Поширення СУМ у світі та динаміка кількості членства

Кількість членства в підпільному СУМі 1925-1929рр. неможливо встановити, проте є точна інформація про розвиток членства та осередків СУМ у світі.

Станом на 6 липня 1946 року в американській зоні Німеччини СУМ нараховував 7 осередків з двома сотнями членів.

Вже під кінець серпня 1946 року створено 24 ініціативні комітети та осередки СУМ, що налічували 1829 осіб і які були представлені на першій конференції СУМ (4 вересня 1946 р., Авгсбург).

Через півроку відбувається перший Конгрес СУМ (20-24 березня 1947 р.), делегати якого репрезентували 46 осередків і 3700 членів.

Кінець 1940-х років характеризувався великим переселенням українців з Німеччини та Австрії. Усі відділи Спілки нараховували в 1947 р. - 5493 членів.

В 1948 р. - 6330 членів, а в 1949 р. - 2864 членів. Поступово центр діяльності СУМ переміщується в інші країни Західної Європи (Бельгія, Англія) та в заокеанські краї (США, Канада, Австралія, Аргентина).

Слід відзначити, що перші сумівські осередки поза Німеччиною з'явились у Австрії та Бельгії у 1947 році, в останній, у 1950 році, нараховувалось 760 членів у 23 осередках.

На початку 1948 р. сумівці та колишні вояки 1-ї Української Дивізії УНА стали ініціаторами створення осередків СУМу в Англії, через чотири роки там було уже 64 осередки і понад 2 тис. членів організації. В кінці 1948-го року з'являється СУМ у Канаді, котрий був представлений двома осередками.

У 1949 році з'являються осередки СУМ в Австралії та США. В останній, розвиток організації відбувався особливо швидкими темпами, передусім це пов'язано з численною українською еміграцією на цьому терені. В 1950 році у США існувало 10 осередків СУМА (офіційна назва Спілки в Америці), які нараховували 590 членів. Наступного року діяло уже 24 осередки, які об'днали понад дві тисячі молоді.

Певними особливостями відзначається створення та існування Спілки Української Молоді у країнах Південної Америки.

У 1949 році засновано осередок у Каракасі (Венесуела), що налічував 20 сумівців. За відсутності компактних місць проживання українців у цій країні ЦК СУМ так і не зміг організувати повноцінного організаційного життя.

У 1950 році з'являються структури СУМ в Парагваї, Аргентині та Бразилії. Проте, організаційна сітка у цих країнах так і не стала розгалуженою, і на 1952 рік загальна кількість сумівців у цих країнах дещо перевищила 300 чоловік. Невелика кількість української діаспори, а також суттєве запізнення у створенні сумівських клітин зумовило те, що СУМ знаходився під патронатом місцевих культурно-освітніх товариств. Так, у Парагваї через труднощі реєстрації організації, назовні СУМ репрезентувало Товариство "Просвіта". В Аргентині Спілка створилась з уже існуючих Секцій Молоді, що функціонували при "Просвіті". Подібним шляхом відбувалось створення СУМ у Бразилії, де через проблеми з легалізацією довелось вести працю при існуючому Товаристві Прихильників Української Культури. Ці проблеми стали визначальними у діяльності СУМ у Південній Америці і в кінцевому результаті привели до занепаду більшості сумівських структур у даному регіоні.

Одночасно з створенням СУМ в Латинській Америці з'являються сумівські структури в тих країнах Європи, які не зачепила масова еміграція, а саме: у 1950 році створюється перший осередок у Франції, наступного 1951 року ця країна була репрезентована 5-ма осередками та 130-ма особами членства. По одному осередку налічувалося в Іспанії та Швеції, в столицях яких було по 20 сумівців

Ще гірша ситуація пов'язана з намаганням створити СУМ в Тунісі. У 1952 р. спроби створення організаційних клітин у цьому регіоні зазнала невдачі.

На момент ІV-го Конгресу СУМу, що відбувався 28-29 січня 1952 р. в Брюселі (Бельгія) нараховувалось 178 осередків та 8066 членів СУМ. Організаційний стан СУМу по окремих країнах на той час був наступним: Велика Британія - 65 осередків і 2472 членів, США - 28 і 2450 відповідно, Бельгія - 21 і 640, Канада - 20 і 1440, Німеччина -14 і 290, Австралія - 6 і 240, Парагвай - 6 і 142, Франція - 5 і 130, Аргентина - 4 і 120, Бразилія - 2 і 46, Австрія - 2 і 32, Венесуела - 1 і 20, Іспанія - 1 і 20, Швеція - 1 і 18 та Туніс - 1 осередок і 6 членів.

Згідно з рішенням ІУ-го Конгресу осідок ЦК СУМу перенесено з Мюнхену до Лондону, що знаменувало початок нового періоду в організаційному житті.

В 1980-х роках було створено сумівський осередок в Італії, Римі, де навчалися українські семінаристи-сумівці із різних країн Європи та Америки.

Найчисельнішим СУМ був в кінці 1960-поч.1970-х років, коли (станом на 1969р.) в структурі СУМу перебувало 14 027.

Незмінне лідерство по кількості членства та осередків займають США, далі, в різні часи обганяючи один одного, Канада та Велика Британія, четвертою йде Австралія.

Станом на 1996 рік (коли відзначалось 50-ліття СУМ в діаспорі) Світовий СУМ нараховував 6 411 членів, а саме: 391 - суменят, 1349 - молодшого юнацтва, 1148 - старшого юнацтва, 1657 - дружинників, 1866 -сеньйорів.

Останньою країною, де було створено СУМ, є Естонія (прийнята у Світову структуру у 2006 році).

Сьогодні СУМ в діаспорі існує в Німеччині, Франції, Бельгії, Великобританії, Естонії, Канаді, США, Аргентині та Австралії.