CYMwiki - Внесок користувача [uk]

Заснування і діяльність СУМу

2008-06-07T12:38:15Z

92.112.12.80:

Інформація про створення та діяльність Спілки Української Молоді, якою володіємо, взята зі спогадів рідних та друзів засновників СУМ (насамперед сестри Миколи Павлушкова, Наталії), стенографічного запису судового процесу проти СВУ-СУМ у 1930 році та спогадів людей, які брали участь у підпільних гуртках СУМ або про існування яких їм було відомо.

В літературі про СВУ-СУМ інколи зустрічаються думки про сфабрикованість цієї справи більшовицькою агентурою, яка хотіла мати привід для знищення патріотичної інтелігенції та молоді. Свідчення сучасників, натомість, твердять, що в 20-х роках в Україні існувало широке коло патріотів, які непримиренно ставились до більшовицької окупації і об'єднувалися з метою захисту нації перед підступним наступом ворога на українську духовність. Звичайно, не можна беззастережно сприймати всі заяви, зроблені підсудними на харківському процесі. Деякі були зроблені під тиском тортур, інші — з метою дезінформації ворога.

СУМ, безперечно, існувала, і цього не заперечують навіть ті автори, які ставлять під сумнів існування СВУ. Це підтвердив Борис Матушевський, один із засновників СУМ, який помер у 1977 році в Києві, незадовго до того, як стало відомо, що він збирається писати спогади про ті події…

[[{{ns:image}}:Dzvinycya_Sofija.jpg|left]]

Задум створення СУМ виник у ході розмов Миколи Павлушкова зі своїм шкільним учителем Володимиром Дурдуківським та професором Сергієм Єфремовим, в домі якого вони із сестрою Наталею виховувались після смерті батька.

Безпосереднє здійснення цього задуму прийняв на себе Микола Павлушков, з допомогою С. Єфремова та В. Дурдуківського. На допомогу собі Павлушков запросив Бориса Матушівського, а крім того ще Діодора Бобиря, Григорія Слободяника та Петра Нечипайла. Перша зустріч молодих патріотів, членів майбутньої підпільної організації, відбулася у кінці травня 1925 року Так було утворено Центральне Бюро СУМу. Під час цієї зустрічі було вирішено ряд засадничих та організаційних питань:

1. СУМ стане розгалуженою підпільною організацією, яка об'єднуватиме усіх молодих патріотів, що визнають ідею самостійності України та готові боротися за цю справу. Ця боротьба має завершитися національною революцією проти комуністичного панування в Україні.

2. З метою строгої конспірації створювати СУМ за системою "п'ятірок". За цією системою, кожен сумівець, що входить до першої п'ятірки, має організувати групу з п'яти нових членів, які б не знали нікого поза своїм колом.

3. Навіть у своїх п'ятірках справжні імена сумівців має знати лише керівник, всі інші мусять працювати під псевдами.

4. Залучати до роботи лише тих молодих людей, що мають тверді політичні переконання та здатні до самостійної роботи в тяжких та небезпечних умовах підпілля.

5. Провідником організації стає Микола Павлушков; перша п'ятірка тимчасово виконує функції Центрального Бюро.

Завдання новоутвореного СУМу були окреслені в розмовах М. Павлушкова з C. Єфремовим та В. Дурдуківським. В одній з таких розмов, як він зазначав, Єфремов висловлювався, що вже час об'єднати українську молодь в нелегальну організацію "з метою підготування кадрів борців з радянським ладом та для поширювання ідей неминучої потреби відриву України від Росії".

Про майбутні завдання СУМу більш детально було сказано В. Дурдуківським: "Перше питання, яке належало розв'язати, було таке: що повинна уявляти з себе нова організація — чи нова окрема партія з суворо визначеною й детально розробленою програмою, чи вона буде широкою юнацькою організацією, яка має на меті об'єднати всіх юнаків-українців, що визнають потребу на ціонально-політичної самостійности України, що бажають і здатні боротися за цю самостійність з централістами большевиками. Щодо цього питання, то серед присутніх не було непогоджень, всі висловилися за те, що партійні рамці занадто вузькі для нової юнацької організації, яка має таке велике, таке широке завдання, як боротьба за самостійність України, що нова організація повинна бути в значній мірі юнацьким БУДом, себто повинна об'єднувати в собі всіх юнаків, незалежно від їхніх партійних спеціяльних переконань, об'єднувати виключно на ґрунті спільної боротьби за політичну самостійність України.

Основне завдання нової широкої юнацької організації ясне вже з попереднього: це є систематична, плянова боротьба з большевиками за самостійність України. Для досягнення цієї головної мети, для реалізації цього найважливішого завдання члени організації повинні, можливо, швидше поширювати організацію, притягти до неї якнайбільше відповідного юнацтва, повинні усякими способами аґітувати серед молоді і взагалі серед знайомих за самостійність України, повинні підривати радвладу, повинні самі готуватися до участи в можливій активній боротьбі з большевиками за самостійність України."

СУМ мала програму, опрацьовану в основному Миколою Павлушковим, що носила національно-демократичний характер. В ній говорилось, що СУМ бореться за встановлення в Україні демократичної республіки з парламентом та президентом, за забезпечення прав усіх громадян та за встановлення приватної власності.

Було розроблено Статут, який, за свідченням одного із членів центральної п'ятірки, включав такі положення:

1. Членом СУМ може бути кожний молодий українець, що підтримує програму організації.
2. Кожен сумівець повинен приєднати нових членів, організовуючи їх на засадах суворої конспірації за принципом п'ятірки.

3. Кожен сумівець повинен сплачувати членські внески.

4. До СУМ можуть вступати тільки юнаки, згідно з козацькою традицією на Січі, куди жінок не допускали.

Кожен сумівець мусив писягати в урочистій обстановці, що він залишиться в Спілці на все своє життя, а у випадку самостійного виходу зі Спілки або зради – застосовувалася найсуворіша кара, включно зі смертною карою.

Сумівці мали віддавати десяту частину свого заробітку на організаційні потреби: купівлю друкарського приладдя, паперу для листівок, поїздок в терен та для інших технічних справ.

У рядах СУМ панувала сувора конспірація. Кожного кандидата перевіряли двоє дійсних членів, спостерігаючи за його вчинками та поведінкою, проводячи з ним бесіди для вияснення політичних поглядів.

Щодо безпосередньої участ СУМу в майбутньому повстанні, то М. Павлушков вже на судовому процесі зазначав: "Проектувалося, що в разі війни чи повстання, наша молодь, як особливо надійний елемент, утворить з себе, не змішуючись з іншими формуваннями, цілком окрему частину, яка, перебуваючи в розпорядженні загального штабу, виконуватиме спеціяльні особливо відповідальні завдання. Це передбачено й певним пунктом статуту; погоджувався з цим зо мною в приватних розмовах і Єфремов. Про це ж було багато розмов та суперечок і між нами, членами СУМу, на зборах під час наших зустрічей. Так було вирішено, що наша частина оперуватиме в самому місті, в Києві." Це свідчення Павлушкова підтверджує вільність висловлювань в організації, широкі дискусії під час обговорення головних питань.

Кінець 1925 р. й початок 1926 р. пройшли у вербувальній праці. В ці часи до СУМу прийшли активні його учасники: Вадим Куреня, Михайло Бовкун, Юрій Виноградов та інші. Для нових членів провадилися заняття, де ознайомлювалися з національно-політичними питаннями, чимало виготовлювалося літератури й т. ін. Збори СУМу відбувалися в помешканнях Матушівського, Слободяника та в приміщенні Академії Наук (ВУАН), де працював Павлушков.

Через рік від початку діяльності СУМ перейшла від системи "п'ятірок" до системи гуртків, що засновувалися в освітніх закладах, на заводах, фабриках, по селах та у війську. Гурткова система давала можливість впливати на широкі кола молоді. Юнаків, що виявляли провідницькі риси, високу патріотичну свідомість та здатність до ведення нелегальної роботи, обирали до проводу гуртків, а згодом приймали в Спілку.

Одним з найважливіших відрізків діяльності СУМ був шкільний. Школа, в якій директором був В. Дурдуківський, проводила ідеологічну працю в напрямку, далекому від комунізму, хоч зовні мала вигляд звичайної радянської школи. Також в Чернігівській школі, де директором був проф. Г. Холодний, всі вчителі були ворогами влади і виховували дітей у націоналістичному дусі. Шкільна група виробила цілу систему поборювання радянської організації молоді – комсомолу.

Здійснювалися також регулярні поїздки по містах та селах України, нелегально читалися реферати на актуальні теми, організовувалися осередки, проводилася освітня робота серед старшого покоління. Наталія Павлушкова у своїх спогадах подає відомості, що брат особисто організував сумівські осередки в Донбасі та на Кубані. Робилися також спроби поширення СУМ на всі українські поселення на території Радянського Союзу.

Щодо релігійних справ, то Павлушков і Єфремов вважали, що релігія – це особиста справа кожної людини, але Церква як інститут повинна мати перевагу над іншими суспільними та громадськими установами і користуватися підтримкою держави. Немає сумніву, що широка діяльність, яку проводила організація, захопила також і церковне життя. Так, митрополлита УАПЦ Липківського, популярного у Наддніпрянщині, дивилися не лише як на представника найвищої церковної влади, духовного провідника, але й як на особу, яка стоїть на чолі українського самостійницького руху.

