішла СУМ-івська молодь тоді, як іде УПА тепер, як ішли вояки української армії й повстанці визвольних змагань тридцять літ тому, як ішли Мазепинці й Хмельничани, як ішли воїни Ігоря-князя.

Сказали б вони вам: не вірте в Росію, – червону, білу чи зелену. Вогненною чертою від неї мусить відгородитися Україна! Зробити все, щоб довести до поділу потворної імперії, яка живе розбоєм, грабунком і мордуванням народів. Не вірте, що шлях до визволення – це шлях крутійства або капітуляції, шлях Тичин, Крушельницьких, Студинських або Костельників. Шлях визволення, це шлях, якім ішла та СУМ-івська молодь, шлях тих, що вірять в себе, в свою велику ідею; що вірять, змагаються, падають і встають знов.

Особливо ті, що народилися в цій країні, – нехай не думають, що справа, за яку накладали головами члени СУМ-у на Україні, це справа давньої історії, далекої країни. Повторяю: їх Вчора може статися вашим Завтра! З одного дня на другий кожний з вас може стати віч-на віч з завданням, що перед ним стояв двадцять літ тому СУМ. Кожний шмат землі є нині тереном боротьби. Київ, Львів, Відень, Париж, Монтреаль. Коли хочете дорівняти тим юнакам з України, відкривайте тут незрячим справжнє обличчя Москви! Кричіть глухим! Рідним, знайомим, чужим і своїм! Вдома, у товаристві, в пресі – коли ви працюєте пером! З трибуни – коли ви трибун! З казальниці церковної – коли ви священик! Демаскуйте брехню! Не слухайте в вашім середовищі приятелів червоних, ні теперішніх, ані „бувших”! Тих, які в трагічний час для нації, були остільки дурні або нікчемні, щоби тут, у вільній країні, – служити москалям. Не слухайте фальшивих гуманітаристів, які в ім’я „людяності”, милосердяться над аґентами 5-ої колони, навіть на гарячім вчинку прилапаними, – як над „заблудшими братами!”

Колись, коли – як нині Заходові московський деспот, загрожував свободі Еллади, Пилип Македонський, великий Атенський трибун Демостен, перестерігав земляків: „не удасться вам побороти ворога зовнішнього, поки не приборкаєте його агентів в середині міста!” Не майте милосердя до них! Не толеруйте в своїх товариствах, не заничищуйте себе приставанням з ними! Не вірте їх брехням, каяттю і побожним мінам! По ділах пізнавайте їх! Бо завше, як лиш починається акція протесту проти комунізму, – кричать вони, що це „не на часі”, що „тут так не робиться”, що тим „пошкодимо собі”; що брати участь в протесті не обов’язково, хто хоче, нехай, а хто не хоче, най вдома сидить.... Або з-за плота кидають нам колоди під ноги, дуже аґресивні й „принципіальні", коли йде про дрібну партійну гризню, і „нейтральні", коли йде про антикомуністичну акцію.

Коли б юнаки з СУМ-у, яких пам’ять згадуємо, могли промовити до нас; коли б відкинули на бік свою скромність героїв, – вони б сказали вам: станьте такими як ми! Хай не гасне у вас вогонь завзяття й посвяти! Хай в десятеро могутнішою стане ваша сила духова! Знаєте, що біснуваті, коли в них вселився дух зла, стають в десятеро сильниші. Цей дух зла, що вселився в червоних, – можна збороти не скорше аж протиставите йому ще сильнішу духову міць, міцнішу волю, упертішу думку! Хай непохитним буде ваше „вірую”! Тут – друзі, там – вороги! Одним – приязнь, помста – другим! Одним – любов, другим – ненависть! Тут – біле, там – чорне! Тут – наша Правда, там – брехня диявола, „отця лжи”. Не вживайте крутійської мови раба! Хай буде ваше слово – „єй-єй, ні-ні” бо решта „від лукавого”! Не грішіть словоблудством хай ваш язик, плямуйте зло! Беріть за взір слова Івана Вишенського: „навчився я від Христа Істини, без похлібства, лож ложжю, вовка вовком, злодія злодієм, розбійника розбійником, диявола дияволом звати!” – хоч би й всі сильні світу цього падали перед ним на коліна. Нехай не заломлюється завзяття у вашім серці! Не будьте літеплими, в яких і мертвий гнів, і нежива любов. В яких замість вогню у серці – лиш чад і дим. Сказано бо, що їх виригне Господь з уст своїх. Хай горить, не гаснучи вогонь посвяти й боротьби в ваших душах. Пам'ятайте: хто гнівом і любов’ю хоче запалити інших, мусить сам горіти! Мусить і згоріти, коли хоче, як смолоскип, світити іншим у тьмі!

А молодь СУМ-ська нехай знає, що перебрання нею старого прапору СУМ-у, її зобов'язує. Не бійтесь, що ви ще самітні; що мало вас. В цім ваша сила! В самітності! Не журіться, що наклепами й брехнею обкидатимуть вас, що вас ненавидітиме світ. Бо й ті юнаки, які вмерли, щоб вічно жити, знали, і ви повинні знати, що, хто є з цього світу, того й світ цей любить. І він мусить ненавидіти тих, які забігають небезпечно на перід; які не йдуть широким, битим шляхом безжурної, спілої людської отари. Але тільки ті, що рвуться на перід, що йдуть вузькою, стежкою, серед наклепів і глуму дурних, – тільки ті не дають спати катам! Тільки такі свідчать перед світом і своїм народом, що наша справа ще не вирішена! Тільки такі, мов магніт, притягнуть нерішучих, запалять хитких, згуртують завзятих! Тільки такі виведуть народ в землю обіцяну із тьми, із смороду, із неволі! Як тії Левити, які привели народ у вільну землю, через пустиню, через голод і зневагу, через зраду фальшивих вождів й тупої голоти, що кинула Бога й воліла вертати в фараонове ярмо.

Не будьте розпачливі, що залізна долоня Божа немилосердно товче вас, як товче і цілу Україну вашу і батьків ваших! Не знаємо задумів Провидіння. Та коли його удари сиплються на нашу країну ось вже 33 роки, немилосердні, не зломивши її духа, ні завзяття, – то чи не є наша нація з того шляхетного металу, що з нього куються леза мечів? Чи не б’є нас доля, щоб зробити чистими, зробити шляхетнішими, зробити твердими і гострими для тої великої місії, що нас жде?

Молоде нове покоління, яке зросло на заповітах старого СУМ-у, вже перейняте вірою в це післанництво нації і своє. Ось маніфест одного з многих з тої молоді, що перейшли страхіття війни, революції і вирвались із пекла, поета Бори:

"По світі всім розбрелись ми, мов діти,

в вогні згоріли нам батьки і хати,

Мільйони інших гинуть в казематах...

Там кожний вмре, як ще досі не вмер.

По світі ідемо мов пророки,

Втерявши все, не ласі земних благ,

Чужино! Вір нам! Квіти кинь під кроки

Й не став запор на наш тернистий шлях

По світі цім ідемо в білих тоґах,

Нам Правда світить з віч,

її ми слово сієм по дорогах,

Несемо смолоскипи в темну ніч!

Бо доля нам судила,

Незрячим путь в життя вказать,

Щоб наша сурма всіх зі сну будила,

В останній бій із Сатаною стать!

Позір чужино! Ми свідки пекла на землі, І лиш ми

Бо сталлю стопи наших ніг підбиті,

В вогні гартовані з кривавих літ,

В чужину йдем, щоб рідний край любити

Й вогнем відплати запалити світ.

Нехай кричать про мир, хай радять над спокоєм.

Хай дебатують, діляться жерлом,

Ми ж до кінця будемо йти пробоєм,

З вогнем в руках, з піднесеним чолом,

Бо духом – ми пани!"

Оцим духом, духом не плебеїв, а вільної нації, горить нинішня молодь України. Цей же ж дух і тих, які – безконечною чергою – двадцять літ тому, воліли втратити голову, ніж схилити її перед катом. Це їх кличний дзвін! Це їх Заповіт! Це борг їм, який має сплатити покоління, що прийшло після них, на якім би відтинку фронту їх не поставила Доля… Стати подібними до них! Коли таких наших Левитів знайдеться хоч трохи серед байдужої юрби, – це буде справжній і гідний поклін перед тими незабутніми тінями.

Кожна країна, тепер і ця, – живе на вулкані. Завтра може він вибухнути. Завтрашній день може покликати всіх нас, старих і молодих, мужчин і жінок, піти їх слідами. Перед обличчям того самого неситого ворога. Вчімся від них, від тих, чию пам’ять нині згадуємо! Борімся з власною неміччю, з маловірством, з оспалістю, з розкладом серед нас самих! Борімся безнастанно, щодня! Хай молодь СУМ-івська стане гідною старого прапору, хай гуртує коло нього відважних, завзятих і гідних! Чесних, чистих і сильних! Розгортайте широко ваш Стяг! Яскравими знаками виписуйте на нім ваші букви – С–У–М, не ховайтеся з ним, не виступайте анонімно! Бо коли так робитимете, кого ж згуртує ваш прапор?

Хай буде емблемою вашою не заплакана мати, не покинута дитинка, а ті мужі, які, їх визволяють, скупі на слова, багаті на чини. Ганьбою є безсилий плач і журба! Борці не квилять, а борються. Хай яснітиме на вашім прапорі той Хрест, що яснів на козацьких прапорах, над Трузубом. Пам'ятайте, що патрона Києва, архистратига Михаїла малюють з мечем! Його духа плекайте в собі! І силу душевну. Щоб як отару овець бездумних не передушили тут нас завтра вовки, що тридцять літ гризуть нашу країну! Щоб злучити ваші зусилля з зусиллями тих, що боролися й гинули, встають і борються там!

Щоб в пожарі світовім, в змагу з царством диявола, зайняла Україна належне їй, місце передове! Щоб гідно сповнила Післанництво, яким благословив її Господь.

Щоб сповнився Заповіт Шевченків! Щоб вражою, злою кров'ю волю окропила Україна! Щоб вас, молодих, які ще діждуть того дня, – вітав вас вільний Київ дзвоном перемоги!

2008-06-03T16:49:45Z

92.112.55.183:

[[{{ns:image}}:Zavadovych.jpg|left]]

'''Роман Завадович''' ''(1903, Славна - 1985, Чікаго) — український письменник, журналіст, редактор, культурно-освітній діяч. Народився 18 грудня 1903 р. в с. Славна, нині - Зборівського району. Вчився у гімназіях Золочева і Тернополя. Великий вплив на Р. Завадовича справили Іван Франко, з яким упродовж трьох років - у 1912 - 1914-му під час вакацій у Криворівні мешкав під одним дахом, а також славетний фольклорист та етнограф Володимир Гнатюк.''