25 травня 1926 року у Парижі рукою більшовицького агента було вбито Симона Петлюру. СУМ стає активним агітатором цієї події серед українських громадян. Крім усної агітації, було поширено ряд ознайомлюючих творів, які написали члени СУМу (Павлушков, Матушівський), передруки з львівських видань (статті Д. Донцова, тощо) та інші. Під час панахиди С. Петлюрі (офіційно відправлялося за Іваном Франком), організованої УАПЦ в Софійському Соборі, СУМ організував поширення листівок в його пам'ять, які були кинуті після закінчення панахиди в натовп. Листівка починалася словами: "Люди, українці"... Далі йшло приблизно так: "Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки ж терпіти!..." Листівки такого ж змісту, уривки з промов, статей та листів Симона Петлюри розповсюджувались по вищих учбових закладах Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська.

Широкий відгомін цієї події змусив вжити заходів щодо більшої законспірованості сумівського центру. В червні 1926 р. СУМ була включена до СВУ(Союз Визволення України), як автономна одиниця, з дещо зміненим центральним бюром. Варто сказати, що складовою частино СВУ СУМ стала з самого початку існування СВУ, проте мала досить широку автономію. Про включення 1926 року Єфремов розповідав: "Виконуючи доручення організаційного зібрання, ми (я, Дурдуківський, Гермайзе) знову мали нараду з Павлушковим, розповіли йому про заснування СВУ, про пляни щодо організації молоді й запропонували поставити організацію молоді в тісні стосунки з організацією старших. Порадившися з товаришами, Павлушков заявив нам про згоду на нашу пропозицію і таким чином СУМ зробилась однією з складових частин СВУ, хоч і на трохи інших підставах, ніж звичайні гуртки нашої організації. Поділяючись так само на окремі гуртки, об'єднані коло центрального гуртка, СУМ становила ніби самостійну організацію, але в своїх вчинках мусіла все ж підлягати керівництву центрального органу СВУ."

Поруч зі самим центром СУМу та його гуртками існували, так би мовити, нижчі гуртки молоді, що не належали до організації, а були підготовчими до неї. Керівниками їх були переважно члени СВУ. За інформацією М. Павлушкова, в Києві існували такі гуртки:

1) гурток О. Гермайзе з студентів Інститтуту Народної Освіти, що регулярно збирався у нього для вивчення української історії;

2) гурток В. Чехівського (відомого діяча-благовісника УАПЦ) з колишніх учнів школи В. Дурдуківського, що збирався раз на місяць;

3) гурток Скороходька;

4) гурток Л. Скрипникової, де регулярно проводилися бесіди на національно-освітні теми.

Всі ці гуртки були засновані з метою об'єднати розпорошені молоді українські сили, дати їм певне національне виховання. Частина цієї молоді, з більш стійкими характерами, мала завербуватися безпосередньо до гуртків СВУ, з яких виходили організатори юнацтва. Решта ж по-старому лишалася в тих самих гуртках молоді, не будучи нічим формально зв'язаною, весь час перебуваючи під непомітним діянням своїх керівників-членів СВУ та своїх же товаришів із завербованих вже до складу молоді.
В лютому 1927 р. відбулося святкування 10-тирічного ювілею Шевченківської школи й 20-річчя педагогічної діяльности її керівника - В. Дурдуківського. На цю урочистість з'їхалося багато колишніх вихованців школи з різних міст України й це дало нову змогу СУМові зміцнити зв'язок київського сектору з численними периферійними гуртками. Протягом всього 1927 й наступного 1928 років ця ділянка праці СУМу розширюється.

Примусова колективізація, ведена окупантом в обставинах страшного терору, змусила СУМ перейти до відкритих дій. Члени СУМ Бендик, Крутько, Гризло, Горошко очолили селянські повстанські загони. До виступів проти більшовиків долучилися відділи Червоної Армії під проводом підпільників Кравця і Мостовенка. З багатьох сіл було вигнано або знищено комуністів, і лише після кривавих боїв більшовицьким військам вдалося придушити повстання. Відома доля одного з керівників повстання - Бендика. Його, після страшних тортур у катівнях ГПУ, було засуджено до розстрілу, але замість цього заслано на довгі роки до Сибіру. Дивом Бендику вдалося врятуватися, і під час Другої світової війни він повернувся до рідних країв, де приєднався до УПА і загинув у боротьбі за волю України.

Весною 1929 року Спілка Української Молоді припинила існування внаслідок арешту своїх членів та членів Спілки Визволення України.

За свідченням очевидців, СУМ була великою дієвою організацією, а її членство відігравало помітну роль у русі національного спротиву 30-х років на Україні.

Заснування і діяльність СУМу

2008-06-07T12:35:44Z

92.112.12.80:

Інформація про створення та діяльність Спілки Української Молоді, якою володіємо, взята зі спогадів рідних та друзів засновників СУМ (насамперед сестри Миколи Павлушкова, Наталії), стенографічного запису судового процесу проти СВУ-СУМ у 1930 році та спогадів людей, які брали участь у підпільних гуртках СУМ або про існування яких їм було відомо.

В літературі про СВУ-СУМ інколи зустрічаються думки про сфабрикованість цієї справи більшовицькою агентурою, яка хотіла мати привід для знищення патріотичної інтелігенції та молоді. Свідчення сучасників, натомість, твердять, що в 20-х роках в Україні існувало широке коло патріотів, які непримиренно ставились до більшовицької окупації і об'єднувалися з метою захисту нації перед підступним наступом ворога на українську духовність. Звичайно, не можна беззастережно сприймати всі заяви, зроблені підсудними на харківському процесі. Деякі були зроблені під тиском тортур, інші — з метою дезінформації ворога.

СУМ, безперечно, існувала, і цього не заперечують навіть ті автори, які ставлять під сумнів існування СВУ. Це підтвердив Борис Матушевський, один із засновників СУМ, який помер у 1977 році в Києві, незадовго до того, як стало відомо, що він збирається писати спогади про ті події…

Задум створення СУМ виник у ході розмов Миколи Павлушкова зі своїм шкільним учителем Володимиром Дурдуківським та професором Сергієм Єфремовим, в домі якого вони із сестрою Наталею виховувались після смерті батька.

Безпосереднє здійснення цього задуму прийняв на себе Микола Павлушков, з допомогою С. Єфремова та В. Дурдуківського. На допомогу собі Павлушков запросив Бориса Матушівського, а крім того ще Діодора Бобиря, Григорія Слободяника та Петра Нечипайла. Перша зустріч молодих патріотів, членів майбутньої підпільної організації, відбулася у кінці травня 1925 року Так було утворено Центральне Бюро СУМу. Під час цієї зустрічі було вирішено ряд засадничих та організаційних питань:

1. СУМ стане розгалуженою підпільною організацією, яка об'єднуватиме усіх молодих патріотів, що визнають ідею самостійності України та готові боротися за цю справу. Ця боротьба має завершитися національною революцією проти комуністичного панування в Україні.

2. З метою строгої конспірації створювати СУМ за системою "п'ятірок". За цією системою, кожен сумівець, що входить до першої п'ятірки, має організувати групу з п'яти нових членів, які б не знали нікого поза своїм колом.

3. Навіть у своїх п'ятірках справжні імена сумівців має знати лише керівник, всі інші мусять працювати під псевдами.

4. Залучати до роботи лише тих молодих людей, що мають тверді політичні переконання та здатні до самостійної роботи в тяжких та небезпечних умовах підпілля.

5. Провідником організації стає Микола Павлушков; перша п'ятірка тимчасово виконує функції Центрального Бюро.

Завдання новоутвореного СУМу були окреслені в розмовах М. Павлушкова з C. Єфремовим та В. Дурдуківським. В одній з таких розмов, як він зазначав, Єфремов висловлювався, що вже час об'єднати українську молодь в нелегальну організацію "з метою підготування кадрів борців з радянським ладом та для поширювання ідей неминучої потреби відриву України від Росії".

Про майбутні завдання СУМу більш детально було сказано В. Дурдуківським: "Перше питання, яке належало розв'язати, було таке: що повинна уявляти з себе нова організація — чи нова окрема партія з суворо визначеною й детально розробленою програмою, чи вона буде широкою юнацькою організацією, яка має на меті об'єднати всіх юнаків-українців, що визнають потребу на ціонально-політичної самостійности України, що бажають і здатні боротися за цю самостійність з централістами большевиками. Щодо цього питання, то серед присутніх не було непогоджень, всі висловилися за те, що партійні рамці занадто вузькі для нової юнацької організації, яка має таке велике, таке широке завдання, як боротьба за самостійність України, що нова організація повинна бути в значній мірі юнацьким БУДом, себто повинна об'єднувати в собі всіх юнаків, незалежно від їхніх партійних спеціяльних переконань, об'єднувати виключно на ґрунті спільної боротьби за політичну самостійність України.

Основне завдання нової широкої юнацької організації ясне вже з попереднього: це є систематична, плянова боротьба з большевиками за самостійність України. Для досягнення цієї головної мети, для реалізації цього найважливішого завдання члени організації повинні, можливо, швидше поширювати організацію, притягти до неї якнайбільше відповідного юнацтва, повинні усякими способами аґітувати серед молоді і взагалі серед знайомих за самостійність України, повинні підривати радвладу, повинні самі готуватися до участи в можливій активній боротьбі з большевиками за самостійність України."

СУМ мала програму, опрацьовану в основному Миколою Павлушковим, що носила національно-демократичний характер. В ній говорилось, що СУМ бореться за встановлення в Україні демократичної республіки з парламентом та президентом, за забезпечення прав усіх громадян та за встановлення приватної власності.

Було розроблено Статут, який, за свідченням одного із членів центральної п'ятірки, включав такі положення:

1. Членом СУМ може бути кожний молодий українець, що підтримує програму організації.
2. Кожен сумівець повинен приєднати нових членів, організовуючи їх на засадах суворої конспірації за принципом п'ятірки.

3. Кожен сумівець повинен сплачувати членські внески.

4. До СУМ можуть вступати тільки юнаки, згідно з козацькою традицією на Січі, куди жінок не допускали.

Кожен сумівець мусив писягати в урочистій обстановці, що він залишиться в Спілці на все своє життя, а у випадку самостійного виходу зі Спілки або зради – застосовувалася найсуворіша кара, включно зі смертною карою.

Сумівці мали віддавати десяту частину свого заробітку на організаційні потреби: купівлю друкарського приладдя, паперу для листівок, поїздок в терен та для інших технічних справ.

У рядах СУМ панувала сувора конспірація. Кожного кандидата перевіряли двоє дійсних членів, спостерігаючи за його вчинками та поведінкою, проводячи з ним бесіди для вияснення політичних поглядів.

Щодо безпосередньої участ СУМу в майбутньому повстанні, то М. Павлушков вже на судовому процесі зазначав: "Проектувалося, що в разі війни чи повстання, наша молодь, як особливо надійний елемент, утворить з себе, не змішуючись з іншими формуваннями, цілком окрему частину, яка, перебуваючи в розпорядженні загального штабу, виконуватиме спеціяльні особливо відповідальні завдання. Це передбачено й певним пунктом статуту; погоджувався з цим зо мною в приватних розмовах і Єфремов. Про це ж було багато розмов та суперечок і між нами, членами СУМу, на зборах під час наших зустрічей. Так було вирішено, що наша частина оперуватиме в самому місті, в Києві." Це свідчення Павлушкова підтверджує вільність висловлювань в організації, широкі дискусії під час обговорення головних питань.

Кінець 1925 р. й початок 1926 р. пройшли у вербувальній праці. В ці часи до СУМу прийшли активні його учасники: Вадим Куреня, Михайло Бовкун, Юрій Виноградов та інші. Для нових членів провадилися заняття, де ознайомлювалися з національно-політичними питаннями, чимало виготовлювалося літератури й т. ін. Збори СУМу відбувалися в помешканнях Матушівського, Слободяника та в приміщенні Академії Наук (ВУАН), де працював Павлушков.

Через рік від початку діяльності СУМ перейшла від системи "п'ятірок" до системи гуртків, що засновувалися в освітніх закладах, на заводах, фабриках, по селах та у війську. Гурткова система давала можливість впливати на широкі кола молоді. Юнаків, що виявляли провідницькі риси, високу патріотичну свідомість та здатність до ведення нелегальної роботи, обирали до проводу гуртків, а згодом приймали в Спілку.

Одним з найважливіших відрізків діяльності СУМ був шкільний. Школа, в якій директором був В. Дурдуківський, проводила ідеологічну працю в напрямку, далекому від комунізму, хоч зовні мала вигляд звичайної радянської школи. Також в Чернігівській школі, де директором був проф. Г. Холодний, всі вчителі були ворогами влади і виховували дітей у націоналістичному дусі. Шкільна група виробила цілу систему поборювання радянської організації молоді – комсомолу.

Здійснювалися також регулярні поїздки по містах та селах України, нелегально читалися реферати на актуальні теми, організовувалися осередки, проводилася освітня робота серед старшого покоління. Наталія Павлушкова у своїх спогадах подає відомості, що брат особисто організував сумівські осередки в Донбасі та на Кубані. Робилися також спроби поширення СУМ на всі українські поселення на території Радянського Союзу.

Щодо релігійних справ, то Павлушков і Єфремов вважали, що релігія – це особиста справа кожної людини, але Церква як інститут повинна мати перевагу над іншими суспільними та громадськими установами і користуватися підтримкою держави. Немає сумніву, що широка діяльність, яку проводила організація, захопила також і церковне життя. Так, митрополлита УАПЦ Липківського, популярного у Наддніпрянщині, дивилися не лише як на представника найвищої церковної влади, духовного провідника, але й як на особу, яка стоїть на чолі українського самостійницького руху.

25 травня 1926 року у Парижі рукою більшовицького агента було вбито Симона Петлюру. СУМ стає активним агітатором цієї події серед українських громадян. Крім усної агітації, було поширено ряд ознайомлюючих творів, які написали члени СУМу (Павлушков, Матушівський), передруки з львівських видань (статті Д. Донцова, тощо) та інші. Під час панахиди С. Петлюрі (офіційно відправлялося за Іваном Франком), організованої УАПЦ в Софійському Соборі, СУМ організував поширення листівок в його пам'ять, які були кинуті після закінчення панахиди в натовп. Листівка починалася словами: "Люди, українці"... Далі йшло приблизно так: "Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки ж терпіти!..." Листівки такого ж змісту, уривки з промов, статей та листів Симона Петлюри розповсюджувались по вищих учбових закладах Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська.

Широкий відгомін цієї події змусив вжити заходів щодо більшої законспірованості сумівського центру. В червні 1926 р. СУМ була включена до СВУ(Союз Визволення України), як автономна одиниця, з дещо зміненим центральним бюром. Варто сказати, що складовою частино СВУ СУМ стала з самого початку існування СВУ, проте мала досить широку автономію. Про включення 1926 року Єфремов розповідав: "Виконуючи доручення організаційного зібрання, ми (я, Дурдуківський, Гермайзе) знову мали нараду з Павлушковим, розповіли йому про заснування СВУ, про пляни щодо організації молоді й запропонували поставити організацію молоді в тісні стосунки з організацією старших. Порадившися з товаришами, Павлушков заявив нам про згоду на нашу пропозицію і таким чином СУМ зробилась однією з складових частин СВУ, хоч і на трохи інших підставах, ніж звичайні гуртки нашої організації. Поділяючись так само на окремі гуртки, об'єднані коло центрального гуртка, СУМ становила ніби самостійну організацію, але в своїх вчинках мусіла все ж підлягати керівництву центрального органу СВУ."

Поруч зі самим центром СУМу та його гуртками існували, так би мовити, нижчі гуртки молоді, що не належали до організації, а були підготовчими до неї. Керівниками їх були переважно члени СВУ. За інформацією М. Павлушкова, в Києві існували такі гуртки:

1) гурток О. Гермайзе з студентів Інститтуту Народної Освіти, що регулярно збирався у нього для вивчення української історії;

2) гурток В. Чехівського (відомого діяча-благовісника УАПЦ) з колишніх учнів школи В. Дурдуківського, що збирався раз на місяць;

3) гурток Скороходька;

4) гурток Л. Скрипникової, де регулярно проводилися бесіди на національно-освітні теми.

Всі ці гуртки були засновані з метою об'єднати розпорошені молоді українські сили, дати їм певне національне виховання. Частина цієї молоді, з більш стійкими характерами, мала завербуватися безпосередньо до гуртків СВУ, з яких виходили організатори юнацтва. Решта ж по-старому лишалася в тих самих гуртках молоді, не будучи нічим формально зв'язаною, весь час перебуваючи під непомітним діянням своїх керівників-членів СВУ та своїх же товаришів із завербованих вже до складу молоді.
В лютому 1927 р. відбулося святкування 10-тирічного ювілею Шевченківської школи й 20-річчя педагогічної діяльности її керівника - В. Дурдуківського. На цю урочистість з'їхалося багато колишніх вихованців школи з різних міст України й це дало нову змогу СУМові зміцнити зв'язок київського сектору з численними периферійними гуртками. Протягом всього 1927 й наступного 1928 років ця ділянка праці СУМу розширюється.

Примусова колективізація, ведена окупантом в обставинах страшного терору, змусила СУМ перейти до відкритих дій. Члени СУМ Бендик, Крутько, Гризло, Горошко очолили селянські повстанські загони. До виступів проти більшовиків долучилися відділи Червоної Армії під проводом підпільників Кравця і Мостовенка. З багатьох сіл було вигнано або знищено комуністів, і лише після кривавих боїв більшовицьким військам вдалося придушити повстання. Відома доля одного з керівників повстання - Бендика. Його, після страшних тортур у катівнях ГПУ, було засуджено до розстрілу, але замість цього заслано на довгі роки до Сибіру. Дивом Бендику вдалося врятуватися, і під час Другої світової війни він повернувся до рідних країв, де приєднався до УПА і загинув у боротьбі за волю України.

Весною 1929 року Спілка Української Молоді припинила існування внаслідок арешту своїх членів та членів Спілки Визволення України.

За свідченням очевидців, СУМ була великою дієвою організацією, а її членство відігравало помітну роль у русі національного спротиву 30-х років на Україні.

Заснування і діяльність СУМу

2008-06-07T12:25:30Z

92.112.12.80: Нова сторінка: Інформація про створення та діяльність Спілки Української Молоді, якою володіємо, взята зі с...