''Здавши 5 червня 1920 р. іспит зрілості у Тернопільській гімназії, Р. Завадович приїхав у Львів і тут став студентом Українського таємного університету. Опісля студіював (з перервами) славістику у Львівському державному університеті (закінчив у 1938, магістр філософії). Під час студій належав до “Гуртка студентів-українців” та до літературного об’єднання “Листопад”. Водночас займався культурно-освітньою працею у селах Золочівщини; засновував читальні “Просвіти”, гуртки “Рідної школи” і “Сільського господаря”, організовував кооперативи, самоосвітні секції молоді, хори, театральні гуртки, ставив п’єси. З 1937 р. - постійний співробітник заснованого у Львові журналу для дітей “Малі Друзі”. У 1939 -1941 рр. викладав українську мову та літературу в середній школі у Золочеві. Під час німецької окупації жив у Ремезівцях, співпрацював із журналом “Малі Друзі” (Краків-Львів). 1944 р. виїхав до Німеччини, жив у різних таборах для переселенців (найдовше - у Бад Верісгофені). Із серпня 1945 до травня 1948 р. викладав українську мову та літературу в таборовій гімназії у Міндельгеймі. Співзасновник (з Б. Гошовським) Об’єднання Працівників дитячої літератури (1947). 1949 р. емігрував до США (м. Амстердам, з 1950 - м. Чикаго). З часу створення (1954) журналу для дітей “Веселка” співробітничав із ним і входив до його редакційної колегії.''

''Надзвичайний професор мови та літератури Українського Католицького Університету в Римі, вів курси з мовознавства у філії цього університету в Чикаго. Викладав українську мову в Школі українознавства (1951 - 1956) та на Педагогічних курсах імені П. Могили. Співзасновник Братства св. Андрея Первозваного в Чикаго, яке згодом надало йому почесне звання “старшого брата”. 30 січня 1960 р. Українсько-Американська Молодеча Рада в м. Чикаго відзначила Р. Завадовича Почесною грамотою “за творчу працю для української молоді”.

''Найвідомішим твором Романа Завадовича, який був присвячений СУМу є "Три букви"''

'''Три букви'''

Три букви: СУМ, а скільки змісту!

Єднання рук і дум і серць.

І порив душ полум'янистий,

Що викликає ніч на герць.

Лютує зло за муром тюрем

І дише смертю, наче гад –

Сумівче, чуєш поклик сурем?

Спіши у лаву, стань у ряд!

Сумівче сонце над тобою,

Ти молодий, ти ранку син,

Ти лицар завтрашнього бою,

Що героїчний збудить чин.

Хай хиляться в зневірі кволі –

Ти непохитний будь, мов дуб!

Твій знак – це символ правди й волі,

Три букви, сплетені Тризуб.

2008-06-03T16:49:16Z

92.112.55.183:

[[{{ns:image}}:Zavadovych.jpg|left]]

'''Роман Завадович''' ''(1903, Славна - 1985, Чікаго) — український письменник, журналіст, редактор, культурно-освітній діяч. Народився 18 грудня 1903 р. в с. Славна, нині - Зборівського району. Вчився у гімназіях Золочева і Тернополя. Великий вплив на Р. Завадовича справили Іван Франко, з яким упродовж трьох років - у 1912 - 1914-му під час вакацій у Криворівні мешкав під одним дахом, а також славетний фольклорист та етнограф Володимир Гнатюк.''

''Здавши 5 червня 1920 р. іспит зрілості у Тернопільській гімназії, Р. Завадович приїхав у Львів і тут став студентом Українського таємного університету. Опісля студіював (з перервами) славістику у Львівському державному університеті (закінчив у 1938, магістр філософії). Під час студій належав до “Гуртка студентів-українців” та до літературного об’єднання “Листопад”. Водночас займався культурно-освітньою працею у селах Золочівщини; засновував читальні “Просвіти”, гуртки “Рідної школи” і “Сільського господаря”, організовував кооперативи, самоосвітні секції молоді, хори, театральні гуртки, ставив п’єси. З 1937 р. - постійний співробітник заснованого у Львові журналу для дітей “Малі Друзі”. У 1939 -1941 рр. викладав українську мову та літературу в середній школі у Золочеві. Під час німецької окупації жив у Ремезівцях, співпрацював із журналом “Малі Друзі” (Краків-Львів). 1944 р. виїхав до Німеччини, жив у різних таборах для переселенців (найдовше - у Бад Верісгофені). Із серпня 1945 до травня 1948 р. викладав українську мову та літературу в таборовій гімназії у Міндельгеймі. Співзасновник (з Б. Гошовським) Об’єднання Працівників дитячої літератури (1947). 1949 р. емігрував до США (м. Амстердам, з 1950 - м. Чикаго). З часу створення (1954) журналу для дітей “Веселка” співробітничав із ним і входив до його редакційної колегії.''

''Надзвичайний професор мови та літератури Українського Католицького Університету в Римі, вів курси з мовознавства у філії цього університету в Чикаго. Викладав українську мову в Школі українознавства (1951 - 1956) та на Педагогічних курсах імені П. Могили. Співзасновник Братства св. Андрея Первозваного в Чикаго, яке згодом надало йому почесне звання “старшого брата”. 30 січня 1960 р. Українсько-Американська Молодеча Рада в м. Чикаго відзначила Р. Завадовича Почесною грамотою “за творчу працю для української молоді”.

''Найвідомішим твором Романа Завадовича, який був присвяений СУМу є "Три букви"''

'''Три букви'''

Три букви: СУМ, а скільки змісту!

Єднання рук і дум і серць.

І порив душ полум'янистий,

Що викликає ніч на герць.

Лютує зло за муром тюрем

І дише смертю, наче гад –

Сумівче, чуєш поклик сурем?

Спіши у лаву, стань у ряд!

Сумівче сонце над тобою,

Ти молодий, ти ранку син,

Ти лицар завтрашнього бою,

Що героїчний збудить чин.

Хай хиляться в зневірі кволі –

Ти непохитний будь, мов дуб!

Твій знак – це символ правди й волі,

Три букви, сплетені Тризуб.

2008-06-03T16:48:45Z

92.112.55.183: Нова сторінка: left '''Роман Завадович''' ''(1903, Славна - 1985, Чікаго) — український письменник, жу...

[[{{ns:image}}:Zavadovych.jpg|left]]

'''Роман Завадович''' ''(1903, Славна - 1985, Чікаго) — український письменник, журналіст, редактор, культурно-освітній діяч. Народився 18 грудня 1903 р. в с. Славна, нині - Зборівського району. Вчився у гімназіях Золочева і Тернополя. Великий вплив на Р. Завадовича справили Іван Франко, з яким упродовж трьох років - у 1912 - 1914-му під час вакацій у Криворівні мешкав під одним дахом, а також славетний фольклорист та етнограф Володимир Гнатюк.''

''Здавши 5 червня 1920 р. іспит зрілості у Тернопільській гімназії, Р. Завадович приїхав у Львів і тут став студентом Українського таємного університету. Опісля студіював (з перервами) славістику у Львівському державному університеті (закінчив у 1938, магістр філософії). Під час студій належав до “Гуртка студентів-українців” та до літературного об’єднання “Листопад”. Водночас займався культурно-освітньою працею у селах Золочівщини; засновував читальні “Просвіти”, гуртки “Рідної школи” і “Сільського господаря”, організовував кооперативи, самоосвітні секції молоді, хори, театральні гуртки, ставив п’єси. З 1937 р. - постійний співробітник заснованого у Львові журналу для дітей “Малі Друзі”. У 1939 -1941 рр. викладав українську мову та літературу в середній школі у Золочеві. Під час німецької окупації жив у Ремезівцях, співпрацював із журналом “Малі Друзі” (Краків-Львів). 1944 р. виїхав до Німеччини, жив у різних таборах для переселенців (найдовше - у Бад Верісгофені). Із серпня 1945 до травня 1948 р. викладав українську мову та літературу в таборовій гімназії у Міндельгеймі. Співзасновник (з Б. Гошовським) Об’єднання Працівників дитячої літератури (1947). 1949 р. емігрував до США (м. Амстердам, з 1950 - м. Чикаго). З часу створення (1954) журналу для дітей “Веселка” співробітничав із ним і входив до його редакційної колегії.''

''Надзвичайний професор мови та літератури Українського Католицького Університету в Римі, вів курси з мовознавства у філії цього університету в Чикаго. Викладав українську мову в Школі українознавства (1951 - 1956) та на Педагогічних курсах імені П. Могили. Співзасновник Братства св. Андрея Первозваного в Чикаго, яке згодом надало йому почесне звання “старшого брата”. 30 січня 1960 р. Українсько-Американська Молодеча Рада в м. Чикаго відзначила Р. Завадовича Почесною грамотою “за творчу працю для української молоді”.

''Найвідомішим твором Романа Завадовича, який був присвяений СУМу є "Три букви"''

'''Три букви'''

Три букви: СУМ, а скільки змісту!

Єднання рук і дум і серць.

І порив душ полум'янистий,

Що викликає ніч на герць.

Лютує зло за муром тюрем

І дише смертю, наче гад –

Сумівче, чуєш поклик сурем?

Спіши у лаву, стань у ряд!

Сумівче сонце над тобою,

Ти молодий, ти ранку син,

Ти лицар завтрашнього бою,

Що героїчний збудить чин.

Хай хиляться в зневірі кволі –

Ти непохитний будь, мов дуб!

Твій знак – це символ правди й волі,

Три букви, сплетені Тризуб.

Головна сторінка

2008-06-03T16:01:45Z

92.112.55.183:

__NOTOC__
== Гартуйсь! ==

Ви попали на головну сторінку '''СУМвікі''' - Сумівську Енциклопедію Он-лайн!