Інформація про створення та діяльність Спілки Української Молоді, якою володіємо, взята зі спогадів рідних та друзів засновників СУМ (насамперед сестри Миколи Павлушкова, Наталії), стенографічного запису судового процесу проти СВУ-СУМ у 1930 році та спогадів людей, які брали участь у підпільних гуртках СУМ або про існування яких їм було відомо.
В літературі про СВУ-СУМ інколи зустрічаються думки про сфабрикованість цієї справи більшовицькою агентурою, яка хотіла мати привід для знищення патріотичної інтелігенції та молоді. Свідчення сучасників, натомість, твердять, що в 20-х роках в Україні існувало широке коло патріотів, які непримиренно ставились до більшовицької окупації і об'єднувалися з метою захисту нації перед підступним наступом ворога на українську духовність. Звичайно, не можна беззастережно сприймати всі заяви, зроблені підсудними на харківському процесі. Деякі були зроблені під тиском тортур, інші — з метою дезінформації ворога.
СУМ, безперечно, існувала, і цього не заперечують навіть ті автори, які ставлять під сумнів існування СВУ. Це підтвердив Борис Матушевський, один із засновників СУМ, який помер у 1977 році в Києві, незадовго до того, як стало відомо, що він збирається писати спогади про ті події…

Задум створення СУМ виник у ході розмов Миколи Павлушкова зі своїм шкільним учителем Володимиром Дурдуківським та професором Сергієм Єфремовим, в домі якого вони із сестрою Наталею виховувались після смерті батька.
Безпосереднє здійснення цього задуму прийняв на себе Микола Павлушков, з допомогою С. Єфремова та В. Дурдуківського. На допомогу собі Павлушков запросив Бориса Матушівського, а крім того ще Діодора Бобиря, Григорія Слободяника та Петра Нечипайла. Перша зустріч молодих патріотів, членів майбутньої підпільної організації, відбулася у кінці травня 1925 року Так було утворено Центральне Бюро СУМу. Під час цієї зустрічі було вирішено ряд засадничих та організаційних питань:
1. СУМ стане розгалуженою підпільною організацією, яка об'єднуватиме усіх молодих патріотів, що визнають ідею самостійності України та готові боротися за цю справу. Ця боротьба має завершитися національною революцією проти комуністичного панування в Україні.
2. З метою строгої конспірації створювати СУМ за системою "п'ятірок". За цією системою, кожен сумівець, що входить до першої п'ятірки, має організувати групу з п'яти нових членів, які б не знали нікого поза своїм колом.
3. Навіть у своїх п'ятірках справжні імена сумівців має знати лише керівник, всі інші мусять працювати під псевдами.
4. Залучати до роботи лише тих молодих людей, що мають тверді політичні переконання та здатні до самостійної роботи в тяжких та небезпечних умовах підпілля.
5. Провідником організації стає Микола Павлушков; перша п'ятірка тимчасово виконує функції Центрального Бюро.
Завдання новоутвореного СУМу були окреслені в розмовах М. Павлушкова з Є. Єфремовим та В. Дурдуківським. В одній з таких розмов, як він зазначав, Єфремов висловлювався, що вже час об'єднати українську молодь в нелегальну організацію „з метою підготування кадрів борців з радянським ладом та для поширювання ідей неминучої потреби відриву України від Росії”. Про майбутні завдання СУМу більш детально було сказано В. Дурдуківським: „Перше питання, яке належало розв'язати, було таке: що повинна уявляти з себе нова організація — чи нова окрема партія з суворо визначеною й детально розробленою програмою, чи вона буде широкою юнацькою організацією, яка має на меті об'єднати всіх юнаків-українців, що визнають потребу на ціонально-політичної самостійности України, що бажають і здатні боротися за цю самостійність з централістами большевиками. Щодо цього питання, то серед присутніх не було непогоджень, всі висловилися за те, що партійні рамці занадто вузькі для нової юнацької організації, яка має таке велике, таке широке завдання, як боротьба за самостійність України, що нова організація повинна бути в значній мірі юнацьким БУДом, себто повинна об'єднувати в собі всіх юнаків, незалежно від їхніх партійних спеціяльних переконань, об'єднувати виключно на ґрунті спільної боротьби за політичну самостійність України. Основне завдання нової широкої юнацької організації ясне вже з попереднього: це є систематична, плянова боротьба з большевиками за самостійність України. Для досягнення цієї головної мети, для реалізації цього найважливішого завдання члени організації повинні, можливо, швидше поширювати організацію, притягти до неї якнайбільше відповідного юнацтва, повинні усякими способами аґітувати серед молоді і взагалі серед знайомих за самостійність України, повинні підривати радвладу, повинні самі готуватися до участи в можливій активній боротьбі з большевиками за самостійність України.”
СУМ мала програму, опрацьовану в основному Миколою Павлушковим, що носила національно-демократичний характер. В ній говорилось, що СУМ бореться за встановлення в Україні демократичної республіки з парламентом та президентом, за забезпечення прав усіх громадян та за встановлення приватної власності.
Було розроблено Статут, який, за свідченням одного із членів центральної п'ятірки, включав такі положення:
1. Членом СУМ може бути кожний молодий українець, що підтримує програму організації.
Кожен сумівець повинен приєднати нових членів, організовуючи їх на засадах суворої конспірації за принципом п'ятірки.
3. Кожен сумівець повинен сплачувати членські внески.
4. До СУМ можуть вступати тільки юнаки, згідно з козацькою традицією на Січі, куди жінок не допускали.
Кожен сумівець мусив писягати в урочистій обстановці, що він залишиться в Спілці на все своє життя, а у випадку самостійного виходу зі Спілки або зради – застосовувалася найсуворіша кара, включно зі смертною карою.
Сумівці мали віддавати десяту частину свого заробітку на організаційні потреби: купівлю друкарського приладдя, паперу для листівок, поїздок в терен та для інших технічних справ.
У рядах СУМ панувала сувора конспірація. Кожного кандидата перевіряли двоє дійсних членів, спостерігаючи за його вчинками та поведінкою, проводячи з ним бесіди для вияснення політичних поглядів.
Щодо безпосередньої участ СУМу в майбутньому повстанні, то М. Павлушков вже на судовому процесі зазначав: „Проектувалося, що в разі війни чи повстання, наша молодь, як особливо надійний елемент, утворить з себе, не змішуючись з іншими формуваннями, цілком окрему частину, яка, перебуваючи в розпорядженні загального штабу, виконуватиме спеціяльні особливо відповідальні завдання. Це передбачено й певним пунктом статуту; погоджувався з цим зо мною в приватних розмовах і Єфремов. Про це ж було багато розмов та суперечок і між нами, членами СУМу, на зборах під час наших зустрічей. Так було вирішено, що наша частина оперуватиме в самому місті, в Києві.” Це свідчення Павлушкова підтверджує вільність висловлювань в організації, широкі дискусії під час обговорення головних питань.
Кінець 1925 р. й початок 1926 р. пройшли у вербувальній праці. В ці часи до СУМу прийшли активні його учасники: Вадим Куреня, Михайло Бовкун, Юрій Виноградов та інші. Для нових членів провадилися заняття, де ознайомлювалися з національно-політичними питаннями, чимало виготовлювалося літератури й т. ін. Збори СУМу відбувалися в помешканнях Матушівського, Слободяника та в приміщенні Академії Наук (ВУАН), де працював Павлушков.
Через рік від початку діяльності СУМ перейшла від системи "п'ятірок" до системи гуртків, що засновувалися в освітніх закладах, на заводах, фабриках, по селах та у війську. Гурткова система давала можливість впливати на широкі кола молоді. Юнаків, що виявляли провідницькі риси, високу патріотичну свідомість та здатність до ведення нелегальної роботи, обирали до проводу гуртків, а згодом приймали в Спілку
Одним з найважливіших відрізків діяльності СУМ був шкільний. Школа, в якій директором був В. Дурдуківський, проводила ідеологічну працю в напрямку, далекому від комунізму, хоч зовні мала вигляд звичайної радянської школи. Також в Чернігівській школі, де директором був проф. Г. Холодний, всі вчителі були ворогами влади і виховували дітей у націоналістичному дусі. Шкільна група виробила цілу систему поборювання радянської організації молоді – комсомолу.
Здійснювалися також регулярні поїздки по містах та селах України, нелегально читалися реферати на актуальні теми, організовувалися осередки, проводилася освітня робота серед старшого покоління. Наталія Павлушкова у своїх спогадах подає відомості, що брат особисто організував сумівські осередки в Донбасі та на Кубані. Робилися також спроби поширення СУМ на всі українські поселення на території Радянського Союзу.
Щодо релігійних справ, то Павлушков і Єфремов вважали, що релігія – це особиста справа кожної людини, але Церква як інститут повинна мати перевагу над іншими суспільними та громадськими установами і користуватися підтримкою держави. Немає сумніву, що широка діяльність, яку проводила організація, захопила також і церковне життя. Так, митрополлита УАПЦ Липківського, популярного у Наддніпрянщині, дивилися не лише як на представника найвищої церковної влади, духовного провідника, але й як на особу, яка стоїть на чолі українського самостійницького руху.
25 травня 1926 року у Парижі рукою більшовицького агента було вбито Симона Петлюру. СУМ стає активним агітатором цієї події серед українських громадян. Крім усної агітації, було поширено ряд ознайомлюючих творів, які написали члени СУМу (Павлушков, Матушівський), передруки з львівських видань (статті Д. Донцова, тощо) та інші. Під час панахиди С. Петлюрі (офіційно відправлялося за Іваном Франком), організованої УАПЦ в Софійському Соборі, СУМ організував поширення листівок в його пам'ять, які були кинуті після закінчення панахиди в натовп. Листівка починалася словами: „Люди, українці”... Далі йшло приблизно так: „Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки ж терпіти!...” Листівки такого ж змісту, уривки з промов, статей та листів Симона Петлюри розповсюджувались по вищих учбових закладах Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська.
Широкий відгомін цієї події змусив вжити заходів щодо більшої законспірованості сумівського центру. В червні 1926 р. СУМ була включена до СВУ(Союз Визволення України), як автономна одиниця, з дещо зміненим центральним бюром. Варто сказати, що складовою частино СВУ СУМ стала з самого початку існування СВУ, проте мала досить широку автономію. Про включення 1926 року Єфремов розповідав: „Виконуючи доручення організаційного зібрання, ми (я, Дурдуківський, Гермайзе) знову мали нараду з Павлушковим, розповіли йому про заснування СВУ, про пляни щодо організації молоді й запропонували поставити організацію молоді в тісні стосунки з організацією старших. Порадившися з товаришами, Павлушков заявив нам про згоду на нашу пропозицію і таким чином СУМ зробилась однією з складових частин СВУ, хоч і на трохи інших підставах, ніж звичайні гуртки нашої організації. Поділяючись так само на окремі гуртки, об'єднані коло центрального гуртка, СУМ становила ніби самостійну організацію, але в своїх вчинках мусіла все ж підлягати керівництву центрального органу СВУ.”
Поруч зі самим центром СУМу та його гуртками існували, так би мовити, нижчі гуртки молоді, що не належали до організації, а були підготовчими до неї. Керівниками їх були переважно члени СВУ. За інформацією М. Павлушкова, в Києві існували такі гуртки:
1) гурток О. Гермайзе з студентів Інститтуту Народної Освіти, що регулярно збирався у нього для вивчення української історії;
2) гурток В. Чехівського (відомого діяча-благовісника УАПЦ) з колишніх учнів школи В. Дурдуківського, що збирався раз на місяць;
3) гурток Скороходька;
4) гурток Л. Скрипникової, де регулярно проводилися бесіди на національно-освітні теми.
Всі ці гуртки були засновані з метою об'єднати розпорошені молоді українські сили, дати їм певне національне виховання. Частина цієї молоді, з більш стійкими характерами, мала завербуватися безпосередньо до гуртків СВУ, з яких виходили організатори юнацтва. Решта ж по-старому лишалася в тих самих гуртках молоді, не будучи нічим формально зв'язаною, весь час перебуваючи під непомітним діянням своїх керівників-членів СВУ та своїх же товаришів із завербованих вже до складу молоді.
В лютому 1927 р. відбулося святкування 10-тирічного ювілею Шевченківської школи й 20-річчя педагогічної діяльности її керівника - В. Дурдуківського. На цю урочистість з'їхалося багато колишніх вихованців школи з різних міст України й це дало нову змогу СУМові зміцнити зв'язок київського сектору з численними периферійними гуртками. Протягом всього 1927 й наступного 1928 років ця ділянка праці СУМу розширюється.
Примусова колективізація, ведена окупантом в обставинах страшного терору, змусила СУМ перейти до відкритих дій. Члени СУМ Бендик, Крутько, Гризло, Горошко очолили селянські повстанські загони. До виступів проти більшовиків долучилися відділи Червоної Армії під проводом підпільників Кравця і Мостовенка. З багатьох сіл було вигнано або знищено комуністів, і лише після кривавих боїв більшовицьким військам вдалося придушити повстання. Відома доля одного з керівників повстання - Бендика. Його, після страшних тортур у катівнях ГПУ, було засуджено до розстрілу, але замість цього заслано на довгі роки до Сибіру. Дивом Бендику вдалося врятуватися, і під час Другої світової війни він повернувся до рідних країв, де приєднався до УПА і загинув у боротьбі за волю України.
Весною 1929 року Спілка українськлї Молоді припинила існування внаслідок арешту своїх членів та членів Спілки Визволення України.
За свідченням очевидців, СУМ була великою дієвою організацією, а її членство відігравало помітну роль у русі національного спротиву 30-х років на Україні.

Харківський процес над СВУ-СУМ

2008-06-07T12:23:40Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Harkiv.jpg|thumb|Підсудні на Харківському процесі|left]]

В грудні 1929 року Сталін, починаючи так звану колективізацію сільського господарства, проголосив гасло "ліквідація куркуля як класу". Насправді це означало докорінну руйнацію тисячолітнього укладу українського села, знищення хлібороба-власника і запровадження колгоспного рабства. Це сталінське гасло означало по суті також загрозу фізичного знищення всіх інших національних прошарків, передусім культурної верстви, які не сприймали московського більшевизму і противились зросійщенню України. Протисовєтські настрої на селі набували все гостріших форм, виявляючись у терористичних актах більшовицької адміністрації і навіть у локальних повстаннях.

З 30-х років почалося масове винищення національно-свідомої інтелігенції - в першу чергу ліквідація 9/10 українських письменників, поетів, вчителів. Навесні 1929 року почалися масові арешти по всій Україні. ГПУ арештовувало кожного, на кого падала найменша тінь підозри в опозиції до влади. За грати потрапили люди, які становили ядро національно-визвольного руху. Російський більшовизм випустив своє отруйне жало. До арештованих застосовувалися неприпустимі ніякими законами методи слідства — жорстокі катування та витончені тортури. Миколу Павлушкова, наприклад, кілька разів водили до внутрішнього двору ГПУ, інсценуючи розстріл. Після того вели на допит або радили, щоб у камері він "добре подумав".

Зрештою, з 9 березня по 19 квітня 1930 року в тодішній столиці радянської України — Харкові відбувся суд над 45 підсудними, яких звинувачено у належності до підпільних організацій СВУ-СУМ. Більшовики влаштували із суду показовий процес, який навіть транслювався по радіо, з єдиною метою — дискредитації руху патріотичних сил та залякування широких мас. Підсудні теж використали публічність процесу — для проголошення ідей національно-визвольної боротьби. Твердо прозвучали заяви Павлушкова і Матушевського про те, що СУМ була створена для боротьби за звільнення України з московської неволі.

З головних учасників СВУ-СУМ на лаві підсудних сиділи:

Академік Сергій ЄФРЕМОВ - "совість України", як називали його друзі, визначний учений, історик літератури, що брав активну участь в українському відродженні вже з кінця 19-го століття, від 1904 року редагував єдиний тоді в Російській імперії український щоденник, колишній товариш Голови Центральної Ради, один з організаторів Академії Наук за гетьмана Павла Скоропадського.

Володимир ЧЕХІВСЬКИЙ - колишній прем’єр уряду УНР, що мав високу теологічну освіту і брав активну участь у відродженні Української Автокефальної Православної Церкви; йому пропонували перебрати єпископську кафедру в Києві, але він відмовився, заявивши: "У моїй душі боряться святий і гайдамака, гайдамака перемагає, і тому не можу бути єпископом".

Володимир ДУРДУКІВСЬКИЙ - директор київської середньої школи ім. Т. Шевченка, учні якої творили основне ядро Спілки Української Молоді.

Осип ГЕРМАЙЗЕ - професор університету, єврейського роду, що присвятив своє життя розвиткові української культури.

Андрій НІКОВСЬКИИ - письменник, блискучий публіцист, колишній міністр закордонних справ в уряді УНР.

Людмила СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА - талановита письменниця.

Олександр ЧЕРНИХІВСЬКИЙ – чоловік Л. Старицької-Чернихівської.

Микола ПАВЛУШКОВ - студент Київського університету, організатор і натхненник СУМу, племіник Єфремова.

Борис МАТУШЕВСЬКИЙ - студент, наймолодший з підсудних, побратим Павлушкова.

Григорій ГОЛОСКЕВИЧ - відомий філолог.

Григорій ХОЛОДНИЙ - науковий співробітник Академії Наук.

Вадим ШАРКО - професор математики.

Микола ЧЕХІВСЬКИЙ - священник УАПЦ ...та інші.

Сергій Єфремов був не тільки головним обвинуваченим, але й найбільшим оборонцем усіх підсудних, приймаючи всю вину за діяльністі СВУ-СУМ на себе. Гідньо і мужньо тримався його небіж, голова Спілки Української Молоді Микола Павлушков, допит якого на суді тривав 2 дні. У своєму останньому слові Павлушков заявив, що всю відповідальність за СУМ бере на себе.

Намагаючись приховати ще нерозкриті сторінки діяльності організації, він підкреслює, що в справі СУМ "вже все пояснене, все викрите". У промові Миколи прозвучала щира турбота за свого товариша. "Провина Бориса на дев'ять десятків лежить на мені, і за ці дев'ять десятків не він, а я повинен відповідати". Ці слова найкраще характеризують Миколу Павлушкова як провідника і як людину. І високу мужність виявила також Людмила Старицька-Черняхівська, про яку казали, що то вона, а не судді провадили процес, збиваючи своїми репліками прокурорів.