== Спілка Української Молоді (1925-1930) ==
{|
|
* [[Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди ]]
* [[Заснування і діяльність СУМу]]
|
* [[Харківський процес над СВУ-СУМ]]
* [[Основні постаті СУМ 1925-1930рр.]]
|}

== СУМ в підпіллі ==
* [[Існування СУМ в підпіллі]]
* [[Створення та діяльність СУМ в Кошляках]]
* [[Члени СУМ в Кошляках]]

== СУМ на еміграції (від 1946) ==
{|
|
* [[Передумови та створення СУМ на еміграції]]
* [[Поширення СУМ у світі та динаміка кількості членства]]
* [[Виховна діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[Громадсько-політична діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Культурно-освітня діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Видавнича діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[«Авангард» та «Крилаті»]]
* [[СУМівські оселі]]
* [[СУМнет]]
|}
== СУМ в Україні ==
* [[Створення та діяльність СНУМу]]
* [[СУМ (1991-1994)]]
* [[СУМ в Україні (від 1995 року) ]]

== Конгреси СУМ (інформація, обрані члени управ, надання ІV ступенів та почесного членства) ==
* Загальна інформація про [[Конгреси СУМ]]
{|
|
* [[І Конференція СУМ (Авсбург 1946)]]
* [[І Конгрес СУМ (Німеччина 1947)]]
* [[ІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1948)]]
* [[ІІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1949)]]
* [[ІV Конгрес СУМ (Бельгія 1952)]]
* [[V Конгрес СУМ (Торонто 1955)]]
|
* [[VІ Конгрес СУМ (Торонто 1958)]]
* [[VIІ Конгрес СУМ (Париж-Нью-Йорк 1962)]]
* [[VIІІ Конгрес СУМ (Британія-Канада 1966)]]
* [[ІХ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1969 - Лондон 1970)]]
* [[Х Конгрес СУМ (Торонто 1973)]]
* [[ХІ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1978)]]
|
* [[ХІІ Конгрес СУМ (Торонто 1983)]]
* [[ХІІІ Конгрес СУМ (Торонто 1988)]]
* [[XIV Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1992)]]
* [[ХV Конгрес СУМ (Торонто 1996)]]
* [[ХVI Конгрес СУМ (Чикаго 2001)]]
* [[ХVII Конгрес СУМ (Торонто 2006)]]
|}

== Світові Злети СУМ ==
* Загальна інформація про [[Світові Злети СУМ]]
{|
|
* [[І Світовий Злет СУМ (Мюнхен 1972)]]
* [[ІІ Світовий Злет СУМ (Монреаль 1976)]]
* [[ІІІ Світовий Злет СУМ (Лос Анжелес 1984)]]
|
* [[ІV Світовий Злет СУМ (Рим-Константинопіль 1988)]]
* [[V Світовий Злет СУМ (Мельбурн 1992)]]
|
* [[VІ Світовий Злет СУМ (Україна 2001)]]
* [[VIІ Світовий Злет СУМ (Україна 2006)]]
|}

== Символи СУМу та структура організації ==
{|
|
* [[Велика та мала емблеми СУМ]]
* [[Гасло й привіти СУМ]]
* [[Покровитель СУМу]]
* [[Прапор СУМ]]
|
* [[Гімн СУМ]]
* [[Молитва]]
* [[Слово, Обітниця, Приречення, Присяга члена СУМ]]
* [[Програма СУМ]]
|
* [[Сумівський однострій]]
* [[Інформація про правильники СУМ]]
* [[Організаційна структура СУМ]]
|}

== Література про СУМ ==
{|
|
* [["СУМ на чужині"]]
* [["Коротка історія Спілки Української Молоді"]]
* [["50-ліття Спілки Української Молоді в Діяспорі"]]
|
* [["Під прапором СУМА"]]
* [["25 років СУМ Канади"]]
|
* [["Спілка Української Молоді в Канаді (1948-1988)"]]
* [["Спілка Української Молоді у Великій Британії"]]
|}

== Митці та науковці для СУМу ==
{|
|
* [[Микола Бідняк. Художні твори]]
* [[Григорій Ващенко "Виховний ідеал"]]
|
* [[Дмитро Донцов "Стати подібними до Них!"]]
* [[Роман Завадович "Три букви"]]
|}

== СУМ у спогадах ==
{|
|
* [[Степан Мечник "Спілка Української Молоді - СУМ"]]
* [[Василь Шушко "Організуємо СУМ!"]]
|
* [[Василь Шушко "Про СУМ, літні табори і мого друга Володимира Леника"]]
* [[Євген Побігущий-Рен "В таборах Сумівської молоді"]]
|}

== Сумівці та сумівки ==
* [[Григорій Ващенко]]
* [[Симон Вожаківський]]
* [[Іван Скала]]

== Посібник для всіх, хто користується сумівською енциклопедією ==

Тут знайдеш інструкції для редагуання існуючих статтей та створення нових сторінок і статтей: http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:Contents або http://www.mediawiki.org/wiki/Help:Contents

СУМівські оселі

2008-06-03T15:20:49Z

92.112.55.183:

З метою проведення таборів для юнацтва і дружинників СУМ, а також крайових імпрез різні осередки та Крайові управи СУМ придбали та розбудували оселі СУМ.

[[{{ns:image}}:Tarasivka_1990.jpg |thumb|Сумівці на Тарасівці (1999)|left]]

'''СУМ в Австралії''' належить 4 оселі:

''"Карпати"'' (вікторія), ''"Говерля"'' (НПВ), ''"Орлик"'' (ПА) та ''"Крути"'' (ЗА), в яких щороку під час різдвяних вакацій відбуваються крайові та осередкові табори.

'''СУМ Канади''' є власником чотирьох осель:

''"Веселка"'' в Актон біля Торонто. Тут, з 1954 року, таборує юнацтво Відділів Південного Онтаріо. Цікаво, що СУМ придбав у міської управи м.Торонто 2 вживані трамваї й переробив їх у перші бараки, в яких таборувало юнацтво.
Втім, в скорому часі "Веселку" було належно розбудованою і вона стала однією із найкращих в Півн.Америці.

Оселю ''"Верховина"'' (в Квебеці) придбав осередок СУМ Монтреалю. Тут таборувало юнацтво осередків Оттава і Монтреалю.

СУМ в Судбурах придбав оселю ''"Білогорща".'' Тут таборує юнацтво Північного Онтаріо.

А також варто згадати про оселі ''"Карпати"'' й ''"Діброва",'' де таборує юнацтво Західного Онтаріо.

'''СУМ в Америці''' є власником чотирьох осель:

''Оселя СУМ в Елленвіл.'' Таборує юнацтво СУМА з східних штатів. Тут неодноразово відбувалися великі табори та й навіть Світові Конгреси СУМ.

Оселя СУМ ''"Холодний Яр"'' між Рочестер і Бофало. Таборує Тут юнацтво згаданих Осередків та Відділів схід-північ.

Варто ще згадати про оселі ''"Київ"'' біля Дітройту, де таборує юнацтво північних відділів та відбуваються крайового характеру імпрези СУМ для Відділів Західних штатів.

Оселя СУМ ''"Барабу"'' у штаті Віскансин, недалеко Чікаґо. Таборує юнацтво відділів СУМ-захід, головно Відділів Чікаґо.

'''СУМ в Аргентині''' щорічно таборує на оселі ''"Веселка",'' неподалік Буенос Айресу й належить "Просвіті".

'''СУМ у Великобританії''' в 1964 році придбав й розбудував оселю, яка отримала назву ''"Тарасівка"'' (придбана в рік, коли відзначалось 150-ліття з дня народження Тараса Шевченка). "Тарасівка" є найбільшою сумівською оселею в Європі.

'''СУМ у Бельгії''', спільно із УДК та ОУЖ у травні 1966 року, за підтримки української діаспори із Європи та Америки придбали ферму та 11 гектарів землі в горах Арденах.
На той рік припадали річниці із дня народження та дня смерті Івана Франка, відтак оселя для молоді здобула назву ''"Франкополе".''
Найбільш відомим "Франкополе" є завдяки щорічним зимовим таборам дружинників СУМ (Європи), які відбувалися до кінця 1990-х років, але й ще тепер сумівці тут відзначають Новий рік та Різдво Христове.

'''СУМ Франції''' проводить табори на оселі ''"Верховина"'' (Розе).

'''СУМ в Німеччині''' не має власної оселі, проте традиційно таборує в околиці ''Гомадінген'' у Швабських Альпах. Тут відбуваються не лише крайові табори, але й часто - літня європейська олімпіада СУМ.

ІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1948)

2008-06-03T15:11:15Z

92.112.55.183:

'''24-25 квітня 1948 р.,''' після розбудови СУМ-у в Австрії і Бельгії скликано другий Конґрес СУМ-у, на якому було вже 89 делегатів.

[[{{ns:image}}:Zaproshennya_Kongres.jpg|left]]

На той час у американській зоні Німеччини було 40 осередків, в англійській 19, у французькій З, в Австрії 4, в Бельгії 2; разом 68 осередків, які начислювали 6268 членів.

Вже тоді СУМ організовував 313 різних курсів та гуртків, у тому числі гуртків: спортових — 52, хорових — ЗО, драматичних — 36, літературних — 2, теренознавства — 3, курсів машинопису - З, радіотехнічних — 5, слюсарських— 15, шоферських 14, медсестер — 3, ліквідації неписьменности ,— 15, загально-осв. — 10, технічних — 3, чужих мов — 24.

Крім сумівських курсів та гуртків, поза СУМ-ом, на різних курсах та школах навчалося понад 2946 сумівців. СУМ мав 60 власних бібліотек з загальною кількістю 12,102 книжок.

Другий Конґрес СУМ-у обрав '''новий ЦК СУМ-у у такому складі:'''

М.Сердюк — голова,

С. Вожаківський і В. Коваль — заступники,

Д. Багрій — секретар,

І. Микита — орг. керівник,

П. Кізко — кер. в-лу преси,

І. Микуляк — кер. в-лу фінансів,

В. Козак — кер. спорту,

В. Омельченко — кер. в-лу інформації і зв'язків,

О. Потапенко — керівник жіноцтва,

В. Маркусь — кер. в-лу юнацтва СУМ-у;

проф. Чуйко — голова педагогічної Ради СУМ-у,

заступники членів ЦК СУМ-у Ю.Василів, Я. Росова, М. Почтар.

'''Контрольна Комісія:''' О. Калинник, А. Черняк, В. Ліщинецький, І. Чорній.

'''Товариський Суд:''' Др. С. Волиняк, Л. Рихтицький, В.Гришко, Б. Шевченко.

Під час Конґресу в Зоммер-Казерне Авґзбурґ була зорганізована показна виставка з життя і діяльности СУМ-у. На виставці були сумівські фотоальбоми, мистецькі малюнки, стінні газети, емблеми, журнали, з яких особливо привертав увагу ілюстрований журнал ЦК СУМ-у "АВАНҐАРД".

'''На ІІ Конгресі СУМ Григорію Ващенку було надано звання Почесний член СУМ'''

Григорій Ващенко

2008-06-03T15:04:41Z

92.112.55.183: Нова сторінка: right ==Біографія== ===Дитинст...

[[{{ns:image}}:Vaschenko.jpg|thumb|Григорій Ващенко - Почесний член СУМ (з 1948 року)|right]]

==Біографія==
===Дитинство===
Григорій Григорович Ващенко народився [[23 квітня]] (13-го за старим стилем) [[1878]], - у с. [[Богданівка]] [[Прилуцький повіт|Прилуцького повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] (нині - [[Прилуцький район]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]). У метричній книзі за цей рік, що збереглася у прилуцькому архіві, про його батьків зазначено: “Села Васьковец дворянин Григорий Иванович Ващенко и законная жена его Параскева Устинов(н)а, оба православные”. Записано також про хрещення майбутнього педагога, що відбулося через 10 днів після народження; його хрещеними батьками були “дворянин Андрей Иванов Ващенко” та “колежского секретаря Костантина Ващенка жена София Яковлев(н)а”. Згодом Г. Ващенко свідчив: “Батько мій походив зі старого козацького роду, що в кінці 18 ст. одержав звання дворянства”.
===Освіта===
[[1888]] - [[1898]] - вчиться у [[Роменська духовна школа|Роменській духовній школі]] та [[Полтавська духовна семінарія|Полтавській духовній семінарії]]. “Моїми молодшими товаришами у семінарії були [[Симон Петлюра]] і [[Володимир Щепот’єв]], що потім був професором і відомим ученим-літературознавцем, членом [[СВУ]], засудженим [[1930]] р.” “Серед семінаристів тоді панували українські національні настрої”. Звинувативши інспектора семінарії архімандрита Агапіта в підтримці доносництва, був не допущений через його втручання до вступу в [[Київську духовну академію]], а відтак розпочав трудовий шлях на учительській ниві.
==Учительська діяльність==
[[1898]], жовтень - [[1899]], липень - учитель (за іншими даними - помічник учителя) [[Блотницька земська початкова школа|Блотницької земської початкової школи]] у [[Прилуцький повіт|Прилуцькому повіті]].
[[1899]] - [[1903]] - вчиться на словесному відділі [[Московська духовна академія|Московської духовної академії]], де був активним членом українського гуртка, брав участь в організації шевченківських свят. Одержав ступінь кандидата богослов’я за працю “Учення [[Гартман Едуард|Гартмана]] про світовий моральний лад”.
[[1903]] - [[1904]] - учителює у [[Полтавська єпархіальна жіноча школа|Полтавській єпархіальній жіночій школі]] та [[вчительська школа на Шведській Могилі|вчительській школі на Шведській Могилі]].
[[1904]] - [[1905]], жовтень - викладач [[Російська мова|російської]] та [[церковонослов’янська мова|церковонослов’янської мови]] в [[Кутаїське духовне училище|Кутаїському духовному училищі]].
[[1905]], жовтень - [[1906]] - викладач [[Російська мова|російської мови]] [[Полтавське комерційне училище|Полтавського комерційного училища]].
[[1906]] - за опублікування у газеті [[газета “Полтавщина”|“Полтавщина”]] інформації про урядові розправи над селянами “мені довелося у [[1906]] р. виїхати на північ у місто [[Тихвін]]”. З жовтня [[1906]] по жовтень [[1909]] р. працював учителем російської та церковнослов’янської мови в [[Тихвінське духовне училище|Тихвінському духовному училищі]]. У жіночій гімназії цього ж міста в [[1906]]- [[1908]] рр. викладав цивільну історію, а в [[1912]] - [[1913]] рр. - російську літературу. З вересня 1911 по вересень 1912 р. - викладач російської мови в [[Тихвінське приватне реальне училище|Тихвінському приватному реальному училищі]]. У названих навчальних закладах цього міста у різні роки викладав також історію [[Росія|Росії]], [[грецька мова|грецьку мову]].
[[1912]], вересень - [[1913]], березень - вчителювання у духовному училищі в м. [[Тульчин]]і на [[Поділлі]], де викладав грецьку мову, російську мову та історію. Вів також уроки російської літератури в місцевому єпархіальному жіночому училищі.
З березня [[1913]] р. - викладач латинської мови в [[Роменське духовне училище|Роменському духовному училищі]]. В цьому ж навчальному році викладав російську мову в [[Роменське комерційне училище|Роменському комерційному училищі]]. Вчителював також у жіночій гімназії цього міста.
[[1917]] - після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] найактивніше працює на ниві підготовки кадрів українського вчительства (“читав лекції на курсах учителів у [[Прилуки|Прилуках]], [[Ромни|Ромні]], [[Хорол|Хоролі]]”). Переживає найбільшу радість з приводу проголошення української державності.
[[1917]], серпень - у виступі на [[Другий Всеукраїнський вчительський з’їзд|Другому Всеукраїнському вчительському з’їзді]] першим порушив питання про заснування української [[Академії Педагогічних наук]].
[[1917]], вересень - призначений викладачем педагогіки і психології (з [[1918]] р. - доцентом) [[Полтавський учительський інститут|Полтавського учительського інституту]] (невдовзі - [[ІНО]]). Паралельно - до літа [[1920]] р. - директор учительської семінарії на Шведській Могилі. “В семінарії я чітко провадив українську національну лінію”.
[[1919]], серпень - був заарештований як український націоналіст у часі захоплення денікінцями [[Полтави]]. Від розстрілу, неминучість якого вже було вирішено, був порятований завдяки заступництву одного з впливових освітянських керівників та взятий “на поруки”.
[[1919]] - [[1920]] - редактор журналу [[“Українська культура”]].
[[1921]] - [[1923]] - керівник організованого ним навчального закладу для підготовки українських учительських кадрів - трирічних педагогічних курсів ім. [[Б. Грінченко|Б. Грінченка]] в с. [[Білики|Біликах]] [[Кобеляцький повіт|Кобеляцького повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], куди було перенесено з [[Полтава|Полтави]] згадану учительську семінарію. Це був “найактивніший період у моєму житті. Я поставив завдання зробити з учительської школи в Біликах справжню українську педагогічну школу, що готувала б народніх учителів-патріотів”. “При школі був організований прекрасний хор і драматичний гурток”, застосовувалась метода [[М. Монтессорі|Монтесорі]], були обладнані зразкові навчальні кабінети, проводились психологічні досліди, високо було поставлене трудове навчання. Попри великий успіх школи на виставці педагогічних навчальних закладів (влітку [[1923]] р.), Г. Ващенко став жертвою цькувань з боку політичних ортодоксів, зазнав судової погрози і змушений був залишити Білики. Фактично вже з [[1922]] р він - викладач [[факультету соцвиху]] [[Полтавського ІНО]], а з [[1923]] р. - керівник педагогічної комісії цього закладу.
[[1925]] - комісія народного комісаріату освіти [[УССР]] присвоює Г. Ващенку звання професора; він стає керівником кабінету соціальної педагогіки, невдовзі - завідувачем катедри педагогіки Полтавського ІНО.
[[1929]] - публікує книгу “Загальні методи навчання” - “підручник для педвузів”, згодом потрактований як “націоналістичний”.
[[1933]] - “В кінці [[1933]] р. я несподівано для себе був обвинувачений в буржуазному націоналізмі і, як “ворог народу”, звільнений з інституту”. Формально Г. Ващенку інкримінували “шкідництво” у формі … байдужості щодо реагування на “основоположні” партійні постанови з питань педагогіки. Відомі свідчення як про контакти педагога з особами, що проходили у сфабрикованій [[НКВД]] справі [[СВУ]], так і про буцімто його членство в [[СВУ]], що потребує додаткового вивчення. Звільняли Г. Ващенка під галас, що його увиразнює вже назва статті тодішнього ректора педінституту [[П. Койнаш|П. Койнаша]] “До кінця викрити рештки націоналістичної контрабанди в педінституті”. “Більше як два з половиною роки я був без роботи”. У “персональному листку”, що зберігається в [[УВУ]], завершення своєї праці в Полтавському педагогічному інституті педагог датує [[1934]] р.
[[1936]] - “поїхав до [[Москва|Москви]] і з початку осени [[1936]] р. одержав посаду професора та керівника катедри педагогіки при [[Сталінградський педагогічний інститут|Сталінградському педагогічному інституті]]”, де й працював по [[1940]] р.
[[1940]], вересень - домігся повернення до [[Полтавський педагогічний інститут|Полтавського педагогічного інституту]] на попередню посаду, а також обійняв посаду керівника аспірантської групи.

===Літературно-художня творчість===
Кінець 900 - початок 10-х рр. - “з [[1907]] до [[1911]] р. я працював на ниві українського письменства. За цей час видані мої три книжки”. Йдеться у цьому свідченні Г. Ващенка про його збірник “Пісня в кайданах”, окремо видані п’єсу “Сліпий” та повість “До ґрунту” (під псевдонімом Г. Васьківський). Є у його доробку і ряд оповідань. Літературно-художню творчість Г. Ващенка прихильно було оцінено в журналах [[“Літературно-науковий вісник”]], [[“Українська хата”]], в газеті [[“Рада”]] (відгуки [[Іван Франко|І. Франка]], [[С. Єфремов|С. Єфремова]], [[Олена Пчілка|О. Пчілки]]). Але - “(…) я в [[1911]] р. під впливом творів [[П. Ф. Лесгафт|Лесгафта]] відійшов від літератури і захопився питаннями психології й педагогіки”.

==Діяльність у роки Другої світової війни==
[[1941]] - [[1943]] - як редактор газети [[“Голос Полтавщини”]] (хоча своє прізвище на ній не позначав) перебуває на такому ж становищі, що й такі відомі редактори українських газет тодішньої окупаційної пори, як видатні письменники [[І. Багряний]] чи [[У. Самчук]]. Усі вони видавали газети не для фашистського окупанта, а для духовно-інформаційних потреб українського люду, що мусить, зрештою, звільнитися як від більшовизму, так і від німецького фашизму. Працює над темами “Освіта на Україні за часів більшовизму” та “Вплив большевизму на психіку українського народу”. Той факт, що, дізнавшись про здійснюване педагогом дослідження, окупаційні власті поінформували про нього райхміністерство виховання та навчання, як - саме в порядку інформації - пробували звернути увагу на нього й деяких інших ідеологічних інстанцій, відповідальних за наведення в Україні “німецького порядку”, є зовсім зрозумілим і, всупереч політично-спекулятивним домаганням негативно наставлених до Г. Ващенка деяких дослідників, не може служити сам по собі якоюсь інкримінацією проти вченого. Тим більше, що в цьому дослідженні, гостро викривальному стосовно більшовицьких настанов у галузі освіти, якесь вихваляння гітлерівського “орднунгу” в освіті та вихованні, звичайно, відсутнє.
[[1943]] - разом з родиною виїздить з [[Полтава|Полтави]] до [[Київ|Києва]], а звідти “після великих біженських пригод” (у [[Галичина|Галичині]] багато дізнався про героїчну боротьбу [[УПА]], звитягою якої назавжди захопився), прибивається у [[1945]] р. до [[Німеччина|Німеччини]]. “В [[1944]] р. в [[Австрія|Австрії]] почав працю над підручником з педагогіки”.