Судовий вирок було оголошено у Великодню ніч, з 19 на 20 квітня 1930 року. Той збіг, що вирок оголошено в кінці Страсного тижня, для багатьох став символом мученицького шляху на Голгофу, яким пройшли герої процесу СВУ-СУМ, яким ішла Україна. Провідників, в тому числі Єфремова, Чехівського, Дурдуківського, Ніковського і Павлушкова засуджено на смерть із заміною "зважаючи на могутність радянської держави" на десятирічне ув'язнення із суворою ізоляцією. Матушевського засуджено до чотирьох років тяжких робіт в Сибіру.

Вивезений на далеку Північ, Микола Павлушков так і не повернувся із заслання. Його тримали в тюремному ізоляторі на Соловках, де за сто років перед тим помер після 25 років ув'язнення останній кошовий Січі Петро Калнишевський. У 1937 році Миколі Павлушкову та іншим засудженим у справі СВУ-СУМ було додано до строку покарання ще десять років. Їх мучили тяжкою працею, голодом, холодом, побоями. Підтримувала в'язнів лише їхня дружба та дозволені зрідка листи з України.

З листопада 1937 року начальник соловецького табору наказав на честь 20-х роковин Жовтневої революції розстріляти 300 в'язнів — до цього кривавого списку увійшли визначні українські письменники, діячі культури, науки, визвольного руху. До цього списку увійшов і Микола Павлушков.

Борис Матушевський після 18-річного заслання повернувся до Києва, де помер у 1977році. На його похорон зійшлося багато людей. "Пішов від нас останній нащадок одного з останніх родів чесної української інтелігенції, яка бажала добра і тільки добра любій своїй Батьківщині" — було сказано в останньому слові.

Публічний процес був лише першим кроком радянської влади у справі знищення руху СУМ. Дуже швидко після суду в'язниці України почали наповнюватися молоддю, яку підозрювали у належності до Спілки. Та це не залякало молодь — радше довідавшись про існування СУМ, вона почала творити власні таємні гуртки із цією назвою. У 1930 році, наприклад, по селах та містах Київщини поширювались листівки за підписом "СУМ".

Харківський процес над СВУ-СУМ

2008-06-07T12:11:14Z

92.112.12.80: Нова сторінка: left

[[{{ns:image}}:Підсудні_на_Харківському_процесі.jpg|thumb|Підсудні на Харківському процесі|left]]

Періодика СУМ в Україні

2008-06-07T11:55:22Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Nash_Klych.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Vitryla.jpg|right]]

Діяльність кожної організації вимагає створення та підтримку власних періодичних видань. Це є важливим засобом для популяризації організації назовні та інформування членства всередині.

На початках існування СНУМу, в Литві видавалась газета '''"Молода Україна"''', яка великим накладом розповсюджувалася серед громадськості.

З часу, коли СУМ почав займатися виховною діяльністю і, особливо, в другій половині 1990-х років, ряд осередків Спілки Української Молоді в Україні почали видавати власні періодичні видання: Калуський осередок '''"Оселю"''', Хмельницький '''"Вітрила"''' (ще пізніше '''"Трясця"'''), Тернопільський '''"СУМні вісті"''' (згодом перетворене у крайове видання '''"Вісті Дружин"''').

Ще раніше Львівський СУМ видава журнал '''"Напрям"''', а Київський - '''"Наш Клич"'''.

На крайовому рівні окрім "Вістей Дружин", КВР видавала обіжник для виховників '''"Промінь"'''.

На початку 2000-х популярними стали інтернет-обіжники, які редагував др.Юрко Заруцький: '''"Електронік", "Листоноша", "Напрям"''' (що тепер є офіціний місячним виданням '''"Напрям-Україна"''' крайової інформаційно-аналітичної реферантури).

Тема сумівської періодики є надзвичайно багата і ще чекає своїх дослідників.

[[{{ns:image}}:Promin'.jpg]]
[[{{ns:image}}:Napryam.jpg]]

Періодика СУМ в Україні

2008-06-07T11:51:51Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Nash_Klych.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Vitryla.jpg|right]]
[[{{ns:image}}:Napryam.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Promin'.jpg|right]]

Діяльність кожної організації вимагає створення та підтримку власних періодичних видань. Це є важливим засобом для популяризації організації назовні та інформування членства всередині.

На початках існування СНУМу в Литві видавалась газета '''"Молода Україна"''', яка великим накладом розповсюджувалася серед громадськості.

З часу, коли СУМ почав займатися виховною діяльністю і, особливо, в другій половині 1990-х років, ряд осередків Спілки Української Молоді в Україні почали видавати власні періодичні видання: Калуський осередок '''"Оселю"''', Хмельницький '''"Вітрила"''' (ще пізніше '''"Трясця"'''), Тернопільський '''"СУМні вісті"''' (згодом перетворене у крайове видання '''"Вісті Дружин"''').

Ще раніше Львівський СУМ видава журнал '''"Напрям"''', а Київський - '''"Наш Клич"'''.

На крайовому рівні окрім "Вістей Дружин", КВР видавала обіжник для виховників '''"Промінь"'''.

На початку 2000-х популярними стали інтернет обіжники: '''"Електронік", "Листоноша", "Напрям"''' (що тепер є офіціний місячним виданням '''"Напрям-Україна"''' крайової інформаційно-аналітичної реферантури).

Тема сумівської періодики є надзвичайно багата і ще чекає своїх дослідників.

Періодика СУМ в Україні

2008-06-07T11:29:18Z

92.112.12.80: Нова сторінка: left right left right

[[{{ns:image}}:Nash_Klych.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Vitryla.jpg|right]]
[[{{ns:image}}:Napryam.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Nash_Klych.jpg|right]]

Журнал української молоді "Авангард"

2008-06-07T10:59:44Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Avangarg.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard_obkladynka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:A-Molode_Zhyttya.jpg|right]]

'''Журнал української молоді "Авангард"''' є одним із найвідоміших та найуспішніших видавничих проектів Спілки Української Молоді.

"Авангард" побачив світ з початків створення СУМу в діаспорі. Перші числа "Авангарду" видавалися у Мюнхені циклостилевим друком, але уже в 1947 році в ДП-таборі "Зоммеказерне" в Авсбургзі з'явилось перше друковане число журналу.

Цікавим і маловідомим є факт, що сумівці повинні були отримати ліцензію від американської влади в Німеччині на видання молодіжного журналу. І на початках було домовлено з Пластовим Проводом, що "Авангард" буде виходити по ліцензії "Молодого Життя".

Пізніше сумівці отримали власну ліцензію і змінили формат журналу на книжковий. В такому форматі він друкувався до 1969 року, після якого набув нового вигляду.

Редакція "Авангарду" на початках знаходилася в Авсбургзі, далі в Мюнхені, Лондоні, знову Мюнхені, Брюсселі, а далі опинилася за океаном, в США.

В різні часи "Авангард" редагували: поет Петро Криниця, д-р М.Кушнір, поет Петро Кізко, поет та письменник Леонід Полтава, Олекса Калинник, Г.Наняк, В.Шульга, Іван Крушельницький, мгр.Володимир Леник, Андрій Гайдамаха, Роман Зварич, Осип Рожка.

Теми рубрик "Авангарду": "Загальні теми", "Ідеологічні теми", "Поезія-проза", "Виховники", "Міжнародники", "Суспільники", "Фізична культура", "СУМ в дії", "Щастя бажаємо" та інші.

В перші два десятиліття свого існування "Авангард" залучав до творчої співпраці визначних українських мислителів з діаспори, а в наступні два десятиліття - збагатив свої сторінки великою кількістю політичного та мистецького матеріалу з підпільної України.

Втім, на початку 1990-х років видання "Авангарду" припинилося й не відновлено досьогодні.

[[{{ns:image}}:Avangard1.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard2.jpg]]
[[{{ns:image}}:Avangard4.jpg]]
[[{{ns:image}}:Avangard3.jpg]]

Журнал української молоді "Авангард"

2008-06-07T10:55:51Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Avangarg.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard_obkladynka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard1.jpg|right]]

'''Журнал української молоді "Авангард"''' є одним із найвідоміших та найуспішніших видавничих проектів Спілки Української Молоді.

"Авангард" побачив світ з початків створення СУМу в діаспорі. Перші числа "Авангарду" видавалися у Мюнхені циклостилевим друком, але уже в 1947 році в ДП-таборі "Зоммеказерне" в Авсбургзі з'явилось перше друковане число журналу.

Цікавим і маловідомим є факт, що сумівці повинні були отримати ліцензію від американської влади в Німеччині на видання молодіжного журналу. І на початках було домовлено з Пластовим Проводом, що "Авангард" буде виходити по ліцензії "Молодого Життя".

Пізніше сумівці отримали власну ліцензію і змінили формат журналу на книжковий. В такому форматі він друкувався до 1969 року, після якого набув нового вигляду.

Редакція "Авангарду" на початках знаходилася в Авсбургзі, далі в Мюнхені, Лондоні, знову Мюнхені, Брюсселі, а далі опинилася за океаном, в США.

В різні часи "Авангард" редагували: поет Петро Криниця, д-р М.Кушнір, поет Петро Кізко, поет та письменник Леонід Полтава, Олекса Калинник, Г.Наняк, В.Шульга, Іван Крушельницький, мгр.Володимир Леник, Андрій Гайдамаха, Роман Зварич, Осип Рожка.