==Діяльність у еміграції==
1945, вересень - обіймає посаду професора педагогіки та психології філософського факультету Українського Вільного Університету в Мюнхені (заява про це датована 4 вересня 1945 р.).
1946 - вихід друком у Мюнхені праці “Виховний ідеал”.
1949, кінець року - обраний на посаду ректора Богословсько-педагогічної академії , створеної Українською автокефальною православною церквою у Мюнхені. Архівні дані засвідчують, що діяла Академія вже у Різдвяні дні 1950 р. Квітнем 1954 р датоване великоднє поздоровлення ректором цього закладу Г. Ващенком ректора Українського Вільного Університету І. Мірчука.
1952 - у Лондоні побачила світ перша частина праці “Виховання волі і характеру”, що була написана у відповідь на запити української національно свідомої молоді (СУМівська молодь вбачала у Г. Ващенку свого ідейного наставника).
1955 - виступає у пресі проти канонізації сталінським режимом Антона Макаренка, значний внесок якого у трудове виховання, як і виховання безпритульних, Г. Ващенко
ніколи, одначе, не заперечував (критика передовсім стосувалася космополітичності переконань педагога, котрий нищив у собі українця, як і певних авторитарних тенденцій його системи).
1957 - видає брошуру “Проект освіти в самостійній Україні” (1955) та другу частину книги “Виховання волі і характеру”. Активно публікується в емігрантській українській пресі (“Авангард”, “Визвольний шлях”, “Український самостійник”, “Шлях перемоги”, “На варті” тощо).
1967, 2 травня - на 90-му році життя Г. Ващенко помер. 5 травня його було поховано на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.
1994 - у Києві вийшла друком праця Г. Ващенка “Виховний ідеал” як перший том зібрання його творів.
1995, вересень - установчий Конгрес у Києві, що заснував Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка.
1997, листопад - другий Конгрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка у Києві. Вихід друком другого тому його педагогічної спадщини “Загальні методи навчання”.
1999 - видання праці Г. Ващенка “Виховання волі і характеру” як третього тому його творів.
2000 - третій Конгрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка у Києві. Вихід друком четвертого тому його наукового доробку “Праці з педагогіки і психології”.
2001 - Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, зіткнувшись з фактами паплюження видатного педагога, справжня мета яких - “не пропустити” його до українського вчительства, очорнити, виступило з розвінчанням наклепницьких публікацій, що у 2000 р. вийшли у Мелітополі та Марбурзі (колективна стаття науковців ”З приводу вироку “трійки”, або як та для чого з лупою слона “досліджували” - газ. “Освіта Україна”, 2001, № 1).
2003 - рік відзначення 125-річчя від дня народження Г. Ващенка, видання п’ятого тому його праць “Хвороби в галузі національної пам’яті” та проведення четвертого Конгресу Всеукраїнського педагогічного товариства, що носить ім’я великого українського педагога.

''Хронологію життєпису уклав Анатолій ПОГРІБНИЙ, професор, голова Всеукраїнського педагогічного Товариства ім. Г. Ващенка''

Головна сторінка

2008-06-03T14:59:01Z

92.112.55.183: /* Сумівці та сумівки */

__NOTOC__
== Гартуйсь! ==

Ви попали на головну сторінку '''СУМвікі''' - Сумівську Енциклопедію Он-лайн!

== Спілка Української Молоді (1925-1930) ==
{|
|
* [[Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди ]]
* [[Заснування і діяльність СУМу]]
|
* [[Харківський процес над СВУ-СУМ]]
* [[Основні постаті СУМ 1925-1930рр.]]
|}

== СУМ в підпіллі ==
* [[Існування СУМ в підпіллі]]
* [[Створення та діяльність СУМ в Кошляках]]
* [[Члени СУМ в Кошляках]]

== СУМ на еміграції (від 1946) ==
{|
|
* [[Передумови та створення СУМ на еміграції]]
* [[Поширення СУМ у світі та динаміка кількості членства]]
* [[Виховна діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[Громадсько-політична діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Культурно-освітня діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Видавнича діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[«Авангард» та «Крилаті»]]
* [[СУМівські оселі]]
* [[СУМнет]]
|}
== СУМ в Україні ==
* [[Створення та діяльність СНУМу]]
* [[СУМ (1991-1994)]]
* [[СУМ в Україні (від 1995 року) ]]

== Конгреси СУМ (інформація, обрані члени управ, надання ІV ступенів та почесного членства) ==
* Загальна інформація про [[Конгреси СУМ]]
{|
|
* [[І Конференція СУМ (Авсбург 1946)]]
* [[І Конгрес СУМ (Німеччина 1947)]]
* [[ІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1948)]]
* [[ІІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1949)]]
* [[ІV Конгрес СУМ (Бельгія 1952)]]
* [[V Конгрес СУМ (Торонто 1955)]]
|
* [[VІ Конгрес СУМ (Торонто 1958)]]
* [[VIІ Конгрес СУМ (Париж-Нью-Йорк 1962)]]
* [[VIІІ Конгрес СУМ (Британія-Канада 1966)]]
* [[ІХ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1969 - Лондон 1970)]]
* [[Х Конгрес СУМ (Торонто 1973)]]
* [[ХІ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1978)]]
|
* [[ХІІ Конгрес СУМ (Торонто 1983)]]
* [[ХІІІ Конгрес СУМ (Торонто 1988)]]
* [[XIV Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1992)]]
* [[ХV Конгрес СУМ (Торонто 1996)]]
* [[ХVI Конгрес СУМ (Чикаго 2001)]]
* [[ХVII Конгрес СУМ (Торонто 2006)]]
|}

== Світові Злети СУМ ==
* Загальна інформація про [[Світові Злети СУМ]]
{|
|
* [[І Світовий Злет СУМ (Мюнхен 1972)]]
* [[ІІ Світовий Злет СУМ (Монреаль 1976)]]
* [[ІІІ Світовий Злет СУМ (Лос Анжелес 1984)]]
|
* [[ІV Світовий Злет СУМ (Рим-Константинопіль 1988)]]
* [[V Світовий Злет СУМ (Мельбурн 1992)]]
|
* [[VІ Світовий Злет СУМ (Україна 2001)]]
* [[VIІ Світовий Злет СУМ (Україна 2006)]]
|}

== Символи СУМу та структура організації ==
{|
|
* [[Велика та мала емблеми СУМ]]
* [[Гасло й привіти СУМ]]
* [[Покровитель СУМу]]
* [[Прапор СУМ]]
|
* [[Гімн СУМ]]
* [[Молитва]]
* [[Слово, Обітниця, Приречення, Присяга члена СУМ]]
* [[Програма СУМ]]
|
* [[Сумівський однострій]]
* [[Інформація про правильники СУМ]]
* [[Організаційна структура СУМ]]
|}

== Література про СУМ ==
{|
|
* [["СУМ на чужині"]]
* [["Коротка історія Спілки Української Молоді"]]
* [["50-ліття Спілки Української Молоді в Діяспорі"]]
|
* [["Під прапором СУМА"]]
* [["25 років СУМ Канади"]]
|
* [["Спілка Української Молоді в Канаді (1948-1988)"]]
* [["Спілка Української Молоді у Великій Британії"]]
|}

== СУМ у спогадах ==
{|
|
* [[Степан Мечник "Спілка Української Молоді - СУМ"]]
* [[Василь Шушко "Організуємо СУМ!"]]
|
* [[Василь Шушко "Про СУМ, літні табори і мого друга Володимира Леника"]]
* [[Євген Побігущий-Рен "В таборах Сумівської молоді"]]
|}

== Сумівці та сумівки ==
* [[Григорій Ващенко]]
* [[Симон Вожаківський]]
* [[Іван Скала]]

== Посібник для всіх, хто користується сумівською енциклопедією ==

Тут знайдеш інструкції для редагуання існуючих статтей та створення нових сторінок і статтей: http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:Contents або http://www.mediawiki.org/wiki/Help:Contents

Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди

2008-06-03T14:15:57Z

92.112.55.183:

Події 1917-1920 років, коли український народ використав повалення російської монархії для побудови своєї державності, а відтак став до збройної боротьби на її захист, не проходили без помітної участі молоді. Цьому свідченням є слова сучасника: "Віддало українське студентство українській національній революції всі свої сили; студента-українця можна було побачити скрізь: він усюди навчав, пояснював, організовував, провадив".

Дуже активними були учні середніх шкіл. Ще в червні 1917 року в Києві створено Спілку середньошкільної молоді, в яку вступило понад 2000 учнів. Одним із основних своїх завдань середньошкільники вважали боротьбу за введення та поширення програм з українських предметів. Такі товариства були створені і в інших містах України.

Важливою ділянкою діяльності молоді була допомога урядові у прове¬денні роз'яснювальної роботи серед народу, насамперед військових і селян. Учні роздавали листівки, в яких розповідалося про мету національного руху, вели розмови, пізніше — малювали афіші-заклики до колишніх вояків та молодих чоловіків, у яких закликали їх зголошуватися до українського війська. У серпні 1917 року в Києві відбулося Свято молоді, під час якого молодь присягнула бути вірною Україні та докласти всіх зусиль для відродження державності.

Вірність своїй присязі молодь довела вже в січні 1918 року, коли з Росії посунула Червона армія, щоб завоювати Україну. Без будь-якого вагання молодь відгукнулася на заклик уряду поповнити нечисленні ряди Україн¬ського війська. Учні старших класів II української гімназії імені Кирило-Мефодіївського Братства у повному складі вступили до Студентського куреня і взяли участь у бою під Крутами 29 січня, де полягли геройською смертю.

Учні інших середніх шкіл допомагали українським військам у Києві, де, через кілька днів після проголошення незалежності, вибухнуло більшо¬вицьке повстання проти уряду. Хлопці розносили вістки у військових частинах, а дівчата допомагали санітаркам, що опікувалися пораненими вояками.