Теми рубрик "Авангарду": "Загальні теми", "Ідеологічні теми", "Поезія-проза", "Виховники", "Міжнародники", "Суспільники", "Фізична культура", "СУМ в дії", "Щастя бажаємо" та інші.

В перші два десятиліття свого існування "Авангард" залучав до творчої співпраці визначних українських мислителів з діаспори, а в наступні два десятиліття - збагатив свої сторінки великою кількістю політичного та мистецького матеріалу з підпільної України.

Втім, на початку 1990-х років видання "Авангарду" припинилося й не відновлено досьогодні.

[[{{ns:image}}:A-Molode_Zhyttya.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard2.jpg]]
[[{{ns:image}}:Avangard4.jpg]]
[[{{ns:image}}:Avangard3.jpg]]

Журнал української молоді "Авангард"

2008-06-07T10:47:16Z

92.112.12.80:

Журнал української молоді "Авангард"

2008-06-07T10:41:25Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Avangarg.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard_obkladynka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Avangard1.jpg|right]]

'''Журнал української молоді "Авангард"''' є одним із найвідоміших та найуспішніших видавничих проектів Спілки Української Молоді.

"Авангард" побачив світ з початків створення СУМу в діаспорі. Перші числа "Авангарду" видавалися у Мюнхені циклостилевим друком, але уже в 1947 році в ДП-таборі "Зоммеказерне" в Авсбургзі з'явилось перше друковане число журналу.

Цікавим і маловідомим є факт, що сумівці повинні були отримати ліцензію від американської влади в Німеччині на видання молодіжного журналу. І на початках було домовлено з Пластовим Проводом, що "Авангард" буде виходити по ліцензії "Молодого Життя".

Пізніше сумівці отримали власну ліцензію і змінили формат журналу на книжковий. В такому форматі він друкувався до 1969 року, після якого він набув нового вигляду.

Редакція "Авангарду" на початках знаходилася в Авсбургзі, далі в Мюнхені, Лондоні, знову Мюнхені, Брюсселі, а далі опинилася за океаном, в США.

В різні часи "Авангард" редагували: поет Петро Криниця, д-р М.Кушнір, поет Петро Кізко, поет та письменник Леонід Полтава, Олекса Калинник, Г.Наняк, В.Шульга, Іван Крушельницький, мгр.Володимир Леник, Андрій Гайдамаха, Роман Зварич, Осип Рожка.

Теми рубрик "Авангарду": "Загальні теми", "Ідеологічні теми", "Поезія-проза", "Виховники", "Міжнародники", "Суспільники", "Фізична культура", "СУМ в дії", "Щастя бажаємо" та інші.

В перші два десятиліття свого існування "Авангард" залучав до творчої співпраці визначних українських мислителів з діаспори, а в наступні два десятиліття - збагатив свої сторінки великою кількістю політичного та мистецького матеріалу з підпільної України.

Втім, на початку 1990-х років видання "Авангарду" припинилося й не відновлено досьогодні.

[[{{ns:image}}:Avangard2.jpg]]

Головна сторінка

2008-06-07T09:46:14Z

92.112.12.80:

__NOTOC__
== Гартуйсь! ==

Ви попали на головну сторінку '''СУМвікі''' - Сумівську Енциклопедію Он-лайн!

== Спілка Української Молоді (1925-1930) ==
{|
|
* [[Передумови до створення СУМу, Товариство Єднання та Згоди ]]
* [[Заснування і діяльність СУМу]]
|
* [[Харківський процес над СВУ-СУМ]]
* [[Основні постаті СУМ 1925-1930рр.]]
|}

== СУМ в підпіллі ==
* [[Існування СУМ в підпіллі]]
* [[Створення та діяльність СУМ в Кошляках]]
* [[Члени СУМ в Кошляках]]

== СУМ на еміграції (від 1946) ==
{|
|
* [[Передумови та створення СУМ на еміграції]]
* [[Поширення СУМ у світі та динаміка кількості членства]]
* [[Виховна діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Громадсько-політична діяльність СУМ в діаспорі]]
|
* [[Культурно-освітня діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[Видавнича діяльність СУМ в діаспорі]]
* [[СУМівські оселі]]
* [[СУМнет]]
|
* [[Журнал української молоді "Авангард"]]
* [[Журнал українського юнацтва "Крилаті"]]
|}

== СУМ в Україні ==
{|
|
* [[Створення та діяльність СНУМу]]
* [[СУМ (1991-1994)]]
* [[СУМ в Україні (від 1995 року)]]
|
* [[Періодика СУМ в Україні]]
* [[Книги видані СУМ в Україні]]
|}

== Конгреси СУМ (інформація, обрані члени управ, надання ІV ступенів та почесного членства) ==
* Загальна інформація про [[Конгреси СУМ]]
{|
|
* [[І Конференція СУМ (Авсбург 1946)]]
* [[І Конгрес СУМ (Німеччина 1947)]]
* [[ІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1948)]]
* [[ІІІ Конгрес СУМ (Німеччина 1949)]]
* [[ІV Конгрес СУМ (Бельгія 1952)]]
* [[V Конгрес СУМ (Торонто 1955)]]
|
* [[VІ Конгрес СУМ (Торонто 1958)]]
* [[VIІ Конгрес СУМ (Париж-Нью-Йорк 1962)]]
* [[VIІІ Конгрес СУМ (Британія-Канада 1966)]]
* [[ІХ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1969 - Лондон 1970)]]
* [[Х Конгрес СУМ (Торонто 1973)]]
* [[ХІ Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1978)]]
|
* [[ХІІ Конгрес СУМ (Торонто 1983)]]
* [[ХІІІ Конгрес СУМ (Торонто 1988)]]
* [[XIV Конгрес СУМ (Нью-Йорк 1992)]]
* [[ХV Конгрес СУМ (Торонто 1996)]]
* [[ХVI Конгрес СУМ (Чикаго 2001)]]
* [[ХVII Конгрес СУМ (Торонто 2006)]]
|}

== Світові Злети СУМ ==
* Загальна інформація про [[Світові Злети СУМ]]
{|
|
* [[І Світовий Злет СУМ (Мюнхен 1972)]]
* [[ІІ Світовий Злет СУМ (Монреаль 1976)]]
* [[ІІІ Світовий Злет СУМ (Лос Анжелес 1984)]]
|
* [[ІV Світовий Злет СУМ (Рим-Константинопіль 1988)]]
* [[V Світовий Злет СУМ (Мельбурн 1992)]]
|
* [[VІ Світовий Злет СУМ (Україна 2001)]]
* [[VIІ Світовий Злет СУМ (Україна 2006)]]
|}

== Символи СУМу та структура організації ==
{|
|
* [[Велика та мала емблеми СУМ]]
* [[Гасло й привіти СУМ]]
* [[Покровитель СУМу]]
* [[Прапор СУМ]]
|
* [[Гімн СУМ]]
* [[Молитва]]
* [[Слово, Обітниця, Приречення, Присяга члена СУМ]]
* [[Програма СУМ]]
|
* [[Сумівський однострій]]
* [[Інформація про правильники СУМ]]
* [[Організаційна структура СУМ]]
|}

== Література про СУМ ==
{|
|
* [["СУМ на чужині"]]
* [["Коротка історія Спілки Української Молоді"]]
* [["50-ліття Спілки Української Молоді в Діяспорі"]]
* [["Під прапором СУМА"]]
|
* [["25 років СУМ Канади"]]
* [["Спілка Української Молоді в Канаді (1948-1988)"]]
* [["Спілка Української Молоді у Великій Британії"]]
* [[Осередкові видання про історію СУМ]]
|
* [[Інші сумівські ювілейні видання]]
* [[Сумівська електронна бібліотека]]
|}

== Митці та науковці для СУМу ==
{|
|
* [[Петро Андрусів. Художні твори]]
* [[Микола Бідняк. Художні твори]]
* [[Григорій Ващенко "Виховний ідеал"]]
* [[Яків Гніздовський. Художні твори]]
|
* [[Богдан Головацький "Ікона Архистратига Михаїла"]]
* [[Михайло Дмитренко. Художні твори]]
* [[Дмитро Донцов "Стати подібними до Них!"]]
* [[Роман Завадович "Три букви"]]
|
* [[Мирон Левицький. Художні твори]]
* [[Богдан Стебельський. Художні твори]]
* [[Валентина Юрченко "Сумівські вогні" та інше]]
|}

== СУМ у спогадах ==
{|
|
* [[Микола Климишин "Справи Пласту і СУМ"]]
* [[Степан Мечник "Спілка Української Молоді - СУМ"]]
* [[Василь Шушко "Організуємо СУМ!"]]
|
* [[Василь Шушко "Про СУМ, літні табори і мого друга Володимира Леника"]]
* [[Євген Побігущий-Рен "В таборах Сумівської молоді"]]
* [[Ярослав Пришляк "Спілка Української Молоді в Бельгії"]]
|}

== Сумівці та сумівки ==
* [[Григорій Ващенко]]
* [[Симон Вожаківський]]
* [[Іван Скала]]

== Посібник для всіх, хто користується сумівською енциклопедією ==

Тут знайдеш інструкції для редагуання існуючих статтей та створення нових сторінок і статтей: http://meta.wikimedia.org/wiki/Help:Contents або http://www.mediawiki.org/wiki/Help:Contents

Книги видані СУМ в Україні

2008-06-07T09:41:32Z

92.112.12.80:

Видавнича діяльність Спілки Української Молоді в Україні є невід'ємною складовою життя нашої організації.

Щорічно сумівці підготовляють різноманітні вишкільні матеріали для літнього таборування, проте аудиторія користувачів є виключно сумівською.

[[{{ns:image}}:Pisnevyr.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Zabavky_CYM.jpg|right]]
[[{{ns:image}}:Pidruchna_knyzhechka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Ukrajina_v_borot'bi.jpg|right]]

Втім, серед книг та підручників виданих сумівцями є цікава література й для широкого загалу.

Одним із найпопулярніших в молодіжному середовищі співаників є '''"Пісневир"''', який впорядкував один із засновників СНУМу та активний член Львівської СУМ в Україні Орест Тучковський. Другу Оресту вдалося об'єднати навколо видання багатьох людей із різних молодіжних середовищ, серед яких багато пластунів та сумівців.

"Пісневир" також мав додаток у вигляді аудіо-касети, де Орест Тучковський та ще один відомий сумівець - Андрій Соколов записали кілька композицій із співаника.

Книга '''"СУМІВСЬКІ забавки"''', яку впорядкувала Олена Рудик, а мистецько оформила Валентина Зайва, включає багато ігор, що поширені на сумівських таборах та у повсякденній діяльності СУМ в Україні.

Книга складається з таких розділів: рухливі, інтелектуальні, розвиваючі, психологічні, теренові та ігри в приміщенні.

'''"Підручна книжечка СУМІВЦЯ"''', яку підготовила подр.Надія Симчич пережила уже два перевидання і, як вищезгадані книги, являє собою бібліографічну рідкість. Популярність "Підручної книжечки" полягає в тому, що упорядник зібрала на 112 сторінках основний пласт корисної інформації про СУМ, що може стати в пригоді не лише сумівцям, але й усім, кого цікавить сумування.

'''"Україна в боротьбі"''' є найгучнішим видавничим проектом "СУМ в Україні". Ця книга коміксів лише за півроку (в 2007 р.) пережила три видання із загальним накладом 12 тис.екземплярів. А інформацію про її появу подали не лише провідні вітчизняні ЗМІ, але й преса та телебачення Польщі та Росії.

Книги видані СУМ в Україні

2008-06-07T09:40:52Z

92.112.12.80:

Видавнича діяльність Спілки Української Молоді в Україні є невід'ємною складовою життя нашої організації.

Щорічно сумівці підготовляють різноманітні вишкільні матеріали для літнього таборування, проте аудиторія користувачів є виключно сумівською.

[[{{ns:image}}:Pisnevyr.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Zabavky_CYM.jpg|right]]
[[{{ns:image}}:Pidruchna_knyzhechka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Ukrajina_v_borot'bi.jpg|right]]

Втім, серед книг та підручників виданих сумівцями є цікава література й для широкого загалу.

Одним із найпопулярніших в молодіжному середовищі співаників є '''"Пісневир"''', який впорядкував один із засновників СНУМу та активний член Львівської СУМ в Україні Орест Тучковський. Другу Оресту вдалося об'єднати навколо видання багатьох людей із різних молодіжних середовищ, серед яких багато пластунів та сумівців.

"Пісневир" також мав додаток у вигляді аудіо-касети, де Орест Тучковський та ще один відомий сумівець - Андрій Соколов записали кілька композицій із співаника.

Книга '''"СУМІВСЬКІ забавки"''', яку впорядкувала Олена Рудик, а мистецько оформила Валентина Зайва, включає багато ігор, що поширені на сумівських таборах та у повсякденній діяльності СУМ в Україні.

Книга складається з таких розділів: рухливі, інтелектуальні, розвиваючі, психологічні, теренові та ігри в приміщенні.

'''"Підручна книжечка СУМІВЦЯ"''', яку підготовила подр.Надія Симчич пережила уже два перевидання і як вищезгадані книги являє собою бібліографічну рідкість. Популярність "Підручної книжечки" полягає в тому, що упорядник зібрала на 112 сторінках основний пласт корисної інформації про СУМ, що може стати в пригоді не лише сумівцям, але й усім, кого цікавить сумування.

'''"Україна в боротьбі"''' є найгучнішим видавничим проектом "СУМ в Україні". Ця книга коміксів лише за півроку (в 2007 р.) пережила три видання із загальним накладом 12 тис.екземплярів. А інформацію про її появу подали не лише провідні вітчизняні ЗМІ, але й преса та телебачення Польщі та Росії.

Книги видані СУМ в Україні

2008-06-07T09:39:18Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Pisnevyr.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Zabavky_CYM.jpg|right]]
[[{{ns:image}}:Pidruchna_knyzhechka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Ukrajina_v_borot'bi.jpg|right]]

Видавнича діяльність Спілки Української Молоді в Україні є невід'ємною складовою життя нашої організації.

Щорічно сумівці підготовляють різноманітні вишкільні матеріали для літнього таборування, проте аудиторія користувачів є виключно сумівською.

Втім, серед книг та підручників виданих сумівцями є цікава література й для широкого загалу.

Одним із найпопулярніших в молодіжному середовищі співаників є '''"Пісневир"''', який впорядкував один із засновників СНУМу та активний член Львівської СУМ в Україні Орест Тучковський. Другу Оресту вдалося об'єднати навколо видання багатьох людей із різних молодіжних середовищ, серед яких багато пластунів та сумівців.

"Пісневир" також мав додаток у вигляді аудіо-касети, де Орест Тучковський та ще один відомий сумівець - Андрій Соколов записали кілька композицій із співаника.

Книга '''"СУМІВСЬКІ забавки"''', яку впорядкувала Олена Рудик, а мистецько оформила Валентина Зайва, включає багато ігор, що поширені на сумівських таборах та у повсякденній діяльності СУМ в Україні.

Книга складається з таких розділів: рухливі, інтелектуальні, розвиваючі, психологічні, теренові та ігри в приміщенні.

'''"Підручна книжечка СУМІВЦЯ"''', яку підготовила подр.Надія Симчич пережила уже два перевидання і як вищезгадані книги являє собою бібліографічну рідкість. Популярність "Підручної книжечки" полягає в тому, що упорядник зібрала на 112 сторінках основний пласт корисної інформації про СУМ, що може стати в пригоді не лише сумівцям, але й усім, кого цікавить сумування.

'''"Україна в боротьбі"''' є найгучнішим видавничим проектом "СУМ в Україні". Ця книга коміксів лише за півроку (в 2007 р.) пережила три видання із загальним накладом 12 тис.екземплярів. А інформацію про її появу подали не лише провідні вітчизняні ЗМІ, але й преса та телебачення Польщі та Росії.

Книги видані СУМ в Україні

2008-06-07T09:38:34Z

92.112.12.80:

[[{{ns:image}}:Pisnevyr.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Zabavky_CYM.jpg|right]]
[[{{ns:image}}:Pidruchna_knyzhechka.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Ukrajina_v_borot'bi.jpg|right]]

Видавнича діяльність Спілки Української Молоді в Україні є невід'ємною складовою життя нашої організації.

Щорічно сумівці підготовляють різноманітні вишкільні матеріали для літнього таборування, проте аудиторія користувачів є виключно сумівською.

Втім, серед книг та підручників виданих сумівцями є цікава література й для широкого загалу.

Одним із найпопулярніших в молодіжному середовищі співаників є '''"Пісневир"''', який впорядкував один із засновників СНУМу та активний член Львівської СУМ в Україні Орест Тучковський. Другу Оресту вдалося об'єднати навколо видання багатьох людей із різних молодіжних середовищ, серед яких багато пластунів та сумівців.

"Пісневир" також мав додаток у вигляді аудіо-касети, де Орест Тучковський та ще один відомий сумівець - Андрій Соколов записали кілька композицій із співаника.

Книга '''"СУМІВСЬКІ забавки"''', яку впорядкувала Олена Рудик, а мистецько оформила Валентина Зайва, включає багато ігор, що поширені на сумівських таборах та у повсякденній діяльності СУМ в Україні.

Книга складається з таких розділів: рухливі, інтелектуальні, розвиваючі, психологічні, теренові та ігри в приміщенні.

"Підручна книжечка СУМІВЦЯ", яку підготовила подр.Надія Симчич пережила уже два перевидання і як вищезгадані книги являє собою бібліографічну рідкість. Популярність "Підручної книжечки" полягає в тому, що упорядник зібрала на 112 сторінках основний пласт корисної інформації про СУМ, що може стати в пригоді не лише сумівцям, але й усім, кого цікавить сумування.

'''"Україна в боротьбі"''' є найгучнішим видавничим проектом "СУМ в Україні". Ця книга коміксів лише за півроку (в 2007 р.) пережила три видання із загальним накладом 12 тис.екземплярів. А інформацію про її появу подали не лише провідні вітчизняні ЗМІ, але й преса та телебачення Польщі та Росії.

Книги видані СУМ в Україні

2008-06-07T09:25:10Z

92.112.12.80:

Книги видані СУМ в Україні

2008-06-07T09:10:58Z

92.112.12.80: Нова сторінка: left left right

[[{{ns:image}}:Pisnevyr.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Zabavky_CYM.jpg|left]]
[[{{ns:image}}:Pidruchna_knyzhechka.jpg|right]]