[[{{ns:image}}:Sandormoh.jpg|thumb|"Убієнним синам України" - хрест в урочищі Сандормох (Карелія), місці де знайшли спочинок члени СВУ-СУМ|left]]

Товариства середньошкільників змушені були припинити діяльність, коли Україну захопили більшовики. Ворог відразу ж взявся до морального розкладу молоді, до використання її в придушенні національних ідей та релігії. Нагальною стала потреба боротьби за душу української молоді. Свого часу керівник Спілки Української Молоді Микола Павлушков у своїх свідченнях навів цікаві думки академіка Сергія Єфремова щодо оцінки тогочасного молодого покоління: "Дивлячись на наше сучасне покоління, теперішню молодь, Єфремов вважав, що з неї доброго громадянству нічого сподіватися не можна. За поодинокими випадками, все то є некультурна, неосвічена маса, незвична ні до чого доброго й покірна лише брутальній силі. Комсомол — то було для нього найсправжнісіньке болото, на якому пишним цвітом процвітали підлість, зрадництво, безпринципова тупість і в кращому випадкові тільки кар’єризм та фанатична відданість большевизмові."

Провід Київської Спілки середньошкільної молоді складався насамперед із учнів І Української гімназії ім. Тараса Шевченка.
Українські гімназії почали створюватися в Києві з літа 1917 року на противагу більшості російськомовних, вчителі яких чинили спротив введенню української мови та українських предметів. Гімназія ім. Тараса Шевченка. Першим директором її був відомий український діяч Петро Холодний, а після того, коли він виїхав на еміграцію, його місце заступив Володимир Дурдуківський, визначний український педагог і науковий співробітник Всеукраїнської Академії Наук.

Керівника школи В. Дурдуківського непокоїла доля "його дітей", як він завжди звав своїх учнів. Він вважав, що всі вони недосить підготовані до життя й можуть в ньому розгубитися, піддатися негативному впливу збільшовичених, русифікованих вищих шкіл та комсомолу. Це йому дало думку, про заснування ТЄЗ (Товариство Єднання й Згоди).

Отож, у '''травні 1923 року, за порадою Володимира Дурдуківського, група випускників створила об'єднання під назвою "Товариство Єдності і Згоди".''' Товариство об'єднало близько 60 осіб. Тоді ж відбулися організаційні збори, складено статут. Праця ТЄЗ провадилася в такий спосіб: збиралося воно регулярно, 11 числа щомісяця в приміщенні школи. На чолі товариства стояло обране бюро, що складалося з 5 осіб. Бюро збиралося щотижня. На чолі ТЄЗ протягом 1923-24 рр. були: почесний голова — Володимир Дурдуківський, дійсним голова — Сава Малашук, секретар — Микола Павлушков, скарбник — Борис Матушівський; Наталія Сабко й Вітя Мазуренко — члени. Крім того було 5 кандидатів. Крім В. Дурдуківського на почесних членів було обрано увесь педагогічний персонал школи.

Крім того існували гуртки. В. Дурдуківський вів драматичний гурток. На цей гурток приходила частина тезівців, більше зацікавлених гуманітарними науками і прихильників літератури. Наголос робився на всесвітню класичну літературу. Дурдуківський читав твори Шекспіра й Шілера, Гофмана, Ібсена та інших. Існував також гурток літературний, до якого був запрошений академік Сергій Єфремов, щоб він, як знавець літератури, ознайомив тезівців з деякими, більш визначними, загальноєвропейськими творами літератури. Історично-філософський гурток провадив Йосип Гермайзе, відомий громадський діяч і професор Інституту Народної Освіти. Тут не раз проходили гарячі дискусії на політичні теми — частина учасників була марксистських поглядів. Влаштовувались також екскурсії пам'ятними місцями України.

1 червня 1924 р. мали відбутися загальні збори ТЄЗ, що повинні були обрати склад нового бюро. Мав бути зібраний весь випуск Шевченківської школи. Перед тим сталася несподівана річ. Член бюро ТЄЗ Вітя Мазуренко, яка вчилася на педагогічних курсах ім. Грінченка, повідомила М. Павлушкова, що в той час, коли відбувалася перевірка складу студентів цього технікуму й дійшла черга до неї, член комісії запитав її: "Ви член бюро ТЄЗу, а чи знаєте, що таке ТЄЗ? Напевно знаєте, що це організація, яка поставила собі за мету боротися з комсомолом?.."

Негайно були скликані збори розширеного бюро ТЄЗу в домі Павлушкова, де були присутні Дурдуківський, Гермайзе та Єфремов. На цих зборах було поставлене питання, про небезпечне становище організації, що організація фактично нелегальна й за це може потерпіти в першу чергу сама школа, яка дозволила в своєму приміщенні осісти такій організації. Бюро ухвалило, що на загальних зборах, які мають відбутися 1 червня, потрібно негайно ліквідувати ТЄЗ. Ця постанова була прийнята, але поруч з цим висловлювалися побажання, щоб члени ТЄЗу не поривали зв'язок поміж собою, а утворили б якусь нову організацію у вужчих колах.
1 червня відбулося ліквідаційне засідання. Щоб підтримувати зв'язок між членами, було обране тимчасове бюро у складі 3-ох осіб. Тєзівці продовжували збиратися 1-2 рази на рік, востаннє — в лютому 1927 року під час святкування десятирічного ювілею Шевченківської гімназії. Цю зустріч, на яку з'їхалося багато колишніх випускників з різних міст України, використав, до речі, Микола Павлушков для поширення СУМ, яка існувала вже два роки.

Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди

2008-06-03T14:13:46Z

92.112.55.183:

Події 1917-1920 років, коли український народ використав повалення російської монархії для побудови своєї державності, а відтак став до збройної боротьби на її захист, не проходили без помітної участі молоді. Цьому свідченням є слова сучасника: "Віддало українське студентство українській національній революції всі свої сили; студента-українця можна було побачити скрізь: він усюди навчав, пояснював, організовував, провадив".

Дуже активними були учні середніх шкіл. Ще в червні 1917 року в Києві створено Спілку середньошкільної молоді, в яку вступило понад 2000 учнів. Одним із основних своїх завдань середньошкільники вважали боротьбу за введення та поширення програм з українських предметів. Такі товариства були створені і в інших містах України.

Важливою ділянкою діяльності молоді була допомога урядові у прове¬денні роз'яснювальної роботи серед народу, насамперед військових і селян. Учні роздавали листівки, в яких розповідалося про мету національного руху, вели розмови, пізніше — малювали афіші-заклики до колишніх вояків та молодих чоловіків, у яких закликали їх зголошуватися до українського війська. У серпні 1917 року в Києві відбулося Свято молоді, під час якого молодь присягнула бути вірною Україні та докласти всіх зусиль для відродження державності.

Вірність своїй присязі молодь довела вже в січні 1918 року, коли з Росії посунула Червона армія, щоб завоювати Україну. Без будь-якого вагання молодь відгукнулася на заклик уряду поповнити нечисленні ряди Україн¬ського війська. Учні старших класів II української гімназії імені Кирило-Мефодіївського Братства у повному складі вступили до Студентського куреня і взяли участь у бою під Крутами 29 січня, де полягли геройською смертю.

Учні інших середніх шкіл допомагали українським військам у Києві, де, через кілька днів після проголошення незалежності, вибухнуло більшо¬вицьке повстання проти уряду. Хлопці розносили вістки у військових части¬нах, а дівчата допомагали санітаркам, що опікувалися пораненими вояками.

[[{{ns:image}}:Sandormoh.jpg|thumb|"Убієнним синам України" - хрест в урочищі Сандормох (Карелія), місці де знайшли спочинок члени СВУ-СУМ|left]]

Товариства середньошкільників змушені були припинити діяльність, коли Україну захопили більшовики. Ворог відразу ж взявся до морального розкладу молоді, до використання її в придушенні національних ідей та релігії. Нагальною стала потреба боротьби за душу української молоді. Свого часу керівник Спілки Української Молоді Микола Павлушков у своїх свідченнях навів цікаві думки академіка Сергія Єфремова щодо оцінки тогочасного молодого покоління: "Дивлячись на наше сучасне покоління, теперішню молодь, Єфремов вважав, що з неї доброго громадянству нічого сподіватися не можна. За поодинокими випадками, все то є некультурна, неосвічена маса, незвична ні до чого доброго й покірна лише брутальній силі. Комсомол — то було для нього найсправжнісіньке болото, на якому пишним цвітом процвітали підлість, зрадництво, безпринципова тупість і в кращому випадкові тільки кар’єризм та фанатична відданість большевизмові."

Провід Київської Спілки середньошкільної молоді складався насамперед із учнів І Української гімназії ім. Тараса Шевченка.
Українські гімназії почали створюватися в Києві з літа 1917 року на противагу більшості російськомовних, вчителі яких чинили спротив введенню української мови та українських предметів. Гімназія ім. Тараса Шевченка. Першим директором її був відомий український діяч Петро Холодний, а після того, коли він виїхав на еміграцію, його місце заступив Володимир Дурдуківський, визначний український педагог і науковий співробітник Всеукраїнської Академії Наук.

Керівника школи В. Дурдуківського непокоїла доля "його дітей", як він завжди звав своїх учнів. Він вважав, що всі вони недосить підготовані до життя й можуть в ньому розгубитися, піддатися негативному впливу збільшовичених, русифікованих вищих шкіл та комсомолу. Це йому дало думку, про заснування ТЄЗ (Товариство Єднання й Згоди).

Отож, у '''травні 1923 року, за порадою Володимира Дурдуківського, група випускників створила об'єднання під назвою "Товариство Єдності і Згоди".''' Товариство об'єднало близько 60 осіб. Тоді ж відбулися організаційні збори, складено статут. Праця ТЄЗ провадилася в такий спосіб: збиралося воно регулярно, 11 числа щомісяця в приміщенні школи. На чолі товариства стояло обране бюро, що складалося з 5 осіб. Бюро збиралося щотижня. На чолі ТЄЗ протягом 1923-24 рр. були: почесний голова — Володимир Дурдуківський, дійсним голова — Сава Малашук, секретар — Микола Павлушков, скарбник — Борис Матушівський; Наталія Сабко й Вітя Мазуренко — члени. Крім того було 5 кандидатів. Крім В. Дурдуківського на почесних членів було обрано увесь педагогічний персонал школи.

Крім того існували гуртки. В. Дурдуківський вів драматичний гурток. На цей гурток приходила частина тезівців, більше зацікавлених гуманітарними науками і прихильників літератури. Наголос робився на всесвітню класичну літературу. Дурдуківський читав твори Шекспіра й Шілера, Гофмана, Ібсена та інших. Існував також гурток літературний, до якого був запрошений академік Сергій Єфремов, щоб він, як знавець літератури, ознайомив тезівців з деякими, більш визначними, загальноєвропейськими творами літератури. Історично-філософський гурток провадив Йосип Гермайзе, відомий громадський діяч і професор Інституту Народної Освіти. Тут не раз проходили гарячі дискусії на політичні теми — частина учасників була марксистських поглядів. Влаштовувались також екскурсії пам'ятними місцями України.

1 червня 1924 р. мали відбутися загальні збори ТЄЗ, що повинні були обрати склад нового бюро. Мав бути зібраний весь випуск Шевченківської школи. Перед тим сталася несподівана річ. Член бюро ТЄЗ Вітя Мазуренко, яка вчилася на педагогічних курсах ім. Грінченка, повідомила М. Павлушкова, що в той час, коли відбувалася перевірка складу студентів цього технікуму й дійшла черга до неї, член комісії запитав її: "Ви член бюро ТЄЗу, а чи знаєте, що таке ТЄЗ? Напевно знаєте, що це організація, яка поставила собі за мету боротися з комсомолом?.."

Негайно були скликані збори розширеного бюро ТЄЗу в домі Павлушкова, де були присутні Дурдуківський, Гермайзе та Єфремов. На цих зборах було поставлене питання, про небезпечне становище організації, що ор¬ганізація фактично нелегальна й за це може потерпіти в першу чергу сама школа, яка до¬зволила в своєму приміщенні осісти такій організації. Бюро ухвалило, що на загальних зборах, які мають відбутися 1 червня, потріб¬но негайно ліквідувати ТЄЗ. Ця постанова була прийнята, але поруч з цим висловлювалися побажання, щоб члени ТЄЗу не порива¬ли зв'язок поміж собою, а утворили б якусь нову організацію у вужчих колах.
1 червня відбулося ліквідаційне засідання. Щоб підтримувати зв'язок між членами, було обране тимчасове бюро у складі 3-ох осіб. Тєзівці продовжували збиратися 1-2 рази на рік, востаннє — в лютому 1927 року під час святкування десятирічного ювілею Шевченківської гімназії. Цю зустріч, на яку з'їхалося багато колишніх випускників з різних міст України, використав, до речі, Микола Павлушков для поширення СУМ, яка існувала вже два роки.

Основні постаті СУМ 1925-1930рр.

2008-06-03T14:07:13Z

92.112.55.183:

[[{{ns:image}}:Pavlushkov.jpg|thumb|Микола Павлушков|left]]

'''МИКОЛА ПАВЛУШКОВ''' народився 1903 р. в місті Тулі в Росії. Батько, Петро Павлушков, був за походженням росіянин, учителював. В 1921 р. став священиком, а 1922 р. був заарештований "за контрреволюцію" й засланий на три роки. Мати - українка – родичка С. Єфремова та В. Дурдуківського, яким сам Микола приходився небожем.

В зв'язку з тяжким матеріальним становищем родини, Микола Павлушков у 1921 р. переїздить на постійне проживання до Києва й оселюється в одному будинку зі своїми дядьками. З цього часу попадає під їх шляхетний вплив, бо до того часу, як він і сам признавався, навіть "українську мову знав не зовсім добре".

Після, року життя з дядьками, восени 1922 р. вступив до Шевченківської школи до останнього класу цієї трудової школи-семирічки. Весною 1923 р. закінчив її. З утворенням ТЄЗу, в цьому ж році, став його секретарем. З 1924 р. проводить підготовку для організації майбутнього СУМу і стає його керівником.

Після закінчення шевченківської школи, Павлушков вступив до Ветеринарного Інституту, але там вчився недовго, тому що більше цікавився гуманітарними науками й перейшов до Інституту Народної Освіти, який майже закінчив (був заарештований 1929 р., за 1,5 тижня до закінчення). Водночас працював в Академії Наук в Комісії для вивчення українських громадських течій. Написав наукову працю про заслання П. Куліша. Мріяв написати працю про історію школи в Україні.

В СУМі виявив себе як чудовий організатор. Користувався великим авторитетом серед усіх, без винятку, сумівців. За політичним переконанням був прихильником гетьманату, але гетьманат він хотів бачити у вигляді твердої диктатури. Це зайвий раз говорить про здорову державницьку атмосферу в СУМі, де більшість становили прихильники Народної Республіки. Павлушков, разом з усіма своїми друзями, ставив у СУМі одну мету — бачити Україну незалежною.

Розстріляний 3 листопада 1937 року в соловецькому таборі на "честь" 20-річчя Жовтневої революції.

'''БОРИС МАТУШІВСЬКИЙ''' народився 1907 р. в Києві, в родині відомого українського громадського й політичного діяча Ф. Матушівського. Батько помер в 1919 р. Мати була лікарем.

Вчився в Шевченківській школі й закінчив її в 1923 р. разом з Павлушковим. Був у ТЄЗі скарбником. В Центральному Бюро СУМ вів теж фінансові справи. Член Центрального Бюро СУМ з дня заснування до ліквідації. На день арешту був студентом Інституту Народної Освіти. Його в СУМі найбільше цінив Павлушков. За політичними поглядами - прихильник Народної Республіки.

'''ВОЛОДИМИР ДУРДУКІВСЬКИЙ''' (нар. 1874), педагог, за УНР директор 1 укр. гімназії їм. Шевченка в Києві (за радянського часу —1 трудової школи). Саме в цій школі зародилось ТЄЗ, а згодом і СУМ. Дурдуківський був одним із організаторів цих рухів.

Також він був керівником Науково-педагогічної Комісії ВУАН (ліквідована 1930); один з засновників видавництва "Вік"; писав на педагогічні теми в київський журнал "Світло" (1910-14), "Вільна Українська Школа" (1917-20) та в "Працях Наук.-пед. Комісії при ВУАН"; редактор збірника "З практики трудової школи".

1930 засуджений в процесі СВУ на 8 р. ув'язнення, незабаром звільнений, але за "єжовщини" заарештований знову. З того часу доля невідома.

[[{{ns:image}}:Jefremov.jpg|thumb|Сергій Єфремов|right]]

'''СЕРГІЙ ЄФРЕМОВ''' народився 6 (19) жовтня 1876 у селі Пальчик Звенигородського повіту Київської губернії в родині священика. Початкову освіту він дістав в Уманській бурсі та Київській духовній семінарії. Продовжив навчання у Київському університеті. Проте після закінчення юридичного факультету Сергій Єфремов працював виключно як літературознавець. Зі студентських років Сергій Єфремов був членом українських політичних організацій. Коли у 1905 році виникла Українська демократично-радикальна партія, С. Єфремов став одним з її керівників. Але у результаті поразки революції 1905-1907 років партія перейшла на нелегальне становище. Тоді С. Єфремов став ініціатором створення у 1908 році і одним з лідерів "Товариства українських прогресистів" (поступовців)(ТУП) - організації, що стояла на платформі конституційно-демократичного ладу і автономії України.
Ситуація, що склалася в Україні після Лютневої революції 1917 року, спонукала Сергія Єфремова до практичної реалізації його державницьких переконань. 4 березня 1917 року Рада ТУПу вирішила взяти на себе функції українського об'єднуючого центру. Так була створена Центральна Рада. 8 березня з'явилася відозва ТУПу, а 9 березня - відозва Центральної Ради "До українського народу". Автором обох був Сергій Єфремов. Він закликав підтримати новий громадський лад, об'єднуватися в політичні, економічні і культурні союзи, підтримувати українську пресу, готуватися до Установчих Зборів, які вирішать питання про автономію України.
На з’їзді ТУПу 25-26 березня Єфремов запропонував реорганізувати товариство в нову партію Союз автономістів-федералістів, у червні перейменовану в Українську партію соціалістів-федералістів. Головою партії став ініціатор її створення Сергій Єфремов.
С. Єфремов був одним з керівників Українського національного конгресу, що відбувся 5-7 квітня 1917 року. В ньому взяли участь близько 900 делегатів. Обрані з їх числа нові члени поповнили Центральну Раду, котра трансформувалася у представницький орган. Єфремов разом з Володимиром Винниченком став заступником голови ради Михайла Грушевського, а також увійшов до виконавчого комітету - Малої Ради.

Наприкінці травня 1917 року українська делегація, до складу якої входив Сергій Єфремов, вирушила до Петрограда на переговори щодо негайного надання Україні автономії. Представники Тимчасового уряду і Петроградської ради РСД відповіли на це, що вимога українців - це "ніж у спину революції". У відповідь Сергій Єфремов написав статтю "Шлях до Риму", в якій обстоював тезу, що українська інтелігенція разом з російською боролася за загальне визволення, але якщо для російської інтелігенції достатньо було визволення економічного, політичного і соціального, то для української визволення було б неповним, якби гноблений український народ не дістав усіх прав як нація. У тому, на його думку, й полягала суть справи, що революція не зблизила українську й російську демократію, а розвела їх і створила цілу низку непорозумінь і докорів.

З 15 червня до кінця серпня Єфремов виконував функції генерального секретаря з міжнаціональних справ. Надалі державних постів не обіймав, а залишався головою УПСФ, що складалася здебільшого з представників інтелігенції, учасників дореволюційного національного руху.

Сергій Єфремов одним із перших побачив соціально-політичну суть більшовизму і мав сміливість публічно говорити про це у пресі. Ось як він обґрунтував свою позицію: "Може, з мого боку просто несправедлива та відраза, яку почуваю до цих "героїв часу". Але коли перед мене стають брехня, провокація, хвастовитість, пошлість, які становлять головні риси більшовицької системи - то відповідь одну можу дати: не приймаю системи, на брехні й провокації, на світовому дурисвітстві заснованої..."

З жовтня 1917 р. головною ідеєю Єфремова стає створення "єдиного національного фронту" проти більшовиків. У них він вбачав головну небезпеку для української справи.

За часів радянської влади в Україні Сергій Єфремов став ініціатором створення спершу антирадянської організації "Братерство Української Державності", метою якої були здобуття і оборона незалежності України. Пізніше, усвідомивши неможливість фізичної боротьби з комуністичним режимом, Єфремов ініціював створення у 1926 р. Спілки Визволення України, яка робила ставку на духовний спротив існуючій тоталітарній системі і діяла шляхом поширення ідей незалежності України. Практичним завданням Спілки було всіма засобами підносити різні ділянки українського культурного і господарського життя, виховувати свідомих, ідеологічно витриманих борців за національну державу.

Поряд з громадсько-політичною діяльністю С.Єфремов не полишав наукової праці. Він багато зробив для організації роботи Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), був обраний академіком, а потім і віце-президентом ВУАН. Єфремов не став прихильником радянської влади, просто примирився з її існуванням, проте своїх поглядів не змінив.

Велика популярність Сергія Єфремова у широких колах українського суспільства здобула йому славу "сумління України". Більшовикам дуже хотілося залучити таку шановану й авторитетну людину на свій бік, проте Сергій Єфремов рішуче відкидав будь-які пропозиції про ідейну співпрацю.

У 1929 році Сергія Єфремова заарештували як голову Спілки Визволення України. На процесі над СВУ він так пояснював свою позицію: "Українська інтелігенція не могла не бути у конфлікті з тими, що стояли на грунті жовтня й творили пролетарську державу. Конфлікт цей, починаючи з перших днів революції, завжди був дуже гострий, але поразка була на нашому боці. Ми не хотіли визнавати себе за переможених, не вважали боротьбу за скінчену. Отже, вирішили працювати. підготовляючи маси, щоб слушного часу вибороти наші права".

Сергія Єфремова засудили на смертну кару, яку замінили 10-річним ув'язненням. Він помер у місцях ув'язнення у 1939 році. Через 50 років, у 1989, його було реабілітовано.

Основні постаті СУМ 1925-1930рр.

2008-06-03T14:01:18Z

92.112.55.183: Нова сторінка: left '''МИКОЛА ПАВЛУШКОВ''' народився 1903 р. в місті Тулі в Р...

[[{{ns:image}}:Pavlushkov.jpg|thumb|Микола Павлушков|left]]

'''МИКОЛА ПАВЛУШКОВ''' народився 1903 р. в місті Тулі в Росії. Батько, Петро Павлушков, був за походженням росіянин, учителював. В 1921 р. став священиком, а 1922 р. був заарештований "за контрреволюцію" й засланий на три роки. Мати - українка – родичка С. Єфремова та В. Дурдуківського, яким сам Микола приходився небожем.

В зв'язку з тяжким матеріальним становищем родини, Микола Павлушков у 1921 р. переїздить на постійне проживання до Києва й оселюється в одному будинку зі своїми дядьками. З цього часу попадає під їх шляхетний вплив, бо до того часу, як він і сам признавався, навіть "українську мову знав не зовсім добре".

Після, року життя з дядьками, восени 1922 р. вступив до Шевченківської школи до останнього класу цієї трудової школи-семирічки. Весною 1923 р. закінчив її. З утворенням ТЄЗу, в цьому ж році, став його секретарем. З 1924 р. проводить підготовку для організації майбутнього СУМу і стає його керівником.

Після закінчення шевченківської школи, Павлушков вступив до Ветеринарного Інституту, але там вчився недовго, тому що більше цікавився гуманітарними науками й перейшов до Інституту Народної Освіти, який майже закінчив (був заарештований 1929 р., за 1,5 тижня до закінчення). Водночас працював в Академії Наук в Комісії для вивчення українських громадських течій. Написав наукову працю про заслання П. Куліша. Мріяв написати працю про історію школи в Україні.

В СУМі виявив себе як чудовий організатор. Користувався великим авторитетом серед усіх, без винятку, сумівців. За політичним переконанням був прихильником гетьманату, але гетьманат він хотів бачити у вигляді твердої диктатури. Це зайвий раз говорить про здорову державницьку атмосферу в СУМі, де більшість становили прихильники Народної Республіки. Павлушков, разом з усіма своїми друзями, ставив у СУМі одну мету — бачити Україну незалежною.

Розстріляний 3 листопада 1937 року в соловецькому таборі на "честь" 20-річчя Жовтневої революції.

'''БОРИС МАТУШІВСЬКИЙ''' народився 1907 р. в Києві, в родині відомого українського громадського й політичного діяча Ф. Матушівського. Батько помер в 1919 р. Мати була лікарем.

Вчився в Шевченківській школі й закінчив її в 1923 р. разом з Павлушковим. Був у ТЄЗі скарбником. В Центральному Бюро СУМ вів теж фінансові справи. Член Центрального Бюро СУМ з дня заснування до ліквідації. На день арешту був студентом Інституту Народної Освіти. Його в СУМі найбільше цінив Павлушков. За політичними поглядами - прихильник Народної Республіки.

'''Дурдуківський Володимир''' (нар. 1874), педагог, за УНР директор 1 укр. гімназії їм. Шевченка в Києві (за радянського часу —1 трудової школи). Саме в цій школі зародилось ТЄЗ, а згодом і СУМ. Дурдуківський був одним із організаторів цих рухів.

Також він був керівником Науково-педагогічної Комісії ВУАН (ліквідована 1930); один з засновників видавництва "Вік"; писав на педагогічні теми в київський журнал "Світло" (1910-14), "Вільна Українська Школа" (1917-20) та в "Працях Наук.-пед. Комісії при ВУАН"; редактор збірника "З практики трудової школи".

1930 засуджений в процесі СВУ на 8 р. ув'язнення, незабаром звільнений, але за "єжовщини" заарештований знову. З того часу доля невідома.

'''Сергій Єфремов''' народився 6 (19) жовтня 1876 у селі Пальчик Звенигородського повіту Київської губернії в родині священика. Початкову освіту він дістав в Уманській бурсі та Київській духовній семінарії. Продовжив навчання у Київському університеті. Проте після закінчення юридичного факультету Сергій Єфремов працював виключно як літературознавець. Зі студентських років Сергій Єфремов був членом українських політичних організацій. Коли у 1905 році виникла Українська демократично-радикальна партія, С. Єфремов став одним з її керівників. Але у результаті поразки революції 1905-1907 років партія перейшла на нелегальне становище. Тоді С. Єфремов став ініціатором створення у 1908 році і одним з лідерів "Товариства українських прогресистів" (ТУП) - організації, що стояла на платформі конституційно-демократичного ладу і автономії України.
Ситуація, що склалася в Україні після Лютневої революції 1917 року, спонукала Сергія Єфремова до практичної реалізації його державницьких переконань. 4 березня 1917 року Рада ТУПу вирішила взяти на себе функції українського об'єднуючого центру. Так була створена Центральна Рада. 8 березня з'явилася відозва ТУПу, а 9 березня - відозва Центральної Ради "До українського народу". Автором обох був Сергій Єфремов. Він закликав підтримати новий громадський лад, об'єднуватися в політичні, економічні і культурні союзи, підтримувати українську пресу, готуватися до Установчих Зборів, які вирішать питання про автономію України.
На з’їзді ТУПу 25-26 березня Єфремов запропонував реорганізувати товариство в нову партію Союз автономістів-федералістів, у червні перейменовану в Українську партію соціалістів-федералістів. Головою партії став ініціатор її створення Сергій Єфремов.
С. Єфремов був одним з керівників Українського національного конгресу, що відбувся 5-7 квітня 1917 року. В ньому взяли участь близько 900 делегатів. Обрані з їх числа нові члени поповнили Центральну Раду, котра трансформувалася у представницький орган. Єфремов разом з Володимиром Винниченком став заступником голови ради Михайла Грушевського, а також увійшов до виконавчого комітету - Малої Ради.
Наприкінці травня 1917 року українська делегація, до складу якої входив Сергій Єфремов, вирушила до Петрограда на переговори щодо негайного надання Україні автономії. Представники Тимчасового уряду і Петроградської ради РСД відповіли на це, що вимога українців - це "ніж у спину революції". У відповідь Сергій Єфремов написав статтю "Шлях до Риму", в якій обстоював тезу, що українська інтелігенція разом з російською боролася за загальне визволення, але якщо для російської інтелігенції достатньо було визволення економічного, політичного і соціального, то для української визволення було б неповним, якби гноблений український народ не дістав усіх прав як нація. У тому, на його думку, й полягала суть справи, що революція не зблизила українську й російську демократію, а розвела їх і створила цілу низку непорозумінь і докорів.
З 15 червня до кінця серпня Єфремов виконував функції генерального секретаря з міжнаціональних справ. Надалі державних постів не обіймав, а залишався головою УПСФ, що складалася здебільшого з представників інтелігенції, учасників дореволюційного національного руху.
Сергій Єфремов одним із перших побачив соціально-політичну суть більшовизму і мав сміливість публічно говорити про це у пресі. Ось як він обґрунтував свою позицію: "Може, з мого боку просто несправедлива та відраза, яку почуваю до цих "героїв часу". Але коли перед мене стають брехня, провокація, хвастовитість, пошлість, які становлять головні риси більшовицької системи - то відповідь одну можу дати: не приймаю системи, на брехні й провокації, на світовому дурисвітстві заснованої..."
З жовтня 1917 р. головною ідеєю Єфремова стає створення "єдиного національного фронту" проти більшовиків. У них він вбачав головну небезпеку для української справи.
За часів радянської влади в Україні Сергій Єфремов став ініціатором створення спершу антирадянської організації "Братерство Української Державності", метою якої були здобуття і оборона незалежності України. Пізніше, усвідомивши неможливість фізичної боротьби з комуністичним режимом, Єфремов ініціював створення у 1926 р. Спілки Визволення України, яка робила ставку на духовний спротив існуючій тоталітарній системі і діяла шляхом поширення ідей незалежності України. Практичним завданням Спілки було всіма засобами підносити різні ділянки українського культурного і господарського життя, виховувати свідомих, ідеологічно витриманих борців за національну державу.
Поряд з громадсько-політичною діяльністю С.Єфремов не полишав наукової праці. Він багато зробив для організації роботи Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), був обраний академіком, а потім і віце-президентом ВУАН. Єфремов не став прихильником радянської влади, просто примирився з її існуванням, проте своїх поглядів не змінив.
Велика популярність Сергія Єфремова у широких колах українського суспільства здобула йому славу «сумління України». Більшовикам дуже хотілося залучити таку шановану й авторитетну людину на свій бік, проте Сергій Єфремов рішуче відкидав будь-які пропозиції про ідейну співпрацю.
У 1929 році Сергія Єфремова заарештували як голову Спілки Визволення України. На процесі над СВУ він так пояснював свою позицію: "Українська інтелігенція не могла не бути у конфлікті з тими, що стояли на грунті жовтня й творили пролетарську державу. Конфлікт цей, починаючи з перших днів революції, завжди був дуже гострий, але поразка була на нашому боці. Ми не хотіли визнавати себе за переможених, не вважали боротьбу за скінчену. Отже, вирішили працювати. підготовляючи маси, щоб слушного часу вибороти наші права".
Сергія Єфремова засудили на смертну кару, яку замінили 10-річним ув'язненням. Він помер у місцях ув'язнення у 1939 році. Через 50 років, у 1989, його було реабілітовано.